Молодий волинянин Андрій Лучко – завідувач фельдшерсько-акушерського пункту села Вілиця, що у Шацькому районі. Справжній профеіонал своєї справи, відповідальний та небайдужий медик – такої думки про нього і колеги, і пацієнти.

Про самовідданого 27-річного лікаря розповідає Район.Шацьк, з посиланням на місцеву газету «Новий погляд+». Авторка статті – Мирослава Цюп’ях. 

В будній день застала Андрія Лучка на робочому місці. ФАП у Вілиці – невелика хатина у центрі села, зовні побілена, охайна, на подвір’ї також порядок. В кабінеті, де Андрій Вікторович приймає пацієнтів, стоять простенькі меблі: стіл, стільчики, кушетка, шафки і тумбочки, де зберігаються медикаменти для невідкладної допомоги. На підлозі лінолеум, стіни обшиті пластиковою вагонкою, нові двері. У кімнатах ФАПу багато інформаційних стендів і плакатів, куточок молодої мами, необхідні для огляду немовлят апарати. В приміщенні тепло, чисто і пахне свіжістю.

Андрій Лучко родом із села Прип’ять. Там і живе, у Вілицю на роботу щодня доїжджає на власному автомобілі. Запитую в нього про вибір професії, адже більшість фельдшерів, за статистикою, – жінки. Відповідає, що в родині медиків немає, крім нього і старшої сестри. Професійну освіту Андрій Вікторович здобув у Ковельському медичному коледжі. І якщо деяких дипломованих фахівців «на село» не заманити, то мій співрозмовник твердо вирішив повернутися в рідні краї. Завідувачем ФАПу у Вілиці він став у …19 років, також опікується пацієнтами з сусіднього с. Плоске.

Молодий фельдшер вже 7-й рік допомагає місцевим мешканцям. До нього на лікування, а інколи й просто за порадою, йдуть і старі, і молоді. У селах багато людей похилого віку і мало молодих сімей, тому в минулому році на Вілицю і Плоске була всього одна новонароджена дитина.

Щодня у ФАП приходять 3-6 людей. Причини звернень різні: артеріальна гіпертензія, бронхіт, пневмонія, ГРВІ, грип.

«Тут хворі отримують невідкладну допомогу. Якщо є потреба, їдуть на обстеження в Шацьку районну лікарню. В екстрених випадках до людей приїжджає автомобіль швидкої допомоги. Були і такі ситуації, коли я змушений був везти хворих у медичний заклад на власному транспорті», – розповідає завідувач.

В багатьох літніх людей тільки й надії, що на місцевого фельдшера. Він і тиск поміряє, і ін’єкцію зробить, і крапельницю поставить. На час мого візиту в установі не було пацієнтів, тому запитую про те, в яку пору віличани найчастіше звертаються за допомогою до медика.

«Зазвичай це осінь і зима, коли в селі завершуються польові роботи. Тоді люди хочуть поправити своє здоров’я, підлікувати хвороби, які восени загострюються. А ще з холодами приходять простудні захворювання, грип. Весною і літом місцевим ніколи хворіти: вони працюють у полі, ходять у ліс, їздять на заробітки».

На запитання, чи доводилося рятувати життя людей і застосовувати професійні навики в екстремальних умовах, Андрій Лучко не захотів відповідати. «Нехай про це скажуть люди, мої пацієнти», – і скромно промовчав.

Зате розповів, що зі своєї ініціативи і власноруч зробив у приміщенні ФАПу ремонт. Коли закривали стару лікарню в Шацьку, звідти фельдшер привіз двері, лінолеум, вагонку. І сам створив комфортні умови для хворих у чотирьох кімнатах старенького медпункту.

Про свого підлеглого розповіла Алла Курчак, завідувачка Шацької амбулаторії загальної практики сімейної медицини:

«Хоча в обов’язки фельдшера входить медичне обслуговування жителів сіл Вілиця і Плоске, втім, його пацієнтами є люди з усього Прип’ятського старостинського округу. Андрій Вікторович професіонал у своїй справі, відповідальний, ніколи нікому не відмовляє в допомозі. Він може працювати і в вихідні, часто телефонує до мене, запитує поради. До речі, за роки роботи на нього не надійшло жодної скарги, а з боку керівництва не було жодного зауваження щодо роботи».

Фельдшерсько-акушерський пункт – один з небагатьох соціальних об’єктів, який діє в маленькому віддаленому селі. І якщо в інших таких закладах вже задумуються про новітні технології та світові стандарти, то тут хочуть одного – щоб просто працював ФАП, очолюваний молодим професійним медиком. Бо це спокій людей, надія, безпека і впевненість у завтрашньому дні.