BLOG на нічку: «Секс – раз на місяць, та й то наче каторга»

Сьогодні у рубриці «BLOG на нічку» роздуми про те, чому життя після одруження не завжди відповідає нашим очікуванням.

Як уникунути розчарувань та зберегти гармонію у стосунках – читайте у матеріалі, що опублікований на сайті Сім`я і дім.

Якщо хочете поділитися на шпальтах нашого ЗМІ своїми історіями та думками, пишіть на [email protected].

***

Прийшов мені лист. А в ньому «…що робити чоловікові, коли від жінки він не почув жодного доброго слова, а самі докори? Якісно проведений разом час важко згадати. Секс – раз на місяць, та й то наче каторга. Від однієї жінки почув думку, що любові взагалі не існує – лише прив’язаність на основі симпатії. Кажуть, всі дівчата хороші. Звідки ж беруться погані дружини?»

Пригадуєте, як у дитинстві не любили, коли ваші батьки сварилися? Забившись десь у куточок, ви обіцяли собі, що, коли виростите, ніколи-ніколи-ніколи не будете так пискляво верещати, як мама, і в жодному разі не казатимете таких «кусючих» слів, як тато. Ви дуже-дуже в це вірили. А потім виросли й… Правильно, одного разу спіймали себе на тому, що навіть тон, який обираєте для сварок, формулювання фраз – на дев’яносто відсотків такі ж, як у ваших батьків!

І тому народ недарма радить чоловікам одну хорошу річ: перед одруженням піти й гарненько придивитися до майбутньої тещі. Бо когось подібного вони матимуть поряд уже через кілька років: донька дуже часто у дорослому житті реалізовує стосовно чоловіка «програму», що в дитинстві заклала її матуся. У цьому місці чомусь кортить дуже по-чорному пожартувати й порадити чоловікам, які не в захваті від дружин, піти й подякувати за це тещам.

Пригадую подругу дитинства, з якою товаришувала, коли приїздила до бабусі в село. Вона була старша за мене на чотири роки. Щоліта, відколи їй минуло вісімнадцять, я заставала її дедалі смутнішою. Ось так прийду – вона по кухні порається, щось там миє і шкребе, а очі – повні сліз.

Я все не могла второпати, що ж коїться з бідакою, аж доки не розкрила мені очі моя бабуся. «Дитинко, – сплеснула руками старенька, – та їй же он скоро двадцять, а вона ще й кавалера не мала». Скажу відверто: подив – великий, могутній, мов океан, затопив мене по самісіньку маківку. Бо я ніяк, ну от зовсім ніяк не могла второпати своїми дитячими мізками, чому ж з цього приводу так треба побиватися.

Потім уже зрозуміла. Та й ви, очевидно, знаєте також: вийти заміж треба якнайшвидше, бо тоді ти в очах суспільства набуваєш певної «цінності». Така собі грушка, яку не вразив черв’як. Можна їсти й не мучитися підозрами, що з нею щось не так. Ось коли заміж «треба» йти, дівчина й виходить за того, хто був… найближче. Тобто поряд.

Втім є ще варіанти. Можна вийти за того, хто тебе любить, і не обов’язково кохати у відповідь. Бо побутує думка, нібито жити так легше. А ще жінки поспішають узаконити стосунки з тими чоловіками, яких вважають зручними. Тобто такими, якими сподіваються надалі успішно маніпулювати й керувати.

І ось ВОНО сталося. Відгриміло й відшуміло весілля. Ласкаво просимо в сімейно-будівельний. До речі, одна моя знайома (назвімо її Тетяною) дуже яскраво згадує цей момент: «Я мріяла-мріяла, що буде ось так любесенько, ось так гарнесенько. Аж тут виявляється, що все зовсім… навиворіт!»

Ось, дорогі чоловіки (бо цей текст більше для вас), ми й уперлися, як кажуть, лобом у стіну, чи то пак дійшли до суті проблеми. Пояснюю: у ті моменти, коли жінка бачить явну розбіжність між своїми й очікуваннями та реальністю, вона починає вам мститися! Не хапайтеся за голову, бо це правда. Особливо якщо ви з тієї категорії мужчин, якими можна «покерувати». Бо жінки тільки люблять побалакати про податливих, а коли їм такі трапляються насправді, у глибині душі вони їх спершу злегка зневажають. Потім «відмовляють» від ліжка (бо ми ж уже говорили про те, що секс – це найперше енергетичний обмін). А якщо жінка зневажає чоловіка, вона нічим таким з ним ділитися взагалі не бажає. Максимум, що вона зробить, – це мовчки, а то й зціпивши зубенята, полежить.

«За що мені мститися?» – зробить круглі очі 90 відсотків тих, хто читає цей текст. Відповідаю. За те, що жінка… не реалізувалася. Так-так, уголос вона, може, цього й не скаже, але думатиме приблизно так: «Це він настругав мені дітей, і я не змогла закінчити навчання». Або: «Це через те, що він не збудував дім, я так і не змогла жодного разу запросити в гості подруг, зблизитися з ними». Ну або щось у тім самі дусі. Жінці легше звинуватити в цих невдачах чоловіка, ніж зізнатися собі, що ця нереалізованість – то лише її вибір. Окрім того, мститися вона може й за те, що ВИ пішли вгору, а вона лишилася «внизу»…

Часто непорозуміння після одруження виникають через недомовки. Люди просто не розмовляють про потреби одне одного, про те, що їх не вдовольняє. А що пари рідко розмовляють про секс – годі й казати. А втім, статистика – річ уперта: сім’ям, де подружжя бодай іноді торкається цієї теми у розмовах, розлучення не загрожує.

До речі, саме з недомовок починаються дружини-пилки. Розкажу таку історію. Одного ранку, коли вона вкотре годувала сніданком свого чоловіка, подумала, яка вона все ж молодець: і за квартиру заплатила, і кредит погасила, і йому купила нові джинси. Ну дуже грамотно розподілила його зарплатню. Було б добре, якби він її похвалив… Але вголос сказала таке: «Вічно грошей бракує. Хоч би вже роботу ту чортову змінив, чи що». Чоловікові від цих слів кров у голову – бух. Бо почув насправді, що він поганий, тому що мало заробляє. Відтак рвонув працювати день і ніч, день і ніч. Приніс «здобич», чи то пак зарплатню вп’ятеро більшу. А жінка йому на те: «І нащо мені ці гроші, коли тебе цілими днями вдома немає. А я все сама, все самісінька, діти батька не бачать. А казала мені моя мама…» Ну й так далі. Неважко здогадатися, у який бік після цього подасться чоловік.

Тому мудрі люди радять таки вперто шукати людину, з якою захочеться дожити до кінця життя. Відчути її. А не хапати першого, хто трапився під руку, коли вам раптом спаде на думку, що жити без обручки – це непристойно.

Далі. Жінки, коли вам від чоловіка щось потрібно, то найперше визначтеся, що саме це має бути і просто щиро попросіть його про це. Або принаймні зробіть все можливе, щоб він про ваше бажання дізнався напевне. Інакше ризикуєте щороку на річницю весілля замість омріяного персня отримувати каструльку-скороварку, ще й ображатиметеся, що він «не здогадався».

І розвивайтеся разом. Бо у парах, де він – генерал, а вона – домогосподарка, добре разом тільки тоді, коли дружині й чоловікові є про що поговорити. І цінності в них – однакові.

А інакше… Чуєте свист по всій країні? От-от, шоста година. Вдома – стрілися двоє…