Волинська журналістка Анна Карась, їдучи на скутері, ледь не збила людину.

Після цього вона на своїй сторінці у Facebook написала звернення до всіх пішоходів та велосипедистів, які нехтують правила дорожнього руху, створюючи тим самим аварійні ситуації, пише Район.Любомль.

«УВАГА!!! Шановні пішоходи та велосипедисти! Звернення до всіх, хто обминає калюжі, йдучи по трасі, об’їжджає ямки, де заманеться і не одягає у темну пору доби спеціальну розпізнавальну жилетку.

Я сьогодні мало не збила людину. А діло було так: у понеділок, близько 21-ої години, помаленьку їхала на скутері додому. Йшов дрібний дощ, було дуже темно, тому не поспішала, а в усі очі дивилася на дорогу.

Уже на виїзді з Любомля на Володимирській вулиці ледь не зробила ДТП: нізвідки переді мною на дорозі з’явилася чоловіча постать. Назустріч рухалася автівка, світло її фар ще більше затрудняло видимість. Добре, що їхала повільно, бо могла б, минаючи пішохода, «поцілуватися» з зустрічною машиною.

Дякувати Богу, все обійшлося. Пішохід навіть із траси не зійшов, мабуть, не хотів ноги замочити на обочині. Зупинившись, побачила, що він на своїй хвилі, а може й під градусом. Руки й ноги тряслися, хотіла якомога швидше додому доїхати, тому не проводила ніяких розборок...

Може він і не був п’яний, може в навушниках ішов, тому не почув, що до нього наближається транспортний засіб. Не знаю…

Тепер ще краще розумію водіїв, які їдуть за правилами дорожнього руху, а через таких горе-пішоходів стають заручниками ситуації: все подальше життя вважають себе винними у чиємусь каліцтві чи, не дай, Боже, у смерті. Руйнують життя собі, рідним, чують прокльони від сім'ї постраждалих у свою адресу. Завжди легше когось звинуватити, а не визнати свою вину.

Поки їхала додому, у пам’яті зринула трагічна історія, як у селі Вишнів 23 квітня минулого року на швидкісній трасі Ковель-Ягодин, чоловік збив маленького хлопчика, який вибіг просто під колеса автіки. Тепер і я частково розумію того водія, що йому довелося пережити.

У такій ситуації не знаєш, в яку сторону крутити кермо, як встигнути загальмувати. Кілька секунд вирішують усе…

Тоді водій не втік, а дочекався всіх служб. Дав гроші на поховання дитини. Зробив усі жалобні обіди. Поставив дорогий пам’ятник…

Понад рік тривав суд. На останньому слуханні вироком Любомльського районного суду водія засудили до 4 років позбавлення волі та зобов’язали виплатити матері загиблого 145 тисяч гривень моральної шкоди та 3 тисячі гривень – відшкодування за правову допомогу, батькові – 130 тисяч гривень моральної шкоди та 3 тисячі гривень – за витрати на правову допомогу.

У голові не вкладається, як смерть своєї дитини можна оцінити у грошовому еквіваленті?! За моральну шкоду батьки вимагають 275 тисяч гривень компенсації! А де ж були ті мама і тато, коли дитина гралася на автомагістралі?!

Водій їхав по швидкісній трасі міжнародного значення. Чому там бігала шестирічна дитина?

На суді батьки розповіли, що того дня перебували у своїх друзів, а про трагедію дізналися, коли їм зателефонували. Мамі тоді діла не було до дитини, бо сиділа у друзів і випивала. А тепер вирішила на смерті сина ще й грошики «заробити». Куди дивиться наше правосуддя?!

Звісно, не захищаю всіх водіїв, особливо тих, хто під градусом «літає» по дорогах. Але ж часто саме горе-пішоходи створюють аварійні ситуації.

Я три місяці жила в Польщі. Там усі велосипедисти їздять у спеціальних жилетках, які видно посвітивши фарою, пішоходи теж одягають жилетки та клеять на рюкзаки чи сумки світлові наліпки, носять спеціальні браслети. Навіть при найменшому штучному світлі цих учасників дорожнього руху водіям добре видно.

Висновок: треба почати штрафувати горе-пішоходів, яким плювати на правила. Щоб через них не потрапляти в аварії, не сидіти в тюрмі та все життя не працювати на відшкодування моральної компенсації».