BLOG на нічку: «Все, що залишаться моїм землянам, це тихо мастурбувати і осуджувати ближніх»

А ви колись почувалися інакшим, ніж усі звичайні земляни довкола? А вам хотілося втекти на іншу планету від трендів та маст-хевів суспільства?

Цього разу в рубриці «Блог на нічку» – погляд Лілії Помернюк на сучасне життя, проблеми, травми та конфлікти, яких ми часто не помічаємо або ж і не хочемо помічати.

Якщо хочете поділитися своїм баченням якоїсь проблеми чи гострого питання, пишіть нам на [email protected].

***

Моя планета болить мені сотнями маленьких уламків битого скла. Кожен день і кожен крок вдається мені непросто важко, а майже неможливо. Люди-мавпи проповідують мораль, несумісну з самим поняттям мораль; люди-хижаки пишуть закони, які суперечать здоровому глузду; люди-слимаки просто на все нарікають. Разом весь цей звіринець живе у вічному передчутті ядерної війни та повстання роботів.

Кожен представник цього трибалістичного суспільства з осудом дивиться на ближнього. Людина-звір просто запрограмована на висміювання «інакшості». Починаючи від одягу, закінчуючи способом отримання венеричних захворювань. Адже « інакшість» – це можливість прожити яскравіше життя і встигнути реалізувати хоча б десяток мрій , нашвидкуруч нашкрябаних на карті бажань в десятому класі. «Інакшість» взагалі не притаманна землянам. Це щось позаземне. Бо тут на Землі тобі повинен подобатись саме цей відтінок і фасон, у якому, задерши носи догори, ходить майже все провінційне містечко якогось забитого обласного центру. І музика повинна бути трендовою , щоб кожна вовчиця могла легко впізнати себе і свою тяжку долю в цих трьох куплетах, проспіваних живим класиком.

А стосунки між статтями – то табу. Якщо мова йде не про землянку чи землянина , які не є вашим сусідом/сусідкою по ліжку. Якщо це так тоді жодного розуміння. В хід ідуть взаємні звинувачення і хворобливе небажання почути свого партнера. До тих землян, які все ж змогли закінчити дитячий садок і перейти в початкову школу, ставляться з пересторогою і тикають пальцями. А коли у них все ж щось стається, то спостерігачі голосно аплодують стоячи.

Мешканці моєї планети настільки бояться зради, що вимірюють її не як факт, а як градацію фактів. Простіше кажучи, хто більше перестарався, той і винний, при цьому провина менш винного анулюється, і він чи вона автоматично зараховується до лику святих.

Якщо ти дівчина і ти закохалась в хлопця, у якого на тебе інші плани, і при цьому мала необережність зайнятись з ним сексом, про який через годину буде знати все село/місто/країна, то з роками, коли котрась з твоїх юних знайомих опиниться в подібній ситуації, ти не поспівчуваєш і не підтримаєш, ти заклюєш і смачно додаси, що «всі курви на таке заслуговують!». І знову всі заплещуть в долоні і затанцюють в колі (обов’язково в колі!), всезагально промовляючи «богородице, діво, радуйся» і охрестять тебе новою пречистою і почесно вручать право ставити клеймо і писати нові закони земні.

Особливо вороже мої земляни ставляться до молодості як поняття і молоді як переносників цієї зарази, яка, на жаль, не передається повітряно-крапельним шляхом. Молоді земляни для більш старших землян – це породження мордору і біблійного пекла. Вони не правильно мислять, не те одягають, не так мріють і найбільш бридке те, що вони весь час трахаються (навіть якщо це і не так). Саме смішне, що це повторюється з покоління в покоління. З часів пришестя Христа на землю до наших грішних днів.

Все, що залишаться моїм землянам, це тихо мастурбувати і осуджувати ближніх. А ні, ще звичайно ходити до церкви, робити вигляд пристойної сім`ї, виховувати дітей з психологічними травмами і тихо мріяти про затишне місце в раю.

А до чого це я… «1 вересня 2034 року від кафе «Вовчиця» відправляється міжгалактичний корабель «Невінник-1» з усіма, хто незгідний жити по цих дебільних законах. Увага кількість місць обмежена. Для замовлення квитків звертайтеся за телефоном ХХХХХХХХХХ».