Відомий український теле- та радіоведучий, журналіст і медіаексперт Андрій Куликов провів для лучан відкриту лекцію. У РЦ «Промінь» 4 вересня кожен охочий зміг дізнатися з досвіду медійника «Як не бути обманутим в епоху інформаційних війн». Захід відбувся у рамках проекту «Школа свідомого громадянина».

«Таблоїд Волині» пропонує згадати цікаві зауваження медіаексперта:

Пропаганда – це завжди брехня, якщо інформація правдива, то варто говорити про популяризацію.

***

Свобода вибору – це найбільша цінність, яку мені дали батьки.

***

Дуже часто дискримінатор і дискримінований одна і та ж особа.

***

Колись мені повідали три правила радянської журналістики: Перше: не пускають у двері – лізь у вікно. Я згодом переконався, що це правило актуальне не лише для радянської журналістики, бо журналістам в усьому світі дуже часто доводиться лазити у вікна. Друге: якщо події, на яку тебе відрядили, немає – створи її. Це дуже хибний принцип. Третє: брехня на користь радянської влади – свята правда.

***

Як не обманювати? – приміряти на себе наслідки обману. Якщо доводити до абсолюту, то брехня вбиває, а правда – рятує життя

***

Часто з гранатою в руках ідуть на танк. Але є ще інший варіант – лягти під танк, почекати, поки він проїде і кинути гранатою на танк. Це війна.

***

Якщо хочете навчитися володіти словом – ідіть на радіо. Але майте на увазі, що навчитеся володіти словом усним.

***

Щоб не дозволити собою маніпулювати, треба бути обачним. Головне – знати, що за тобою немає компромату.  Знати і пильнувати. Не боятися визнавати власні помилки.

***

Поговорити ми можемо про що завгодно. Це і є одна із хиб української демократії.

***

Щоб втихомирювати амбіційних людей із великими гаманцями, треба мати не менші амбіції, але в іншій площині, і набагато менший гаманець.

***

З тими, хто грає відкрито набагато легше, ніж з тими, хто тобою маніпулює за лаштунками. Ти не завжди знаєш, що є маніпуляція.

***

Радіо і телебачення – абсолютно різні, тому працювати і там, і там успішно, навряд чи можливо.

***

Треба забути терміни «фейк» і постправда – це все новомодні вигадки того, що існувало давним-давно. Я виріс у країні, по-нинішньому, фейкових новин. Фейки бувають двох видів – це новини неправдиві і несправжні. Із неправдивими зрозуміло – розповідь про те, чого немає. А от несправжні – це коли надають значення подіям і явищам, які насправді такого значення не мають.

***

Навчитися бачити сенс у цифрах, які нам називають. Що за ними стоїть. Їхню суть.

***

Ніколи не обмежуйтеся читанням заголовку

***

Якщо повідомлення суперечливе, то шукайте першоджерело. Коли його віднайдете, ідіть далі – шукайте вихідні дані.

***

Ставте собі запитання: кому це вигідно?

***

Я заперечую, коли журналістів називають четвертою владою. Кажу: люди добрі, у нашій системі, чи задоволені ви іншими трьома владами? Мені кажуть, що ні. Тому я кажу – для чого прирівнювати нас до цих трьох влад?

***
Ніколи не треба вірити в те, що тобі щось вдасться – треба це знати. Треба просто знати, чи можеш ти це зробити, чи ні.

***

Нам не потрібні нові лідери, нам потрібні ті, хто робить роботу, а вони є тут.

***

Найбільший міф щодо українського телебачення – це міф про його впливовість.

Що порадив Андрій Куликов:

Три корисні звички: збирайте гриби; збирайте ягоди, не одягайте на себе занадто багато теплих речей, коли зима;

Три фільми: «Вавілон XX»; «О, щасливчику»; «Звичайне диво»;

Три  книги: Всеволод Нестайко «Пригоди Робінзона Кукурузо»; Михайло Бриних «Шахмати для дибілів»; Володимир Лис «Століття Якова».