Департамент сім’ї, молоді та спорту Луцької міської ради влаштував марафон «Тато в темі» до Дня батька, який в Україні відзначають 21 червня.

«В умовах карантину й неможливості проводити масштабні події та заходи у нашому місті, хочемо, щоб люди не втрачали оптимізму, жили активним соціальним життям, мали можливість ознайомлюватись із цікавим контентом, не забували про важливі цінності. А в День батька хочемо нагадати всім про важливість батька в житті дитини та розвіяти стереотипи щодо участі татусів у процесі виховання дітей», – зазначили у департаменті.

Героєм сьогоднішнього дня став Андрій Хромов, який самостійно виховує Максима та Марію. 

– Пригадайте смішний епізод батьківства.

– Їх було багато… Але дуже добре пам’ятаю, як син тільки пішов сам (був йому десь один рочок), і ми родиною поїхали збирати гриби. Він впав, і на тому місці як раз був білий гриб, потім ще раз – знову гриб. Отак от ми добре гриби збирали…

– Якою була ваша перша думка після появи дитини? 

– Тільки найщасливіші емоції. Наш Максим був довгоочікуваним. Ми з його мамою чекали на його появу цілих вісім років. Переживали страшенно. А потім поїхали на море, і звідти, виявляється, привезли добру новину. До речі, дізналися про те, що станемо батьками ще однієї дитини – нашої донечки – ми теж після поїздки на море. Так що море в нашій сім’ї зіграло важливу роль.

– Яку пораду ви дали б майбутньому батьку?

– Я би порадив чоловікам не боятися йти на пологи із дружиною. Тільки позитивні емоції і щастя я пережив. Після цього навпаки, всупереч стереотипам, ще більше любиш і цінуєш свою дружину.

– Чи існують для вас категоричні заборони у вихованні?

– От таких прямо категоричних, мабуть, немає. Я намагаюсь не обмежувати їхню ініціативу, аби вони вчилися самостійно приймати рішення та аналізувати свою поведінку. Я лишень намагаюсь привчати їх до чогось саме своїми вчинками. Ніяка література та розповіді не допоможуть, якщо не підкріпляти це власним прикладом. Ваші діти будуть наслідувати вас, тому, в першу чергу, варто виховувати себе, обдумувати власні вчинки, аби бути взірцем для дітей.

– Чого вас навчили діти? 

– Мабуть, більшій дисциплінованості та відповідальності. З їхньою появою я розумію, що взяв на себе певні обов’язки. І з того часу, як виховую їх сам, став ще більш відповідальним. Якщо раніше міг затриматись десь, і це не було проблемою, то наразі поспішаю додому, бо знаю, що вони чекають на мене. 

– Найбільша відповідальність – самостійно виховувати дітей. Що вам допомагає справлятися з цим викликом?

– Напевно, емоційний і психологічний стан. Після смерті дружини я відразу намагався взяти себе у руки, вирішив, що маю знайти сили і затримуватись в депресії довго не можна. Адже на мені – шалена відповідальність. Доньці тоді було лише 3 роки... Мені ще також допомогли мої рідні та друзі. Без їхньої підтримки було б нереально важко. І морально, і фізично. Дякую також дружині мого брата та сестрі моєї дружини, була також підтримка від дідуся і бабусі. Щасливий, що біля мене були і є такі люди. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «ТАТО В ТЕМІ»: БАТЬКО В ДЕКРЕТІ – ПРО ТЕРПІННЯ, МІМІШНІСТЬ І СТЕРЕОТИПИ