Рівно півстолітя тому у селі Лемешів Горохівського району, у родині ПавлОвичів на світ з’явився хлопчик Григорій. Килимовими доріжками життєвий шлях йому доля не встеляла, тож довелося і понатирати мозолів, і понабивати ґуль. Життя часом монтує такі сюжети, що у холод кидає, до живця проймає. Куди там тому Голлівуду! Григорій ПавлОвич – головний герой саме такого сценарію.
Мама, вагітна ним, сім місяців лежала на збереженні, а він, «важка» дитина, до 18 років не знав, що таке таблетки. За 10 років війни в Афганістані тільки йому, єдиному з села, випав жереб воювати на чужій війні. За півроку до звільнення – важка контузія після гранатометного обстрілу у Файзабаді, і повернення додому вже інвалідом другої групи. Хлопчина, який замінив його у «гарячій» точці, через 2 місяці загинув...
А далі була і праця, і навчання, і спроби зайнятись бізнесом. А ще у 2010-у ПавлОвич в одному з інтерв’ю приміряв на себе роль Нострадамуса: «Ветерани-афганці чітко знають – питання захисту суверенної України можна поставити під сумнів. Тому що на сьогодні армія слабенька, підготовка до служби у війську дуже погана». Нині Григорій ПавлОвич - голова Волинської спілки ветеранів Афганістану. Він, як ніхто інший, розуміє, що то таке повертатися з війни. Повертатися іншим у мирний час. Після тет-а-тетів зі смертю ставлення до себе та світу змінюється…
Шановний Григорію ГригОровичу! Щиро вітаємо з Днем народження. Зичимо міцного здоров’я ще як мінімум на півстоліття, а далі знову побажаєм!) «Афганці» готові підніматися за першим покликом і неодноразово це доводили. Так от зичимо, щоб таких покликів не було. Щоб про війну прийдешні покоління дізнавались тільки з Ваших розповідей. Нехай дружню сім’ю «афганців» ніякі перешкоди, ніякі політичні інтриги не поставлять по різні боки барикад, і навіть не покличуть на барикади. Миру Вам, спокою, добра, любові, правди. А на чиєму боці правда – там бути перемозі!
Хочете засвітити іменинника в інтернеті? Гучно привітати молодят? На цілу Волинь прокричати про народження дитини? Пишіть на [email protected] чи телефонуйте за номером 096 028 47 44.
Мама, вагітна ним, сім місяців лежала на збереженні, а він, «важка» дитина, до 18 років не знав, що таке таблетки. За 10 років війни в Афганістані тільки йому, єдиному з села, випав жереб воювати на чужій війні. За півроку до звільнення – важка контузія після гранатометного обстрілу у Файзабаді, і повернення додому вже інвалідом другої групи. Хлопчина, який замінив його у «гарячій» точці, через 2 місяці загинув...
А далі була і праця, і навчання, і спроби зайнятись бізнесом. А ще у 2010-у ПавлОвич в одному з інтерв’ю приміряв на себе роль Нострадамуса: «Ветерани-афганці чітко знають – питання захисту суверенної України можна поставити під сумнів. Тому що на сьогодні армія слабенька, підготовка до служби у війську дуже погана». Нині Григорій ПавлОвич - голова Волинської спілки ветеранів Афганістану. Він, як ніхто інший, розуміє, що то таке повертатися з війни. Повертатися іншим у мирний час. Після тет-а-тетів зі смертю ставлення до себе та світу змінюється…
Шановний Григорію ГригОровичу! Щиро вітаємо з Днем народження. Зичимо міцного здоров’я ще як мінімум на півстоліття, а далі знову побажаєм!) «Афганці» готові підніматися за першим покликом і неодноразово це доводили. Так от зичимо, щоб таких покликів не було. Щоб про війну прийдешні покоління дізнавались тільки з Ваших розповідей. Нехай дружню сім’ю «афганців» ніякі перешкоди, ніякі політичні інтриги не поставлять по різні боки барикад, і навіть не покличуть на барикади. Миру Вам, спокою, добра, любові, правди. А на чиєму боці правда – там бути перемозі!
Хочете засвітити іменинника в інтернеті? Гучно привітати молодят? На цілу Волинь прокричати про народження дитини? Пишіть на [email protected] чи телефонуйте за номером 096 028 47 44.