Ми часто можемо жалітися на життя, говорити як нам важко і не цінувати те, що маємо. А чи знаєте ви, як живуть ті, хто зовсім не бачить? Як вони виховують дітей? Як облаштовують побут? Які труднощі їм доводиться долати щодня? Пропонуємо переглянути матеріал від Громадського інтерактивного телебачення і почати цінувати життя.

Наталія та Іван Заячківські – волиняни, вони проживають у Луцьку і виховують неймовірних діток. Чоловік ходить на роботу, а жінка займається дітьми та хатніми справами. На перший погляд нічого особливого, якби не одне «АЛЕ». Так от, чоловік ходить на роботу, а жінка займається дітьми, але їм дуже важко, тому що, вони незрячі.

Познайомилися майбутня пара ще у 7 класі, коли Іван перейшов до інтернату для незрячих, в якому навчалася Наталя. Вони були однокласниками і почали зустрічатися з середини 11 класу. Згодом ненадовго розлучилися, бо поїхали на роботу у різні міста. Хлопець  в Івано-Франківськ, а дівчина  у Луцьк. Але зв’язок пара підтримувала, вони листувалися і зізвонювалися.  Згодом і одружилися, бо зрозуміли, що не можуть одне без одного. Весілля відгуляли , згодом і дітки народилися. Першим на світ появився Роман. Він мав  вади зору. Спочатку його віддали до школи незрячих. А коли зрозуміли, що він краще бачить ніж інші та справляється набагато швидше ніж інші діти перевели його до звичайної школи. Зараз він закінчив другий курс Волинського коледжу культури і мистецтв імені І.Ф.Стравінського.

Однак, перш ніж Роман народився, жінці довелося не раз почути питання, а для чого народжувати, хто їй буде допомагати з дитиною. Навіть лікарі ставили подібні питання. Для них майбутня мама мала заготовлену відповідь:

«Навіть зрячим батьки допомагають, то, я думаю, нам наші батьки точно допоможуть. А, якщо ні, то я звернуся до вас, лікарі», – говорила жінка.

Сумнівів народжувати у Наталії та Івана не було, коли жінка завагітніла й вдруге. У них народилося абсолютна здорова дівчинка. Її назвали Катериною. Зараз Катруся закінчила 4 клас, відвідує музичну школу, бо обожнює співати та грати на фортепіано. Однак, щоб виховати таких чудових діток Іван та Наталія вдавалися до хитрощів, не завжди можна було прослідкувати за тим, що саме вони роблять та де граються.

«Ми до шнурівки чіпляли дзвіночок і так  знаходили діток, ми мали свої хитрощі і виходили  з будь-яких обставин», –  розповідає Наталія.

Народити та дати належне виховання може будь-яка пара, яка має розуміння та віру, переконана жінка.

«Віра в Бога надає надію, тому що , людина не може знати як її життя повернеться. Народити діток можуть усі, головне мати іскорку надії і розуміння», –  каже Наталя Заячківська..

Щодня подружжя долає непростий шлях, але вони справляються, дещо вже увійшло в звичку, у чомусь помагають батьки. Жінка закликає бути відкритішими і допомагати один одному.

«Моя порада, якщо у вас є якісь проблеми з дітками, то не соромтеся про це говорити. Шукайте організації, які могли б вам допомогти. І допомагайте один одному. Я дуже хочу, щоб люди були відкритішими один до одного».

Будьте толерантними і цінуйте життя!