_{Текст: Світлана ВОЛОДЬКО}

_{Фото: Лідія КОЖЕВНІКОВА}

Золота медалістка Ігор Нескорених Майя Москвич ще відновлюється після виснажливих змагань. Але ветеранка вже знайшла сили, щоб зустрітися з лучанами на «Файній гутірці» і розповіла не тільки про золото, луки, а й принца Гаррі, коал та дерева Сіднея.

ПРО ІГРИ НЕСКОРЕНИХ

«Ви знаєте мене сильною та незламною, бо знаєте мої перемоги та досягнення, але насправді це все не так. У мене дуже багато в житті було падінь, зломів, тривог. Перед вами приклад людини, яка абсолютно зламалася. Переломним періодом був Майдан та війна, я п’ять років ламалася, але, зрештою, війна мене змінила, зруйнувала», – ділиться Майя.

Дівчина зрозуміла, що треба вибиратися з «дна, у яке потрапила», вирішила повернутися в мирне життя і щось робити. Спробувала завантажити себе новими видами діяльності, щоб відновитися та запустити мозок. Адже три з половиною роки в АТО дали про себе знати: зупинилася на рівні автоматів та гвинтівок в голові. Майя записалася на курси англійської мови та вирішила спробувати себе у стрільбі з лука, такий вид спорту підходив за станом здоров’я, допомагав розробляти спину, з якою виникли серйозні проблеми. Згодом виграла національні змагання, і її відібрали в національну збірну Ігор Нескорених.

Перебування там було тяжким, бо контракт прописував, що все життя спортсмена на період змагань має бути висвітлене в медіа, треба було говорити з журналістами, давати інтерв’ю, все розказувати і писати, «все твоє життя, як медійний проектор, як у «Зважені та щасливі», – розповідає Майя. Дівчина зізнається, що журналісти дуже напружували її та дратували. Стрільбою почала займатися тільки з березня цього року.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: НЕ ЛУКОМ ЄДИНИМ: ЛУЧАНКА, ЯКА ТРІУМФУВАЛА НА «ІГРАХ НЕСКОРЕНИХ», ВЗЯЛАСЯ ЗА ЧАСНИК. ФОТО

«Хлопці стріляли набагато крутіше, ніж я, на початку. Але тільки на початку», – сміється Майя.

Від тих тренувань на руці були гематоми, шрами лишилися й досі. В національній збірній був острах знову перебувати серед «мужланів, атовців, коли кожен з них герой, але команда виявилася класною».

«Саме в Австралії відкрилося розуміння суті Ігор нескорених. У нас головне – здобувати медалі, приносити золото, добре підготуватися, а там абсолютно інша атмосфера. Інвіктус (Ігри нескорених) – це величезна сім’я бійців нових воєн світу. Воїни не повинні виживати, вони повинні жити новим життям», – пояснює дівчина.

На таких іграх всі розслабляються, і в більшості команд головною метою було насолодитися перебуванням у Сіднеї. Українська команда була скутою, що сильно було помітно іншим. Нагородження відбувається не так як на Олімпійських іграх, а більш динамічно, «провели, нагородили, привели інших».

Першу серію стрільби командою програли, а в другій – теж стріляли погано, але суперники впоралися гірше.

«Далі, як ми стріляли погано, вони це робили ще гірше», тому зрештою командну стрільбу виграли. Наступною була індивідуальна стрільба Майї. Вона дуже хвилювалася, тому в першій серії влучила в оптимальну зону, проте не задовольнилася результатом, натомість суперниця взагалі не влучила в мішень. У другій серії стрілила краще, а конкурентка влучила в напис з ім’ям. Потім суперниця пояснила свою позицію тим, що їй було байдуже, адже вона потрапила в таку кваліфікацію, де вона мінімум виграла б срібло. Свою перемогу Майя називає везінням, «певно, що всі хто за мене молилися, перестаралися». Проте спортсменка випередила всіх майже на 100 очок, при тому що були погані незручні луки. Говорить, що інколи забувала, як треба стріляти з лука, тому перед іграми записала собі на відео, як вона це робить, щоб в разі чого глянути.

ПРО СІДНЕЙ

Майя показала серію знімків «Зі мною. Без мене» та поділилася враженнями від того, що дерева в місті ніхто не обрізає, їх навпаки стараються обгороджувати та доглядати. Немає біг-бордів, сіті-лайтів, які насправді заважають.

«Австралія надзвичайно гарна країна. В Сіднеї дуже класно поєднані зелені зони та місто. Біля висоток, в одному з районів, – розкішний парк. Він рукотворний, а не так як в нас в Луцьку – обгородили ліс, сказали – парк. Тут він посаджений. Там немає зими. Місяць та сонце можуть одночасно бути вдень», – ділиться враженнями ветеранка.

А ще Майя під час зустрічі розповіла про волонтерів, якими там є не молодь, а старші люди, які повністю обслуговували Ігри нескорених, та про місцевих пожежників, які фотографуються з тваринками для благодійного календаря.

Розповіла чемпіонка і про різноманіття пташок та тварин, зокрема, про коалу, яка на дотик не така вже і приємна, як іграшка, а «дубова». Через те, що коали жують листя евкаліпту, вони постійно сплять, активними бувають тільки дві години, і тому вони навіть не виглядають живими. За дивним збігом обставин, коалу, з якою фотографувалася спортсменка, звати Арчер (Archer),що англійською означає «лучник». Каже, що кенгуру схожі на наші кози, а папуги просто гніздяться на деревах.

ПРО ПРИНЦА ГАРРІ

Принц Гаррі є засновником Ігор нескорених, тому його досить часто бачили спортсмени. Зокрема, їх запросили на одну із приватних зустрічей з принцом.

«Ми прийшли, нас поставили і сказали не рухатись. Вийде принц Гаррі – не ходіть, вимкніть телефони, не знімати, не фотографувати, не робити селфі. Можна з ним спілкуватися. Він не до всіх підійде, тому в разі чого – не біжіть за ним. Але він до всіх підійшов, потис усім руки. Потім ми не знали, що говорити – слова забулися, було незручно», – пригадує Майя.

Капітан команди запропонував провести ігри в Україні, проте принц сказав, що пам’ятає про цю пропозицію ще з Торонто, коли Президент запропонував те саме. Сказав, що наступні проведуть у Нідерландах. Майя вважає, що ми не готові до такого, бо немає відчуття насолоди від проведення, яка є в інших країнах. Всі напружені та агресивні, в Україні зараз затяжна депресія. Потім принц по другому кругу потис всім руки. Наступна зустріч була вже на самих іграх:

«Ми йшли подивитися на велосипедні ігри. Раптом перекрили дорогу і сказали: «Стоп. Йде принц Гаррі». Я б не сказала, що він дуже такий симпатичний, але по енергетиці і його виступах відчувається, що він хороша людина. Він підходив до одного із наших лучників, але той відмовився з ним знайомитися, бо готувався до змагань. З іншим лучником Андрієм Усачем – сфотографувався. Щастить певно лучникам», – жартує Майя.

Друзі Майї підготували для спортсменки відео звернення «Майя, стріляй!», у якому один хлопчик викрикнув «Волинь, стріляй!» (Волинь – позивний Маїй Москвич, - ред.). Саме про цей бадьорий вигук спортсменка згадувала під час стрільби на замаганнях. Цей хлопчик Богдан виявився присутнім на зустрічі, йому спортсменка подарувала іграшку-коалу.

Наприкінці Майя Москвич розповіла про те, що у неї був би інтерес організовувати інфраструктуру лучників на Волині, і вона змогла б навчати стрільбі, якби мала професійний лук. Її колегам обласні адміністрації дарують такі спортивні луки, які коштують до 100 тисяч гривень. Це і стало відповіддю на запитання про те, чи хоче вона зайнятися професійним спортом, для такого потрібне відповідне спорядження. Та поки що дівчина відновлюється після змагань і після приїзду встигла тільки почадити часник, на який покладає бізнес-надії.

_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}