Луцька художниця розповіла про ідею фікс нашого суспільства та найкращий спосіб змінити світ

12 Квітня 2016
Текст та фото: Валентина РОМАНИШИНА

Луцька художниця Катерина Ганейчук творить не просто. Суть її мистецтва – це трансформація філософії та природи, сучасності, в центрі якої – людина та її доля. Картини художниці завжди викликають у глядача купу роздумів та асоціацій.

Не менш глибокою є і її поетична творчість, яка часто слугує доповненням малярських робіт.

Про свою генеалогію та «мультикультурну» родину

На мені зійшлося два роди: батьків емігрував через Південну Америку і Аргентину, а мамин – через Сибір. Кухня у нас завжди була цікавою та різноманітною. Арт-проект «Анатомія духу» – наслідок внутрішнього відбору: хто я і звідки.

Про пошук тем та натхнення

У мене завжди повно натхнення. З цим проблем немає. Є проблема з часом. Образи виникають внаслідок роздумів. Я така собі «думалка». Якось одна моя знайома сказала мені: «Вам тому, Катю, й голова болить, бо ви все думаєте».

Зараз працюю над серією правдивих ліногравюр (вирізування гравюри різцями на площині, яка потім слугує штампом).

Волиняни чомусь не цінують глибину свого краю. Коли до мене приїжджають друзі з Галичини, то просять, щоб я показала їм не ту презентабельну Волинь, а її глибину. Тільки чомусь місцеві жителі дуже закриті, не хочуть пускати до себе чужих. Завжди шукаю і слухаю пісні, історії, легенди старих людей, йду туди, вникаю. Це і є для мене джерело натхнення, правдивий колодязь, з якого можна напитись і набратись наснаги. Якщо це вдається ввібрати, а потім видати, трансформувати крізь себе, то це і є мистецтво, яке цікаве й закордоном.



Про перетини людських доль і життів

Я знайшла для себе нове цікаве слово – кластери. Це скупчення і нашарування, які є деталлю, модулем чогось великого. Кілька років тому помітила, що прожилки на листі дуже подібні на лінії життя на долоні людини, річки, що течуть горами, утворюють рівчачки, які абсолютно такі ж, як борозди на листі. Кровоносні судини, нервові закінчення теж мають такий вигляд. Переплетення і моменти їхніх скупчень, наприклад, серце, і є кластерами. Перетини людських доль і життів – як кластери, гнізда, які утворюються.

Про людину і природу

Мене завжди мучила тема екології, та купа поліетиленових пакетів, що ми використовуємо. В мене багато робіт на цю тему. Наш світ – синтетичний. Мій малюк, як тільки навчився говорити, казав: я землянин українець молодий. Люди дуже смішні в тих своїх копирсаннях політичних та економічних. Проблема у свідомості людей, які не розуміють, що вони є частинкою природи. Нас постійно заганяють в якісь дурні теми. Ми повинні всі усвідомити, що перш за все ми – земляни, а вже потім – українці.​

Знаю одне, що чим більше людей задавлюють в бідність, тим менше вони думають про культуру та екологію.

Про ідею фікс нашого суспільства

Ідея фікс нашого суспільства – знайти себе. Йому потрібна не тільки економіка та політика, а є ще й внутрішня потреба самореалізації. Всі цього прагнуть, зараз це модна тема. На щастя, зараз функціонує багато гуртків та майстер-класів, куди кожен може прийти і спробувати свої можливості.



«Питання лиш в тому
Чи повні водою
Живою, прозорою,
Здатною жити
І безумовно
Любити
Творити…»


Ще з дитинства я відчувала на собі відповідальність. Мені завжди хотілося змінити світ. Напевно, виховуючи дітей, найбільше шансів зробити це. Можна спробувати знайти себе і змінити щось через дітей, яких, мов глеки, потрібно наповнити. Питання в тому – чим?

Якщо батьки не дали зреалізуватися творчому потенціалу дитини, вважаючи, що це не практично (мовляв, нехай іде на бухгалтера, завжди буде мати роботу і пенсію), то такі «травмовані» і «поламані» діти все одно в тридцять років стикаються з проблемою, що не тим займаються.

«О Данність! Доля та Незмінні речі!
Я пробую приміряти «Смиренність»


Як розділити речі, з якими треба примиритись, а з якими боротись? Це як питання Гамлета: бути чи не бути. До якої межі нам треба пробачати? Чіткого кордону немає, кожен сам вирішує, що може змінити, а що ні. Хтось просто безсилий і прикривається своєю смиренністю.

«Любив…
Любов…
Люби…
Твори!»


Всі пробують любити. Любов – зміст життя. Ми зустрічаємось зі зрадами, невдачами, болем у житті. Які висновки, які здобутки отримуємо після пережитого? Творчість – це повітря для душі. Ми співавтори життя і світу, нам даний вибір. Здібних до творчості створив нас Бог. Є люди, які говорять: це не я, це – доля моя, і нічого не можна змінити. А я кажу: ти мусиш прийняти відповідальність. Все в твоїх руках!
Якщо дано, то будеш творити і палкою на піску, і з картоплі на кухні. Це енергія від Бога, яка шукає реалізації та виходу.

***

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]







0

Читати ще

Коментарі

Оля

Супер!!Моя улюблена!!!А серія

Світ

Талантище! Філософ!

Маша

Талановита, мудра і справжня)

Таня

...

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter