«Треба менше займатися паломництвом і говорити про минуле, а діяти зараз», – соліст гурту «Тінь сонця»

^{Текст: Софія ГУДИЧ
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ
Настрій: кав'ярня «КОФЕЇН»}

Про те, як поєднати в собі музиканта та політика, свої переживання стосовно музики й сучасної ситуації в Україні та зв'язок між тим та іншим, з «Таблоїдом Волині» поділився Сергій Василюк – соліст гурту «Тінь сонця».

Розмова пройшла за горнятком кави по-віденськи у кав’ярні «Кофеїн» напередодні концерту у Луцьку.

- Вже традиційне наше запитання: що любите більше каву чи чай?

- Все ж таки більше, мабуть, чай.



-Ви об’їздили усю Україну від заходу і до сходу, де аудиторія найбільш вдячна?

- Це може залежати від міста, від певного періоду, коли як. Звичайно, на сході трапляється більш спрагла публіка, якій це більше потрібно. Не тим, які тільки навертаються на український рух, а які вже давно в собі плекають українське, але їм не вистачає такої музики, таких концертів. То може бути, що в східній Україні трохи більш вдячна. Але знову ж таки таких людей там може бути менше, тому в західній Україні свої плюси.

- А який концерт на сході Вам запам’ятався найбільше?

- Мабуть, перший у Харкові у 2008 році. Також виокремив би останній концерт у нас в Слов’янську. Була дуже гарна підтримка і, головне, україномовна публіка. Вигуки українською, побажання, спілкування. Літом був цікавий опен-ейр концерт у Селідовому. Загалом атмосфера вразила тим, що люди уже знають, коли обстріли. Кав’ярні не закриваються, ніхто вже не лякається, надувають батути, гуляють з дітьми.



- Раніше ви говорили, що найбільш вдячна закордонна аудиторія – білоруси. Скажіть як українець, чи білоруси нам друзі?

- Звичайно, друзі, але знову ж таки ті білоруси, які мають в собі білоруське, які в хорошому, в нормальному сенсі націоналісти, як і українці. Ті ж, які «рускаміровци», то навряд чи. Є й щирі патріоти, вони нас зустрічають словами «Слава Україні», ми їх «Живє Бєларусь».

- Який колектив або яку конкретну людину ви вважаєте друзями гурту «Тінь сонця»?

- Хороші стосунки з гуртами «Друже музико», «Тарута», «Колір ночі», ну і з старшими «Кому вниз», «Вій», навіть з «Табула Раса».

- Якби Вам треба було окреслити те, що «Тінь сонця» - це ідеологія за допомогою однієї пісні, чи змогли б Ви це зробити і що б це було?

- Однією? Хм… Якщо не рахувати романтичних пісень, то, мабуть, це була б «Козача могила».



- Чи маєте конкурентів і кого ними вважаєте?

- Шоу-бізнес передбачає якусь конкуренцію. Взагалі, тут інше складне питання – це наша чеснота або й проблема, що в такому напрямі зараз мало хто грає, це частково неформат, це не є мейнстрімова музика, в якій ми конкуруємо з кимось, а це самостійна та самодостатня музика, серйозний напрямок та інтелектуальний, в міру важкий рок з елементами фолк-музики. Це рідкість, але я б хотів, щоб таку музику знали в Україні, щоб вона займала гідне місце серед усіх.

- Скажіть, чи притаманна Вам заздрість?

- Скажу так, що за останні роки мені вдалося її нейтралізувати в собі. Найбільше мене почало зачіпати щось, чого я не розумію з того, що відбувається в шоу-бізнесі. Наприклад, я можу зрозуміти, чому популярний певний попсовий виконавець, якщо він дійсно грає мелодійну музику. Якщо ж це просто якесь «незрозуміло шо», але це все одно популярне – це мене бентежить, я не розумію, чому люди таке слухають. Я можу зрозуміти, чому люди слухають Вєрку Сердючку, я можу зрозуміти, чому вони слухають Потапа і Настю чи «Время и стекло». От когось іншого, я не буду називати, щоб не ображати, та є такі виконавці, які популярні, а я зовсім не розумію чому, за рахунок чого.




- Якби Вам довелося обирати між музикою та політикою, то що б переважило?

- Нуу… Музика, оскільки я музикант.

- Хіба Ви не політик?

- Я політик, але, мені здається, я незадоволений багато чим, що відбувається в нашій країні, частково незадоволений своєю роботою, мені не все вдається. Так чи інакше, я вважаю, що я політик, який непогано себе проявляє через музику.

- Що політика для Вас?

-Політика – це можливість позитивно впливати на суспільство і по-хорошому прищепляти йому якісь цінності, котрі для тебе є важливими.



- Що ви можете зробити для того, щоб Україна жила краще як виконавець?

- Як виконавець я пробуджую здорові почуття в людях і не зводжу тексти до примітиву.

- А як політик?

- Як політик я можу запропонувати українцям хорошу об’єднуючу формулу, яка би включала з однієї сторони порозуміння з певними національними меншинами, в той же час все-таки домінуючу роль української культури, розумне поєднання правих і лівих економічних течій. В чомусь можу бути планова політика, в чомусь – перевага приватного бізнесу. Я прихильник того, що малий та середній бізнес має бути незалежним, а великі стратегічні об’єкти краще, щоб були державними за умов, що на ці об’єкти призначать патріотів і професіоналів. Якщо людина вболіває за державну справу, як за свою, то відповідно це можна сприймати як приватний бізнес, котрий іде на користь держави.



- Коли у Вас буде світове турне, з якої країни хочете почати?

- Залежно від того, коли воно буде. Зараз багато європейських гуртів, які мені подобаються, починають з Японії. Цікаве-цікаве питання (посміхається та замислюється, - ред). З України.



- А якщо починати за межами України?

- Я би відмітив Хорватію, там багато чому можна повчитися, там є близький мені по духу виконавець Марко Перкович і гурт «Томпсон». Мені здається, це найбільш подібне до «Тінь сонця» або навпаки. Це гурт з схожою ідеологією, тобто і патріотичні пісні, духовні пісні, філософські. Та й за жанром: симбіоз вміру важкої рок-музики з чимось симфонічним і фольковим. Можливо, світовий тур почався б з Ірландії. Має бути щось таке небанальне… Відчуваю, що щось забув… Почнемо з Каталонії.



- А яка країна ваша найулюбленіша?

- Де я був можна порахувати на пальцях двох руки поки що . В кожній країні по-своєму добре. Якщо порівнювати Німеччину і Польщу, то мені більше подобається Польща. В Білорусі мені доволі комфортно. В Франції по-своєму казково, але скажімо, Краків мені подобається більше, ніж Париж, так само можу сказати про Мюнхен і Берлін, але я ще не бував у Празі, Дубровнику, не бував у Марселі, Барселоні, Відні. Отож, є непочатий край роботи.

- Ви проходите Холодний Яр, як враження від останнього?

- Є певна моральна втома. Можливо, нам треба вже менше займатися паломництвом, говорити про минуле, а варто діяти зараз. Очевидно, чогось нам не вистачає в широкому сенсі, маю на увазі націонал-патріотичний напрямок, який може зробити Україну не провінцією, не периферією Європи чи Росії. Часи змінюються, треба шукати спосіб, щоб справу Майдану завершити до кінця. Я впевнений, що частина тих, хто був на Майдані, не могли запропонувати альтернативу Януковичу. Та я й впевнений, що не гинули за Яценюка, Порошенка, Авакова. Маємо проблему кадрів. Нашим сусідам пощастило в тому, що у них державницька традиція в крові. Ну не може бути в Румунії, Польщі чи Росії антирумунських, антипольських чи антиросійських сил апріорі.



- За що відчуваєте найбільшу персональну відповідальність в Україні?

- Хм… Мабуть, не те, щоб я відчуваю відповідальність, мене мучать сумніви щодо того, чи я правильно зараз все роблю. З однієї сторони я бачу результат того, що я як музикант з яскраво вираженими в міру українськими ідеями займаюся поступовою українізацією суспільства. Але цей процес надто повільний і він не є вирішальним.

- Чи було у Вас хоч колись бажання виїхати з України, чи такі переломні моменти, коли «кидаю все і їду»?

- Ні, такого не було. Хіба що, коли захопили Харків і було якесь там рішення російської думи про введення військ в Україну, я от серйозно замислився над імовірністю того, що, якщо я не йтиму воювати, про це просили друзі з фронту, то куди ж я дінуся…

- Як Ви поєднуєте роботу, політичну діяльність, громадську діяльність і особисте життя?

- В тому й справа, що немає часу ні на подорожі, на особисте життя мало часу залишається, а в ідеалі це все треба поєднувати. Тут все, як кому пощастить. Буває, що людина пише таку музику, яка всім зрозуміла, і робить це від щирого серця, отримує за це великі преміальні, виконавцеві достатньо зіграти навіть п’ять концертів у рік. Все залежить від фарту. Успішний виконавець, який може робити успішні світові турне, завжди знаходить час поза гуртом. Той виконавець, який має значні успіхи в своїй країні, але завдячує цим тяжкій щоденній роботі, на жаль, цього собі дозволити не може, але, звичайно, я намагаюся вийти на той рівень, щоб мати час взяти і на цілий місяць виключитися з роботи. Хоча б на місяць – це було б круто.

- І що б ви робили цей місяць?

- Мабуть, подорожував би.

- На самоті?

- Ні, з дружиною, але не знаю, на кого тоді залишити наших котів.

- Забирайте з собою!

- Ні, це складно, вони бувають капризні. А взагалі було б добре подорожувати з дружиною, з друзями, але більше піднімаю планку роботи, а вона ще не завжди дає очікуваний результат, багато що доводиться робити самому.




- Як вважаєте, дружині Вас не бракує?

-Думаю, що ні. Ми все-таки знайшли гармонію та рівновагу.

- Як любите проводити час удвох?

- Ми любимо, окрім того, коли ми співіснуємо на одному квадратному метрі, роблячи різні справи, переглядати фільми, бувати на природі, в «своїх» місцях і, звичайно, турбуватися про цих трьох наших негідників.

- І які місця «ваші»?

- Це, по-перше, так і не поясниш, по-друге, це щось особисте. Хоча це відкриті місця, немає нічого такого. В Києві є дуже багато природи, якщо знати, куди піти. А от на Шацьких озерах ще не були, треба надолужити.

- А як Вам у Луцьку?

- Тут завжди подобається. Маленьке старе місто, але теж одне з найкрасивіших в Україні та замок, звичайно, окраса, будинок архітектора. Загалом місто широке, є де розгулятися.



- Де найцікавіший для Вас український діалект? Який вас вражає?

- Всі по-своєму цікаві. Є західнополтавська, а є центральнополтавська говірка, є середньонаддніпрянська, вони багато в чому перетинаються, там інколи наголошене а звучить як о. ЦеВеКа там говоритимуть ЦеВеКо. Можна почути «Як тебе звоть?». Є цікавий, скажем так, деревлянський говір. Цікава мова на Поліссі. Живкун – горобець. Це не російською, не польською, не білоруською, а чомусь так.

Найбільше мене вразив говір Кузьми Скрябіна. Коли почув вперше, то мені дуже сподобалося, що це жива непастеризована українська мова. Це відразу став мій улюблений гурт. Мені дуже подобалося оце «звідтам», «ровер», «вар’яти».

- Про що ви мрієте?

- Мрію щоб було більше часу на відпочинок. Казати щось пафосне про Україну не буду, ви й самі знаєте, про що я тут можу мріяти щодо України. Я дякую Всевишньому, що це все витримую. Зараз у нас мінімум два концерти на тиждень, а буває й чотири, а ще організаційна робота. Концерт у нас більше двох годин – це складно.

- Чого бажаєте своїм слухачам?

- Натхненної музики, яку хочеться слухати зранку або з якою хочеться засинати.














***
^{Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}