«Міста України: погляд зсередини» – під такою назвою на сайті
petrimazepa.com розпочали цикл оглядів обласних центрів, які мають допомогти оцінити не лише окремі міста, а й країну загалом.
«Для розмови про урбаністику загальної теорії недостатньо. Непогано було б ще й конкретно розібрати окремі українські міста. Цим і займемося»,– пояснюють в інтернет-ресурсі.
Першим на суб'єктивний огляд, як зазначає сама авторка –
Аліна Кузьменко, потрапив Луцьк.
«Якщо порівнювати Луцьк з жінкою (а чомусь саме це порівняння часто використовують останнім часом), то він схожий на дівчину в грамотно реконструйованому історичному костюмі і з пластмасовою короною на голові. Перше враження чудово, але придивлятися не варто. Як і будь-яке місто, Луцьк повний достоїнств і недоліків», – продовжує блогерка.
[img data=def]31_08_2017_826549508/69.jpg[/img]
Серед позитивів дівчина наводить і велику територію зелених зон, і архітектурну привабливість Старого Міста, яке порівнює з Португалією. Крім благоустрою, до хороших моментів зараховує навігацію, стріт-арт та небайдужість до безпритульних тварин.
Говорячи про негативи, блогерка зауважує неровномірність забудови міста.
«Місцеві дуже пишаються своєю «китайською стіною» – довжелезним житловим будинком світу протяжністю 1 750 метрів.
Зверху будівля має вигляд воістину красивий. Рівні стільники, розташовані колом, утворюють багато зеленого простору, яке можна було б круто використовувати на благо громадян. Шкода, що в реальності будинок створює тисячу проблем, пов'язаних з орієнтуванням і благоустроєм...»,– пише Аліна.
[img data=def]31_08_2017_1416508946/17995_1qlshbgbhqad_w_687.jpg[/img]
Дівчина жартує, мовляв, подейкують, таксистам, що беруть замовлення на цей будинок, після смерті обіцяють енну кількість цнотливих дівчат.
«Луцьк залишив швидше позитивні враження, ніж негативні. Те, що у міста є туристичний потенціал, – беззаперечно. Сумно те, що по-справжньому грамотно зроблений лише історичний центр, а спальними районами ніхто особливо не займається.
Але ж це можна виправити. Правда, лучани?» – на власний манер закінчує розповідь Аліна Кузьменко.