Максим Фраєрман сьогодні мешкає в Ізраїлі, хоча 14 років прожив у Луцьку. Тут він відомий багатьом як Dj Max Freeman. Вечірка з ним – своєрідний «знак якості». Так само, як і причетність Максима до будь-яких інших справ – чи то до благодійних акцій, чи то до радіопрограм. Ця людина, без перебільшення, – приклад того, як треба якісно, з любов’ю та розумом працювати. А ще – взірець поліглотства. Попри те, що він уже декілька років не живе в Україні, вдома з дружиною все одно розмовляє українською. Грамотною українською Максим Фраєрман розмовляв і з «Таблоїдом Волині».
* * *
* * *
[img data=def]24_02_2015_690624143/2.jpg[/img]
Хотів би освоїти професію пілота цивільної авіації. Або професійного бармена – гуру вишуканих коктейлів.
* * *
Вільно володію російською, українською, англійською. На середньому рівні – івритом, на вельми базовому – французькою. Найважче давався іврит – ця мова з абсолютно іншої мовної сім'ї і по-чужому звучить для нашого вуха.
* * *
Завжди любив читати фантастику. Не пам'ятаю, чи там описували саме 2015-ий. Але часто думаю, що АБСОЛЮТНО усі досягнення цивілізації, що оточують нас сьогодні – колись були вигадані фантастами, цими диваками, що встановлюють обрії, яких потім намагаються досягнути вчені...
* * *
Якби я повернувся на 100 років у минуле, розповів би людям про те, що людство чекає багато дивовижних винаходів, які зроблять нас справжніми ледацюгами :)
[img data=def]24_02_2015_690624143/3.jpg[/img]
* * *
Моє головне правило – не брехати собі.
* * *
Майже все життя не можу порозумітися із собою. В основному через те саме життєве правило. Втім, тоді, коли самоконфлікт вичерпується, стає нудно. Щастя – це не завжди результат. Часто це – процес.
* * *
Жінки змінюють цей світ. За це їм – безмежна вдячність. Не думаю, що варто зараз пойменно перераховувати жінок, які на різних етапах вплинули на моє життя. Адже кожній з них хотілося б бачити у цьому параграфі лише своє ім'я.
* * *
Моє особисте чоловіче щастя – відчуття власної свободи, улюблена справа і відсутність тиску зі сторони коханої людини...
* * *
З дружиною познайомився у клубі, де я працював. Підійшла попросити пісеньку. Поставив. Танцюємо вже 11 років :)
[img data=def]24_02_2015_690624143/4.jpg[/img]
* * *
Якби я був жінкою, то найперше… Вибачте за відвертість, напевне, зайнявся би коханням. Завжди було цікаво, що саме відчуває жінка у цей момент.
* * *
У кожного – свої біоритми. Тому важко сказати, скільки разів на тиждень чоловікові треба займатися сексом. Це дуже індивідуально. Комусь вистачить і разу-двох на тиждень. Іншим необхідно щодня. Їм складніше – не кожна жінка здатна витримати такий «графік».
* * *
Мудрі голови обговорюють ідеї. Середні голови обговорюють події. Недалекі голови - людей. Коли у тебе щось виходить краще за інших – за спиною починаються плітки. У такі моменти я просто нагадую собі одне: пліткують за спиною – значить я попереду.
* * *
Жарти про євреїв сприймаю адекватно. Втім, ніхто не жартує про євреїв краще, ніж самі євреї – перевірено.
[img data=def]24_02_2015_690624143/5.jpg[/img]
* * *
Без університетського гуртожитку студентські роки здаються мені не зовсім повноцінними. До того ж, саме там я познайомився зі своєю першою дружиною. Загалом, дуже яскраві спогади. Моя кімната багато чого бачила... :)))
* * *
У мене, чомусь, у голові тримається ціла купа потрібних і не дуже дат. Можу пам'ятати дати знайомства з певними людьми. Чи дати, коли почав працювати на тій чи іншій роботі. Для чого це моїй пам'яті – не розумію.
* * *
Коли прокидаюся вранці, то насамперед беру до рук телефон. На жаль.
* * *
Раз на декілька місяців мені сняться справжні голлівудські блокбастери, де я літаю, перемагаю злодіїв та рятую світ. Прокидаюся щасливим. Напевне, це якийсь дитячий комплекс... :)
* * *
Куди зникає музика, коли музикант перестає грати? Повертається у його душу і йде з ним.
* * *
Зі своїм сином особисто бачуся щонайменше раз на рік, коли прилітаю в Україну. Решта часу – Skype. Та знаю, що міг би приділяти йому набагато більше уваги. Я – не найкращий батько. Але він любить і поважає мене таким. І я дуже вдячний йому за це.
[img data=def]24_02_2015_690624143/6.jpg[/img]
* * *
Луцьк ніколи не покине моє серце. Тут пройшли молоді роки. Закінчив університет, одружився, став батьком, побудував себе як творчу одиницю, закохувався, розчаровувався. 14 років просто так з життя не викинеш.
* * *
Намагаюся стежити за українськими новинами. Але нині у інформаційному просторі багато безладу та вседозволеності, тому іноді буває важко зрозуміти реальну ситуацію.
* * *
Люди в Ізраїлі ставляться до ситуації на Донбасі по-різному. Щодо вихідців з колишнього Союзу – часто все залежить від країни походження. Втім, бувають і винятки. Мій найближчий у Ізраїлі друг – з Іркутська, але більшого жидобандерівця годі й шукати.
* * *
Наївно вимагати від корінних ізраїльтян глибокого розуміння ситуації в Україні – це чужа для них війна. Вони сумно посміхаються і кажуть: «Дайте нам Путіна на дві години – хай наведе лад у Секторі Газа»...
[img data=def]24_02_2015_690624143/7.jpg[/img]
Підготувала Анастасія ПЕРЕДРІЙ
* * *
У будні працюю у Міжнародному Аеропорту ім. Бен-Гуріона. А у вихідні згадую, що моя стихія – сцена. Виходжу на неї у найпопулярнішому караоке-клубі країни (принаймні, серед вихідців з пост-радянського простору) і працюю там ведучим. Так і живу – без вихідних, весело... :)))
* * *
[img data=def]24_02_2015_690624143/2.jpg[/img]
Хотів би освоїти професію пілота цивільної авіації. Або професійного бармена – гуру вишуканих коктейлів.
* * *
Вільно володію російською, українською, англійською. На середньому рівні – івритом, на вельми базовому – французькою. Найважче давався іврит – ця мова з абсолютно іншої мовної сім'ї і по-чужому звучить для нашого вуха.
* * *
Завжди любив читати фантастику. Не пам'ятаю, чи там описували саме 2015-ий. Але часто думаю, що АБСОЛЮТНО усі досягнення цивілізації, що оточують нас сьогодні – колись були вигадані фантастами, цими диваками, що встановлюють обрії, яких потім намагаються досягнути вчені...
* * *
Якби я повернувся на 100 років у минуле, розповів би людям про те, що людство чекає багато дивовижних винаходів, які зроблять нас справжніми ледацюгами :)
[img data=def]24_02_2015_690624143/3.jpg[/img]
* * *
Моє головне правило – не брехати собі.
* * *
Майже все життя не можу порозумітися із собою. В основному через те саме життєве правило. Втім, тоді, коли самоконфлікт вичерпується, стає нудно. Щастя – це не завжди результат. Часто це – процес.
* * *
Жінки змінюють цей світ. За це їм – безмежна вдячність. Не думаю, що варто зараз пойменно перераховувати жінок, які на різних етапах вплинули на моє життя. Адже кожній з них хотілося б бачити у цьому параграфі лише своє ім'я.
* * *
Моє особисте чоловіче щастя – відчуття власної свободи, улюблена справа і відсутність тиску зі сторони коханої людини...
* * *
З дружиною познайомився у клубі, де я працював. Підійшла попросити пісеньку. Поставив. Танцюємо вже 11 років :)
[img data=def]24_02_2015_690624143/4.jpg[/img]
* * *
Якби я був жінкою, то найперше… Вибачте за відвертість, напевне, зайнявся би коханням. Завжди було цікаво, що саме відчуває жінка у цей момент.
* * *
У кожного – свої біоритми. Тому важко сказати, скільки разів на тиждень чоловікові треба займатися сексом. Це дуже індивідуально. Комусь вистачить і разу-двох на тиждень. Іншим необхідно щодня. Їм складніше – не кожна жінка здатна витримати такий «графік».
* * *
Мудрі голови обговорюють ідеї. Середні голови обговорюють події. Недалекі голови - людей. Коли у тебе щось виходить краще за інших – за спиною починаються плітки. У такі моменти я просто нагадую собі одне: пліткують за спиною – значить я попереду.
* * *
Жарти про євреїв сприймаю адекватно. Втім, ніхто не жартує про євреїв краще, ніж самі євреї – перевірено.
[img data=def]24_02_2015_690624143/5.jpg[/img]
* * *
Без університетського гуртожитку студентські роки здаються мені не зовсім повноцінними. До того ж, саме там я познайомився зі своєю першою дружиною. Загалом, дуже яскраві спогади. Моя кімната багато чого бачила... :)))
* * *
У мене, чомусь, у голові тримається ціла купа потрібних і не дуже дат. Можу пам'ятати дати знайомства з певними людьми. Чи дати, коли почав працювати на тій чи іншій роботі. Для чого це моїй пам'яті – не розумію.
* * *
Коли прокидаюся вранці, то насамперед беру до рук телефон. На жаль.
* * *
Раз на декілька місяців мені сняться справжні голлівудські блокбастери, де я літаю, перемагаю злодіїв та рятую світ. Прокидаюся щасливим. Напевне, це якийсь дитячий комплекс... :)
* * *
Куди зникає музика, коли музикант перестає грати? Повертається у його душу і йде з ним.
* * *
Зі своїм сином особисто бачуся щонайменше раз на рік, коли прилітаю в Україну. Решта часу – Skype. Та знаю, що міг би приділяти йому набагато більше уваги. Я – не найкращий батько. Але він любить і поважає мене таким. І я дуже вдячний йому за це.
[img data=def]24_02_2015_690624143/6.jpg[/img]
* * *
Луцьк ніколи не покине моє серце. Тут пройшли молоді роки. Закінчив університет, одружився, став батьком, побудував себе як творчу одиницю, закохувався, розчаровувався. 14 років просто так з життя не викинеш.
* * *
Намагаюся стежити за українськими новинами. Але нині у інформаційному просторі багато безладу та вседозволеності, тому іноді буває важко зрозуміти реальну ситуацію.
* * *
Люди в Ізраїлі ставляться до ситуації на Донбасі по-різному. Щодо вихідців з колишнього Союзу – часто все залежить від країни походження. Втім, бувають і винятки. Мій найближчий у Ізраїлі друг – з Іркутська, але більшого жидобандерівця годі й шукати.
* * *
Наївно вимагати від корінних ізраїльтян глибокого розуміння ситуації в Україні – це чужа для них війна. Вони сумно посміхаються і кажуть: «Дайте нам Путіна на дві години – хай наведе лад у Секторі Газа»...
[img data=def]24_02_2015_690624143/7.jpg[/img]
Підготувала Анастасія ПЕРЕДРІЙ