Вірну соратницю Ірину Комлик у Всесвітній день поцілунків з Днем народження (!) вітає вірний друг, соратник в екзилі Олександр Б.

Ех, Іринко! Як би мені хотілося бути поряд з Вами у цей день. По-батьківськи посадити на коліна, по-братськи поцілувати у щічку, по-товариськи міцно обійняти*-)!

Але, неминуча часова ротація, породжує неоднозначні, часто еволюційні колізії. Розумію, дивно і незрозуміло Вам чути такі речі від мене. Раніше-то ми спілкувались на зовсім інші, оптимістичніші, цікавіші, веселіші теми… Та все той же всемогутній час змушує чоловіків філософськи дивитись на деякі речі у минулому.

Ви, непересічна красуня, гостропера журналістка, вірна однопартійка, тримались до кінця (вийшла з фракції ПР у Луцькраді аж у 2014р., і тільки через ліквідацію фракції та міського партійного осередку)! І хоч Ви народжені у липні, дивлюсь на Ваші (наші) фото і розумію – справжня декабристка!

Зичу Вам всього тільки найкращого, адже до іншого Ви не звикли, та й не заслуговуєте. Нехай тепер інші по-справжньому цінують Вашу альтруїстичну відданість. Кохайте і будьте коханою!

У цей прекрасний меланхолійно-ностальгічний день, прийміть мої щирі вітання і пісню!