Чи можна  в цьому житті заздалегідь підготуватися до змін? Бути у всеозброєнні, коли перед тобою постають нові задачі? Повністю змінити один фах на інший, коли ти отримав, скажімо, педагогічну освіту, а йдеш туди, де випікають запашні буханці? 

…Ми кілька хвилин стоїмо надворі, у затишній зеленій  території  ТМ «ТЕРЕМНО ХЛІБ» – золотий запах хліба тут всюдисущий. І на мою про це репліку начальник зміни хлібного цеху бригади №4 Надія ДЕНИСЮК  каже, що цей запах і став першим сигналом про те, що нова робота ляже на її життєву лінію не згірше, як педагогіка, яку вивчала і якій присвятила декілька років.

Вона тепло згадує той час, коли після закінчення педучилища пішла вихователькою в луцький дитсадок №36. Дітвора – це, звісно, нелегко. Зате як цікаво: то слів нових принесуть, то ошелешать якимось запитанням, то пригорнуться довірливо, то таємницю розкажуть таку вселенську, що й не охопити.

–  А з хлібом, воно ж як і з дітьми, – каже жінка, поки ми йдемо фотографуватися в цех, де їй все знайомо до дрібниць.  Але й по-новому:  «ТЕРЕМНО ХЛІБ» постійно в розвитку, тож зміни – це норма, до якої потрібно бути готовому щодня.

Говоримо про те, що від дитини до хлібини – крок. Хліб – це жива субстанція, яка, як і дитина,  потребує уваги, терпіння, вправності й хисту. А ще – безумовної любові.  Такої, що не купується жодними матеріальними заохоченнями.  Відомо ж, що найкращі фахівці виростають з любові до справи, якою займаються з натхненням і віддачею.

[img data=def]23_06_2017_852546040/19433854_1359766477446857_1561099546_n.jpg[/img]

Надія Денисюк  закінчила не лише луцьке педагогічне училище (нині коледж), а й отримала спеціальність педагога та психолога у СНУ (тоді ще педінститут).  Втім, пропрацювавши дев`ять років у вже згадуваному дитсадку, 1997-го року лишилась без роботи:  садочок закрили.

– Моя мама працювала на той час у «ТЕРЕМНО ХЛІБ» пекарем, –  каже жінка, – тож я бувала на заводі кілька разів. Але  навіть уявити не могла, що колись стану частиною цієї команди.

Жінка  добре пам`ятає, що прийшла сюди в лютому  1998 року укладальницею хліба і помітно хвилювалася. Чула, що  працювати тут цікаво, але не так просто, як здавалося б на перший погляд.

– Тут так пахло хлібом, – зачаровано каже моя співрозмовниця. –  І цей дух життя, як сонце – він для всіх. Тобто незалежно від того, ким ти тут працюєш. Тож для мого почину це був добрий знак.

Через півроку її перевели  в другу бригаду і вже там вона розпочала вчитися на контролера.

–  У контролера дуже відповідальна робота, – ділиться враженнями Надія Денисюк.  –  Він стежить за вже готовою продукцією, за тим, щоб покупець отримав лише якісний хліб. Цей процес безперервний – зміна вдень, зміна вночі.  І це не тільки якість хліба, але й нарізка, те, скільки потрібно його запакувати. Сьогодні хліб не складуємо в цеху, як це було раніше. Комірники дають заявку на потрібну кількість, а ми приймаємо-здаємо, далі  хлопці-вантажники складають  у ящики, а водії та експедитори вивозять у торговельні точки практично безперервно, а це понад 38 машин!

[img data=def]23_06_2017_852546040/19427742_1359766484113523_232390102_n.jpg[/img]

Контролером Надія Денисюк пропрацювала 18 років.  І минулого року лютий, як її особистий місяць змін, став для неї знову визначальним:  25 лютого 2016 року її призначили начальником зміни хлібного цеху бригади №4.

– У контексті цих змін пригадалися мені слова Ніни Миколаївни Антонюк, яка була в нас начальником цеху, коли я лише розпочала працювати на «ТЕРЕМНО ХЛІБ», – каже Надія Денисюк. – Отож на моє запитання, коли ж закінчиться мій випробувальний термін, вона відповіла: «Скільки будете працювати – стільки той термін і буде. Але не лише випробувальним, але й відповідальним».  І ось тепер я маю ще більшу відповідальність і нові обов`язки: стежити за роботою бригади, а це 28 чоловік, контролювати нарізку,  відповідати за контролера, за стажування нових працівників.  Крім того ми рахуємо заявку на хліб (а скільки хліба спекти – говорить нам експедиція). Оці улюблені багатьма батони «Домашній», «Любительський», «Файний», хліб «Здоров`я» – це все ми печемо і вам відправляємо (сміється, – авт.).

Жінка помітно радіє, коли показує хлібопекарське обладнання. Настільки змінилося тут за останні роки устаткування – зросли потужності, зросла кількість продукції. Але найбільше втішена ставленням до людей. Пригадує  велике свято в грудні 2013 року, коли відзначали 30 років заводу у Будинку культури:  тоді вшанували багатьох талановитих людей.  Для того, щоб нічого важливого не впустити – піднімали архіви, шукали для відзнаки тих, хто вже давно на пенсії. Люди сповна відчули, - їх не забувають. Вони – потрібні!

– А минулого року влаштували грандіозне свято сім`ї, – розповідає Надія Денисюк. – Запросили батьків із дітьми, і це був момент відчуття  єдиної родини.  Надія Петрівна Драпчинська, начальник цеху, та  Оксана Василівна Капустян, начальник лабораторії, проводили екскурсії.  Адміністрація не забуває привітати нас із Днем народження – це дуже приємно.  А ще нам  часто наголошують, що ми – команда. Сьогодні це особливо відчутно.  І це гріє, додає сил і натхнення постійно змінюватись на краще. 

[img data=def]23_06_2017_852546040/19441398_1359766480780190_483784376_n.jpg[/img]

Ну  й не були б ми справжніми солодкоїжками, якби не поговорили про улюблену випічку. Я – про надзвичайний хліб «Фінський». По нього часом можу спеціально  чкурнути в якусь із точок  «ТЕРЕМНО ХЛІБ» . А от Надія Анатоліївна зізнається, що полюбляє хліб із журавлиною, здобні булочки і кекси. Пишається тим, які смачні від «ТЕРЕМНО ХЛІБ»  заварні з сиром і торти. Особливо любить «Дівочі примхи».

У вільний від хлібів на підприємстві час може порадувати домашньою випічкою рідних, або  їде подорожувати по Україні. Бувала не раз в Одесі, а минуло річ у Карпатах ризикнула взяти участь у рафтингу й успішно подолала з групою відчайдухів гірську річку, спускаючись на плоту. 
– У житті так багато емоцій і на відпочинку, і в роботі.  Тому треба радіти всьому, до чого є причетним і дотичним! Запрошую молодь приходити до нас на «ТЕРЕМНО ХЛІБ» . І нехай вас не лякає, що  у вашому дипломі не вказано  такої  спеціальності як, наприклад, пекар. Із власного досвіду знаю, що це – не перепона для того, аби отримати новий фах і почуватися в професії щасливою.