^{Текст та фото: Валентина РОМАНИШИН}

У Центрі культури при Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки функціонує Клуб сучасного бального танцю для дорослих «СК-Денс». 

Ініціатором його створення і керівником є старший викладач кафедри хореографії СНУ ім. Лесі Українки Олександр Кашевський.

Про те, хто танцює в клубі «СК-Денс», чи кожен може навчитись танцювати та яка проблема є у всіх танцювальних колективах, Олександр розповів «Таблоїду Волині».

– Хто є учасниками клубу «СК-Денс»?

– Ми створені для того, аби люди різного віку, починаючи після закінчення школи, зі студентських років і далі, могли гарно проводити час. І якщо в когось досі не було хобі, робимо так, щоб ним став танець, і не на рік чи два, а на багато часу. З самого початку конкретної цілі – для дозвілля чи для сцени – не було. Зараз танець для учасників клубу перш за все є відпочинком від рутини, трудоднів. Приходять люди різних професій, всіх об’єднує танець і музика. Працюючи фізично, як і в фітнес-залах, навіть трохи цікавіше, тут відпочивають, черпають щось нове для себе. Навіть коли надворі дощ, хмарно, то в нас завжди тепло і затишно. Проте нашою проблемою, як і у всіх танцювальних колективах, є нестача партнерів чоловічої статі.

​[img data=wat]14_04_2016_710698744/3f26735f-261f-48b8-a221-c8cf82974d76.jpg[/img]

– З чого починалась ваша кар’єра? 

– В дитинстві відвідував багато гуртків, в тому числі і народні танці. Коли перейшов у випускні класи, мій товариш запитав мене, куди хочу поступати. Ні про що таке не думав. На заняття з танців згодився піти за компанію другу з умовою просто посидіти на лавці. Товариш пішов танцювати. Коли включилась музика, то мене мов переклинило. Перше заняття відсидів, на другому – танцював. З 16-ти років почалась моя танцювальна кар’єра. Спочатку займався в «Естеті». Це був чудовий заклад. На жаль, міська влада зробила все, щоб він зник. Потім танцювальний колектив «Юність».

Продовжував навчання в нашому університеті на кафедрі хореографії, де  з 2001 року до сьогодні працюю старшим викладачем.

З 2007 року тут діє паралельно «СК-Денс». Це моя ідея, з якою я звернувся до Ірини Констанкевич, вона підтримала її.

Першою серйозною перемогою була перемога у Львові в 2008 році, що стимулювало розвиватися.

– Як вдосконалюєтесь тепер?

–  Постійно вдосконалююсь і розвиваюсь в цьому напрямку, їжджу на майстер-класи, купую книги за темою, хоч вони є рідкістю, та й ціни недешеві. Переношу свої знання і вміння сюди. Можливо, колись Луцьк розвинеться хоча би так, щоб досягти рівня Рівного, бо там чомусь любительське танцювальне мистецтво саме для дорослих більш розвинене. В Луцьку немає місця на рівні міста для цього виду мистецтва, і тільки завдяки ректору СНУ Ігорю Коцану, який люб’язно дав нам зали, ми тут і займаємось.

На жаль, серйозної конкуренції в місті немає. Бо ті, хто займаються бальними танцями, то лише з дітьми та підлітками, а ми працюємо тільки з дорослими.

Дуже хотілося б, щоб і в інших містах та містечках області були такі ініціатори, які б займалися дорослими, для того, щоб можна було створювати якісь вечірки, фестивалі, конкурси на рівні області. Хочу зауважити, що нажаль, фінансування як такого немає, тому всі хореографи здебільшого ентузіасти.

[img data=wat]14_04_2016_710698744/5eff8f9c-e0d3-4579-bad6-3f2c30e8af10.jpg[/img]

– Що вас радує і надихає в цій роботі?

– Я працюю не сам. Зі мною пліч-о-пліч вже багато років іде моя партнерка ще з молодості Ольга Гірчук (Шеремета). Ми разом є керівниками колективу.

Перше, що захопило після трьох років роботи, це те, що в нас поєднуються пари, люди одружуються. Дівчата та хлопці, що приходили з метою навчитися танцювати, потім ще й створювали свої сім’ї. Зараз у нас більше 15-ти подружніх пар, які не розлучились, а мають по двоє, троє дітей. Деякі з них навіть ще й досі танцюють.

Друге, що помітили, на скільки покращується стан здоров’я тих, хто танцює. Тому що і радіація,  і харчування, та й курс долара, який туди-сюди скаче, вбиваючи наші будні, –  це все впливає і на здоров’я. Оскільки інтенсивність занять вимагає багато фізичного навантаження, покращується і самопочуття.

– Як поділяються учасники клубу?

– Для молоді ми вчимо складніші фігури, проводимо жорсткіші заняття – підтягуємося до професіоналів. Тут дівчата і хлопці, що в 25, що в 35 виглядають практично однаково. Звичайно, велику роль відіграє в цьому танець, але багато що залежить від самої людини та її способу життя і мислення.

Дуже часто люди, що прийшли позайматись просто для себе, втягуються  у вихор танцю та беруть участь у змаганнях.
 
Є у нас група «Сеньори», де танцюють люди старшого віку. Багато таких, кому вже далеко за п’ятдесят. На минулих вихідних були у Львові на змаганнях зі спортивних танців. З цієї групи брало участь чотири пари. Львівські організатори були вражені. Ми взяли всі призові місця серед учасників зі Львова та Одеси.

Нещодавно старші учасники клубу вивчали новий для них напрямок у танцях – зумбу. Вони як члени «Центру освіти третього віку» збирались закордон на олімпіаду, де потрібно було вміти танцювати в цьому напрямку. Уявіть собі, як дідусі й бабусі в спортивному одязі, кросівках ритмічно рухаються в стилі фітнесу з латиноамериканськими мотивами. Коли вони привезли відео і фото, то був приємно здивований і результатами своїх учнів, і своїми власними.

[img data=wat]14_04_2016_710698744/39fc7dac-9f2c-49b6-974d-9dd588cf122b.jpg[/img]

– Навчитись танцювати може кожен?

– Є в нас така річ, як постановка весільного танцю. Коли люди приходять і кажуть, що не мають ні здібностей, ні слуху, то я в них питаю: ви по вулиці ходите? Значить і танцювати зможете. Та навіть на інвалідних візках здатні виконувати дуже гарні і зворушливі танці.

Я робив постановку танцю, де в партнера не було однієї руки. Хлопець життєрадісний і жвавий, вади зовсім не було помітно, коли він танцював. Навчитися цьому може будь-хто, головна вимога – бажання, і навіть вага не має значення.

– Чи комфортно жити і працювати в нашому місті?

– Моє дитинство пройшло в Луцьку. Я дуже люблю це місто. Тут я народився, тут мої друзі, рідні, моя сім’я. Де б я не був, завжди повертаюсь сюди залюбки, тут навіть дихається інакше. Хоча мені подобалось і в Неаполі, але в рідному місті краще.

– Які маєте плани та ідеї на майбутнє?

– 21 квітня в головному корпусі університету пройде VI благодійний бал, де буде проведено збір коштів для людей, що потребують фінансової підтримки. Також готуємось до конкурсу в Ковелі, де теж не збираємось пасти задніх.

Оскільки нас часто запитують, чи не хочемо відкрити дитячу студію, то й це збираємось втілити в життя, як тільки буде якась матеріальна можливість, бо зараз у нас невеликі зали та мало місця.

На літо виникла ідея танцювати в парку. Виділяти годину часу і з колективом виходити на свіже повітря, де до нас зможе приєднатись кожен лучанин чи гість міста.

***

^{Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}

[img data=wat]14_04_2016_710698744/1618d29b-add7-4383-87df-4fc2fdb68c38.jpg[/img]
[img data=wat]14_04_2016_710698744/100393f6-a353-444e-9ab6-8d1fbeb25fbf.jpg[/img]