Китай – країна, де водяться гроші. Китай – країна подвійних стандартів. Китай – країна, де подекуди зовнішність та краса важливіші за знання…

Не зважаючи на усі «плюси» та «мінуси», чимало українців, зокрема, волинян, їдуть до Піднебесної, аби познайомитися з тамтешньою культурою, людьми, особливостями життя та, не секрет, заробити грошей.

Викладання англійської мови у Китаї, робота в IT-сфері та розважальній індустрії, моделінг та готельна справа – п’ять найпопулярніших категорій робіт, які дозволяють «лаоваям» заробляти та накопичувати у Піднебесній чималий фінансовий капітал.

Про це розповіла 11 квітня лучанка Яся Рамська під час зустрічі у Молодіжному центрі Волині.

* * *

«Ми з моїм коханим Максимом дуже довго думали, що робити. Багато наших друзів працювали якийсь час вчителями англійської мови. В принципі, працювати в Китаї можна ким завгодно, аби ваш диплом та ваші знання збігалися з вимогами роботодавця».

«Так, як у нас в Україні є work.ua чи jobs.ua, то в Китаї є чотири найважливіші сайти для пошуку роботи – chinajob.com, expatjobschina.com, laowaicareer.com, eslcafe.com. Два перших китайських сайти – це сайти, де можна знайти реально будь-яку роботу. Там шукають роботу не лише іноземці, але й китайці».

«Сайт laowaicareer.com призначений для іноземців, тому там роботодавці пропонують різноманітну роботу іноземцям – від Go-Go dance до IT-сфери. Насправді в Україні та Росії є дуже багато людей, які говорять китайською на хорошому рівні. Їх наймають фірми, які займаються продажами, аби комуні кувати з Україною, Росією, Казахстаном тощо».

«І є сайт eslcafe.com (ESl – це «english second language»), де можна знайти «тічерську» (вчительську) роботу в Китаї. Якщо ви знаєте англійську і хочете вчителювати, то вам туди».

«Здається, рік тому в Китаї офіційно заборонили людям, які не є native-спікерами, працювати в Китаї вчителями англійської мови. Сказали, що був такий випадок, але не знаю, наскільки він правдивий: внук заступника міністра освіти Китаю, який жив в Пекіні, ходив у тренінг-центр вчитися англійської. І коли його дід, який займає високу посаду, почув акцент від вчителя, котрий мав бути з Австралії, а був з Росії, влаштував великий скандал. Згодом видали в Китаї такий закон, але він, як і все в цій країні, дуже двоякий. Ми ж працювали вчителями англійської мови, і ми не native-спікери».

«У Китаї вчителів англійської мови бракує, тому попит перевищує пропозицію. Люди з Великої Британії чи США дуже часто не їдуть в Китай, тому що зарплата для них маленька. Хіба, це можуть бути студенти, але роботодавці завжди хочуть когось більш-менш адекватного. Закон ніби й забороняє native-спікерам працювати, а ніби й не забороняє».

«Навіть серед моїх знайомих в Китаї є три людини, які мають там бізнес. Якщо ви хочете відкрити бізнес у Китаї, то самостійно цього зробити не можна: треба знаходити якогось адекватного китайця, і з ним вже щось починати робити».

«Китай шукає фахівців у різних сферах. Якщо це, наприклад, біолог, то він має бути в Україні супербіологом, показати свої високі знання та навички. Це може бути як державна робота, так і приватна».

«Для звичайних людей у Китаї є п’ять категорій, де люди працюють та непогано заробляють: 1) ді-джеїнг, танці, співи; 2) esl teachers; 3) it сфера; 4) моделінг; 5) готельна справа».

«Ще є окремо затребувана ніша у роботі, яка, здається, затребувана всюди, – сфера краси. Різноманітне нарощування волосся, манікюри і тому подібне… Дуже цінують в Китаї майстрів з України, Кореї, Росії. Ніби ж усі розробки йдуть з Китаю, але поняття стерильності там із нашим не дуже схоже, тому люди, які не хочуть підхопити гепатит, стараються ходити до майстрів з цих країн. Дуже дорого все це коштує! Середня ціна манікюру в Китаї – 500 гривень».

«Перш ніж йти на якусь роботу, я завжди зважую: чи справді я можу це добре робити, вмію чи не вмію. У Китаї можна працювати вчителем англійської мови, не знаючи її добре. Я не хочу, щоб ви таке робили, адже вчитель вчить мови того, хто теж може буде когось навчати. Насправді для китайців не з великих міст дуже важко зрозуміти, яка в тебе англійської. Я начулася таких вчителів та вчительок англійської мови, що страшно. Люди з жахливими акцентами, які знали дуже мало, викладали й отримували за це багато грошей».

«Часто роботодавцям, особливо з тренінг-центрів, абсолютно не важливий твій рівень англійської мови, а важливо те, як ти виглядаєш. А що ти будеш вчити дітей – це вже таке… Є нормальні тренінг-центри, адже в Китаї зараз надзвичайно поширена англійська мова. Мої колеги, які працювали зі мною та мають диплом Інституту іноземних мов, говорили англійською дуже погано. Їхати чи не їхати, працювати чи не працювати – залежить від вас. Я знаю, що якби у мене був би рівень англійської, як у моєї колеги-китаянки, то я б ніколи не наважилася вчити, бо треба бути чесним із собою».

«Китайці в школах, в основному, вчать японську та корейську мову. Історично Китай та Японія були ворожими країнами. Я запитувала у багатьох китайців: «Скажіть, а чому ви вчите в школі японську мову?», а вони відповідали: «Тому, що мову ворога треба знати». Це говорили люди, яким 60 років, і діти, яким 10 років. Вони казали, що Японія – ворог, і потрібно знати, про що вони говорять».

«Китайці знають про Україну. Вони кажуть, що тут гарні дівчата. Також китайці знають, що в Україні є місто, де є завод із ремонту двигунів до літаків, тобто наш завод «Мотор» у Луцьку. У Китаї є провінція Ганьсу, звідки на «Мотор» приїжджають стажуватися, а наші люди їздять до них».

«Китай – дуже гарна країна. Я гуляла днями зі своєю собакою в парку біля 21 школи, і він такий кльовий, бо його облагородили. Та жоден парк в Україні, навіть найкрутіший, не зрівняється навіть з маленьким парком у Китаї. Навіть найменше індустріальне місто дуже гарне. Ми були в різних регіонах Китаю, і тамтешню природу треба бачити! Мені дуже важко її описувати. Я, як турист, завжди їду кудись, щоби подивитися на красу».

«Чому ще потрібно поїхати в Китай? Для того, щоб зруйнувати міфи про Китай. Я часто питаю свого тата чи його друзів: «Що ви знаєте про китайців?». І вони відповідають, що «китайці дуже бідні та працюють за миску рису». Це все не правда. Китай дуже багатий. У них багато грошей».

«Туристам сюди варто їхати завжди. Не варто їхати в Китай, щоб тут жити, бо ми різні як небо і земля. Ця різниця починається з побутових звичок. Дуже часто те, що для нас недопустимо є нормальним для них. Багато іноземців, приїхавши сюди, шоковані… От іде гарна китаянка, і як харкане біля вас! Для нас це недопустимо! У мене теж був шок: перші місяці я ходила і думала, куди потрапила».

«Китай – комуністична країна. Приїжджаєте ви в якесь місто, навіть маленьке, і це такий міні-Нью-Йорк із хмарочосами, розвиненою індустрією, гарними парками, але за всім тим стоять дуже страшні речі…».

«Якщо вам пощастить зустріти китайців, які пам’ятають свою історію та пам’ятають, хто вони є, то це дуже класно. Але більшість людей щиро люблять комуністичну партію. Вони мало думають і багато працюють. Китайці ніколи не поставлять під сумнів слова свого боса. Це ті речі, котрі продукує комунізм.

Останні два десятиліття китайська комуністична партія не лізе дуже сильно в життя китайців, але вона все ще там. Коли ти говориш із китайцями, то вони кажуть, що самі все вирішують, але насправді не вирішують нічого».

«Питаю в 15-річної дитини: «Якими мовами говорять в Європі?». Каже: «Англійською». Питаю знову, які країни є в Європі, а він відповідає: «Англія». Уявлення в людей (не у всіх, звичайно) про навколишній світ поза Китаєм на низькому рівні. Не знаю, чим це пояснити».

«Якщо це Пекін чи Шанхай, де є цивілізація, то ще нормально реагують, а в маленьких містах китайці можуть підійти до європейця, торкатися його, сфотографувати з-під поли…».

«Підприємці не живуть у всьому Китаї. Реально – це лише два міста провінції Гуандун: Шеньчжень, Гуанчжоу. Саме там розташовані заводи, фабрики, IT. Може ще інші міста… Шанхай, але Шанхай, здається мені, взагалі як країна в країні. За офіційними даними там населення, як у всій Україні».

«Якщо ви працюватимете в одній з п’яти категорій, зазначених вище, то середня зарплата становитиме від 1 000 до 1 500 доларів/місяць. Ваша зарплата буде набагато вища, ніж заробітна плата у вашого китайського колеги. Наприклад, китаєць отримуватиме п’ять тисяч юанів, а ви за ту ж роботу – 10 тисяч юанів. На ці гроші можна прекрасно прожити: подорожувати, купувати одяг, їсти тощо. Якщо ти нікуди не їздиш в країні, то з цих 10 тисяч на три тисячі юанів можна спокійно прожити».

«Коли ви кудись поїдете, то ваші витрати суттєво збільшаться, адже транспортне пересування в Китаї (літаки, потяги) дороговартісне. Найдешевший білет на літак всередині країни, який я бачила, коштує від 100 доларів. На потяг, наприклад, важко забронювати квиток. На це треба місяць-два».

«У Китаї – культ вуличної їжі. Взагалі, у них є кафе, які відчиняються або лише зранку, або в обід, або ввечері. Вулична їжа там дуже дешева та смачна. Немає такого, що таку їжу споживають тільки бідні люди. Може навіть «Лексус» зупинитися, зайти в обдерте «щось», закупитися і поїхати далі».

«Якісний китайський одяг коштує грошей. Є така штука, як Taobao – інтернет-магазин, який працює всередині країни. На AliExpress завжди нижча якість, оскільки там багато опту і він розрахований на іноземців, які приїдуть і заберуть велику партію чогось. Що стосується Taobao, то там є багато брендового одягу за смішні гроші».

«Коли я дивлюся на людей в Китаї, то мені здається, що вони дуже багаті. Китайських Geely або Chery я не бачила – там всі на крутих Audi, Range Rover і тому подібне. Людина, яка живе в Шанхаї, точно має більшу зарплату».

«WeChat – це китайський месенджер, яким можна в Китаї робити все, навіть платити в магазинах. У Китаї, як ви знаєте, заблокований YouTube, Facebook, Google та все інше. У Китаї заблокований Facebook, YouTube, Google та інші, але можна придбати VPN. До речі, китайський уряд сказав, що наступного року заблокує всі VPN, але мені здається, що бізнес просто виїде звідти, якщо так зроблять».

«Наша історія була сумна. Спершу ми знайшли китайську агентку, але не дуже хотіли з нею працювати. Напевно, через якісь стереотипи… Нам порекомендували Анну Думанську. Тепер нічого поганого їй не можу написати, бо вона мене скрізь заблокувала. Вона працювала колись у Китаї, а потім зі своїм чоловіком відкрила агенцію, яка зараз дуже популярна і працевлаштовує українців на «тічерські» роботи в Китаї. Нам її порекомендувало відразу п’ятеро людей. Ми з нею поспілкувалися, показали документи. Згодом вона повідомила, що має для нас роботу. Ми приїхали у Китай, а нас зустрічає інший агент. Тобто, фактично, вона нічого не зробила, а просто передала нас іншому агенту та попросила за це багато грошей. Дуже довго ми з нею сварилися. Але потім через китайця, до речі, ми знайшли іншу роботу. Із цією Анною було багато таких історій. У результаті ми нічого не заплатити, і вона нас заблокувала всюди. Такі речі були і з людьми, які працювали і в моделінгу, і в IT-сфері».

«Зараз, якщо я шукаю в Китаї агентів, то стараюся знаходити тих, із якими працювали мої друзі. Коли ти працюєш в Китай на будь-якій роботі, то агент – твій захист. Якщо є проблеми, то, першою чергою, ти звертаєшся до агента. Кажеш – я плачу тобі гроші, а ти повинен це вирішити. Дотепер у нас були агенти, які всі серйозні питання (віза, переговори з босом) вирішували».

«У WeChat бажано знайти якогось агента, і з ним домовлятися про роботу. Які можуть бути агенти? Наприклад, ви підписуєте з роботодавцем контракт на один рік (зарплата – 10 тисяч юанів), а агент за свої послуги забирає половину вашої зарплати у перші п’ять місяців роботи, а решту місяців – 1 тисячу юанів. Спочатку багато, а потім трохи. Такі агенції вас ведуть весь час, і ви можете їм навіть серед ночі написати. Це мінус в грошах, звісно. Є агенти, які шукають вам роботу, а далі залежить від ситуації – чи вони вас супроводжують надалі, чи влаштували на роботу і шукай вітра в полі… Є агенти, яким ви нічого не платите. Ви один одного знайшли, агент влаштував вас роботу, але розраховується з агентом роботодавець, який платить за вас певну суму».

«Важлива річ у Китаї для працівника – контракт. Його треба читати 10 разів. Якщо маєте знайомого юриста, то дайте ще йому на перевірку. От приїхав ти перший раз у Китай на роботу, і ніби все так класно, однак за цими рожевими окулярами можна не побачити, як тебе втягують у рабські умови… Я нещодавно читала один китайський контракт, і там часто пишуть таке: «Іноземець повинен/повинна слідувати всім змінам, які будуть на підприємстві». Тобто, ви маєте все приймати і не сперечатися. Якщо школа змінила вам розклад тричі за тиждень, то ви мусите погодитися. І, у разі чого, вам тикають цей контракт і кажуть: «Подивися!».

Записала: Наталка Воскресенська

                                                                                                                                                                                                                            Фото: Молодіжний портал Волині

***

Передрук без дозволу редакції «Таблоїда Волині» заборонений