Луцький «Дарт Вейдер» спорудив на даху дачі металевого дракона

Дачний будинок лучанина Павла Андрікевича помітний здалеку. Над бордовими стінами височіє кількаметровий металевий дракон, а подвір’я оздоблене різноманітними конструкціями з того ж таки металу. «Ну я ж не з деревом працюю. Усе, що можна зробити з металу, майструю з цього матеріалу», – жартує бляхар.

Майстер виготовляє надзвичайні вироби з металу, грає на музичних інструментах та їздить у шоломі Дарта Вейдера на сяючому байку. Історію чоловіка розповідає видання «Район.Луцьк».

Павло Андрікевич приїхав до Луцька з Санкт-Петербурга, де навчався в Ленінградському авіаційному технічному училищі. В обласний центр Волині чоловіка направили на роботу в аеропорт, який раніше тут функціонував. Після його ліквідації почав займатися виготовленням і встановленням церковних куполів у Луцьку та по всій Волинській області. Нині майстер працює бляхарем на ТзОВ «ТехноМодуль», де робить вентиляцію, різноманітні зонти, переходи і тому подібне.

Займатися бляхарством чоловік почав у 1986 році. Спершу майстрував дахи, потім труби, а вже після цього вирішив виготовляти й власні оригінальні вироби. «Я з дитинства трохи дивак. Не люблю, коли всі, як з інкубатора. Але, як кажуть, «всякое мгновение требует вдохновения». Якщо в людини опускаються руки, вона нічого робити не буде. Тому треба любити життя», – ділиться Павло Андрікевич.

Такої «любові до життя» бляхарю вистачило для того, щоб оздобити дачне помешкання десятками різноманітних виробів, які не можуть не радувати око перехожих.Найбільша гордість умільця – дракон, якого він змайстрував 2009 року і разом із двома синами витягнув велетня на дах будинку.

[caption] Майстерня оздоблена від стелі до підлоги[/caption]
[caption] Металевий дракон – найбільша гордість бляхаря[/caption]
[caption] На цьому диво-байку чоловік їздить містом[/caption]
[caption] Диво-будинок луцького бляхаря[/caption]
[caption] Голова дракона замість димаря[/caption]

«Пам’ятаю, якраз тоді потрапив в аварію і поламав стегнову кістку. Поки лежав майже три місяці, вирішив, коли встану відразу займуся драконом, бо думка така уже була давно. Всі рухи починаються з мозку. Спершу приходить ідея, потім треба дуже ретельно передбачити усі розміри, а тоді лише можна приступати до роботи», – розповідає чоловік.

Для того, аби фігура була легша і могла повертатися від вітру, тіло дракона бляхар виготовив із алюмінію. Хоча основний матеріал майстра – нержавіюча сталь, з якої він творить більшість своїх виробів. Дах будинку окрім дракона прикрашають ще й невеликі металеві птахи, а димарем слугує голова того ж кількаметрового звіра. Навпроти будівлі стоять металеві вітряки, а позаду – саморобна гойдалка, до якої часто приходять бавитися сусідські діти.

Вхідні двері у диво-будинок одразу ведуть до майстерні. Інструменти Павло Андрікевич зберігає в охайному приміщенні, оздобленому різноманітними прикрасами. Практично усе, що стоїть у кімнаті, виготовлено із металу. Майстер зізнається, що без порядку на поличці з інструментами ніякої роботи не розпочинає. Адже у творчій праці необхідно мати не лише натхнення, а й відповідну обстановку.

Свою музу бляхар часто шукає в музиці. Нотної грамоти Павло Андрікевич не вчився і музичний факультет не закінчував. Проте вражає своїх близьких не лише умінням грати на акордеоні та гітарі, а й складанням власних мелодій.

[caption] Колекція саморобних шоломів[/caption]
[caption] Павло Андрікевич показує, як працює турбовент[/caption]
[caption] Турбовенти з птахами виготовив на замовлення[/caption]
[caption] Майстер ще й гарно співає[/caption]

Багато часу митець приділяє й іншому, не менш важливому захопленню – їзді на байку. Залізного товариша майстра впізнають на вулицях міста за надзвичайним оздобленням. Для гармонійної їзди на такій машині затятий мотоцикліст виготовив чотири оригінальних шоломи.

Найпершу залізну маску Дарт Вейдера чоловік змайстрував 2006 року і витратив на її виготовлення майже тиждень. Свій перший шолом власного виробництва він не оздоблював, а лишень пофарбував у чорний колір. Наступні три шоломи уже зробив із сяючої сталі та прикрасив різноманітними камінцями.
Таку цікавинку чи інші металеві вироби бляхар може зробити й на замовлення. Проте розповідає, що оригінальні речі просять змайструвати вкрай рідко. Здебільшого замовляють більш практичну продукцію.

«Це ремесло уже вимирає. Зараз є усе готове, тому мало хто таким цікавиться. Найбільше замовляють ринви, водоспуски, ковпаки із зонтами на комини. Та найпопулярнішими є турбовенти. На виготовлення одного турбовента треба близько двох днів. Ставлять такі конструкції для кращої тяги димаря», – каже Павло Андрікевич.

Звертаються до бляхаря здебільшого знайомі та друзі, бо свою працю він ніде не рекламує. Та попри те, що оригінальні вироби не користуються великою популярністю, майстер не збирається зупинятися на досягнутому. Нині в планах у завзятого митця виготовити шолом білого кольору і такий же меч, який прикрашатиме задню частину улюбленого байка.