_{Текст: Світлана ЗОЗУЛЯ}



Вочевидь, 17 вересня саме вищі сили благословили проведення на Театральному майдані нашого міста першого за ліком фестивалю пісень В’ячеслава Хурсенка. Адже легенький дощ «вмовило» зупинитися яскраве сонце з-за хмар, а згодом над усіма присутніми заграла веселка. Це неабияк потішило і глядачів, і артистів, яких у рамках проекту «Честь маю» об’єднав Волинський благодійний фонд «Рідна Волинь» на чолі з Дмитром Глазуновим.
 
[img data=def]19_09_2017_154401674/img_1563.jpg[/img]
[img data=def]19_09_2017_154401674/img_1577.jpg[/img]

Перед початком концерту він запросив на сцену вдову співака Ольгу Хурсенко та вручив їй премію імені Бориса Клімчука (присуджену В’ячеславові посмертно) і 10 000 гривень. Жінка не приховала, що використає ці гроші на видання книги про свого талановитого чоловіка, про яку вона давно мріяла. А допомогти у втіленні цієї мрії взявся благодійний фонд «Рідна Волинь». Пряму трансляцію дійства вела Національна суспільна телерадіокомпанія України Волинська регіональна дирекція.
 
[img data=def]19_09_2017_154401674/img_1578.jpg[/img]
[img data=def]19_09_2017_154401674/img_1598.jpg[/img]

Музичну частину дійства, яке душевно провела Тамара Гримарович, досить незвично розпочала наша землячка Ірина Котлицька. Бо вона від початку й до кінця зіграла на бандурі мелодію легендарних «Соколят». А фіналіст «Голосу країни», син житомирської землі Артем Кондратюк, зізнався, що саме ця пісня свого часу подарувала йому шанс вийти в фінал згаданого проекту. Хоча для лучан того вечора він виконав «Сповідь» і «Крик белых журавлей». Адже самі «Соколята» прозвучали з екрану в концертному запису їх творця.

[img data=def]19_09_2017_154401674/img_1617.jpg[/img]
 
Цікаво, що діти теж мають бажання вивчати творчість нашого видатного земляка, бо наймолодша учасниця заходу Соломія Глазунова прочитала вірш «До рідного дому».

У кращих традиціях концертів пам’яті В’ячеслава Хурсенка, молоді виконавці виступали поряд із зірками української естради, а то й разом із ними дуетом. Анастасія Гайдар, через певні технічні проблеми, почала виконувати пісню «Помни» спершу акапелло, а потім їй підіграв на гітарі співець «Волині», соліст легендарних «Чорних черешень» Юрій Поліщук. Згодом удвох вони виконали твір «Не помню».

[img data=def]19_09_2017_154401674/img_1620.jpg[/img]
[img data=def]19_09_2017_154401674/img_1632.jpg[/img]
 
Найвідоміший циган українського шоу-бізнесу Петро Чорний розділив сцену й композицію «Последний миг» з донькою винуватця дійства – Марією Хурсенко, яка успадкувала не тільки співочий талант свого батька, а і його пісні.
 
У супроводі колективу «Резус Блюз», вона «зробила» музичний «Ковток вина», поділившись із присутніми, що це – чи не єдиний твір, в якому її згадав батько. І недивно, адже своє життя він поклав на вівтар творчості.
 
У повному ж складі, разом із солісткою Інною Кириченко, «Резус Блюз» у притаманній йому манері вперше виконав пісню «Село».

[img data=def]19_09_2017_154401674/img_1640.jpg[/img]
[img data=def]19_09_2017_154401674/img_1646.jpg[/img]

Прикметно, що слова більш знаних композицій Хурсенка присутні підспівували й під парасольками, й без них, даруючи щирі оплески усім артистам, незалежно від їх звань. Але найбільш палко вони приймали легендарного «Світязянина» Анатолія Говорадла, якого Петро Чорний того вечора назвав «сансеєм» і «хрестоматією естради». Пан Анатолій, у свою чергу, назвав свого творчого побратима В’ячеслава Хурсенка «діамантом у короні Луцька» і закликав містян шанувати його пам’ять.

[img data=def]19_09_2017_154401674/img_1647.jpg[/img]
 
До слова, обласний центр Волині вже має вулицю імені Хурсенка (колишня Московська). Але вірю, що це – ще не межа, і ми колись зможемо прийти до пам’ятника співаку, десь у затишному сквері, аби послухати його пісні, принести «йому», хай запізнілі, але квіти…

Поки ж залишалося тільки заспівати разом із Анатолієм Васильовичем знані багатьма слова: «…І я поспішаю до рідного дому, забувши про горе, забувши про втому…».

[img data=def]19_09_2017_154401674/img_1648.jpg[/img]
 
Пісенною ж кордою фестивалю, режисером-постановником якого був Віталій Іваницький, стало виконання усіма його учасниками воістину безсмертної композиції – «Віра, надія, любов». І тут уже відбулося повне енергетичне єднання співаків і глядачів, звісно ж, не без магії творів В’ячеслава Хурсенка.

[img data=def]19_09_2017_154401674/img_1659.jpg[/img]
 
Варто сподіватися, що на другому за ліком фестивалі їх виконуватимуть ще більше юних і молодих артистів, ніж цьогоріч. Тоді вони, проникливі й щирі пісні, точно житимуть ще кілька поколінь.





_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}