Фото ілюстративне

Цього разу в рубриці «Блог на нічку» – роздум відомого луцького адвоката Василя Нагорного про реформи української початкової освіти. Що ховається за словосполученням "Нова українська школа"?

Якщо хочете поділитися своїм баченням якоїсь проблеми чи гострого питання, пишіть на пошту [email protected].

***

"Нова школа" (принаймні в нас) виявилась мильною бульбашкою. На лінійці наголошували: "нова", "нова", а воно якось ... Бігати на перерві не можна, бо вазони в коридорі стоять, іграшку приніс син - змініть, бо завелика (20 см пластикова тарілка, яка ховається в рюкзак), дитяча наклейка (рибка і сонечко) на руці в сина- стерти негайно. 

На уроці тупотів ногами, сердився, переживав через зауваження вчительки, образився і показав це публічно, бо не дозволила йти першим з прогулянки. 

-Йой, це ж проблемна дитина! 

Вчителька, навіть, діагноз медичний підібрала. (Ми ще й, перелякані батьки, пішли до лікаря, яка щиро посміялась з медичних знань вчительки).

Так, покірних, тихих, заляканих дітей, легко в "стадо" збити і вчити науці, а от змінити мислення, спробувати завоювати авторитет і повагу оцих малих, ще не зіпсованих "совком" дітей, потоваришувати з ними, відчути душу, спромоглись зберегти індивідуальність кожного- набагато важче. 

Я 4 роки займаюсь такими ж по суті дітьми, як мій син, "проблемними", тільки з контузіями, ПТС, дошкульними осколками в тілі, втратою пам'яті тощо. Приходили різні: п'яні, в татухах, в неадекватному стані, з "вирваною" душею і серцем, з тремтячими руками і розширеними зіницями, але мені ніколи не приходило на думку сказати, що ти воїн проблемний, не такий як всі, нестандартний, а тому допомагати, вчити, пояснювати я тобі не буду... 

Боже збав, щоб думали, що я скаржусь, переживемо, шкода часу і нервів.

Будем боротись...