Останнім героєм історій про алкомінімалістів, які приїжджали до Луцька на міжнародну зустріч-форум, став колекціонер під цікавим ніком Лунный кот.

Такий нехитрий псевдонім обрав собі В'ячеслав Токарев, засновник клубу алкомінімалістів у Чернігові, який приїхав до Луцька не лише прикупити чогось нового для колекції, але й поспілкуватися та знайти нових друзів.

У міжнародний день  пляшки «Таблоїд Волині» пропонує прочитати, як в алкомінімалістів з’являється та сама перша пляшечка, яка впливає потім на все життя.

***

Перша мініатюрна пляшечка у колекції В’ячеслава з’явилася в першому класі. Двоюрідний брат подарував азербайджанський тризірковий коньяк, мовляв, школу закінчиш, тоді вип’єш.

«Я її звичайно не випив, і після школи не відкрив, потім вирішили, що повернуся з армії, а тоді вже вип’ємо. Зрештою, її все ж випили, але коли це стало хобі, знайшов точно таку ж. Все-таки перша!», – пригадує колекціонер.

Втім, якщо йдеться про колекцію, то пити алкоголь з міні-пляшечок не можна, це табу кожного алкомінімаліста. Так само не можна взагалі порушувати цілісність пляшечки.

У колекції В’ячеслава 1300 пляшечок, колекція поки невелика, але головне в ній не кількість, а переживання і задоволення від кожного нового здобутку. Він вірить, що за своє життя ще встигне зібрати щось настільки визначне, що не соромно буде залишити нащадкам. Зараз займається виготовленням шафок для комфортного і естетичного зберігання своїх екземплярів.

У Клубі українських алкомінімалістів прийнято називатися ніком. Лунного кота Для В’ячеслава вигадав син, а потім так і повелося.

«Я справді такий, люблю посидіти десь на самоті, подивитися на місяць, подумати про вічне. Лунный кот, словом!».

Лікарі заборонили В’ячеславові пити будь-який алкоголь, крім горілки, тож тепер різнобарв’я лікерів, наливок, коньяків, настоянок та віскі він збирає лише в колекцію. З часом планує зупинитися на колекціонуванні чогось конкретного, а поки насолоджується простором для фантазій та мрій.

Каже, гроші для його хобі не настільки важлива категорія, адже не так цікаво просто могти купити будь-яку з пляшечок, яких бракує.

«Вся суть колекціонування – це процес, в якому важливо десь знайти, щось поміняти, з кимось познайомитися, зекономити. Коли просто приїжджаєш і купуєш все готове, то втрачається цей елемент полювання. Саме пошук в моєму розумінні – це найвище задоволення для справжнього колекціонера».

Часто міняється чоловік алкопляшечками із друзями з Польщі, Ізраїлю, Білорусі, каже, вони всі вже давно одна родина, в якій завжди є, про що поговорити.

«Це вже община, до якої ми приходимо не тільки зі своїми радостями, але й з проблемами, де завжди підтримають і допоможуть. Бо справжнє хобі стає частиною тебе, так і повинно бути».