^{Текст: Олег БАБІЙ}
 
Найексцентричнішому тренеру українського футболу виповнилося 63 роки. Віталій Кварцяний святкував день народження вчора, 19 липня.

«Футбол 24» пропонує прочитати, що розповідали про Віталія Кварцяного його колишні футболісти.

Нагадаємо, нещодавно під час товариського матчу з ФК «Верес» у Рівному між волинськими ультрасами та Віталієм Кварцяним трапився скандал.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: КВАРЦЯНИЙ ПОСВАРИВСЯ З ВОЛИНСЬКИМИ УЛЬТРАС​

Флорентін Матей, півзахисник «Волині» у 2013-15 роках:

- Коли я тільки потрапив у «Волинь», ніколи не забуду цього, тоді команда проводила матч проти дублюючого складу. У них було 14 футболістів, у нас - 10. До всього цього основний склад був одягнений в бронежилети, що неймовірно ускладнювало гру. Ти біжиш і нічого не бачиш перед собою, в очах біліє. Після 20 хвилин такої гри можна просто збожеволіти.

Також прекрасно пам'ятаю свою дебютну гру в складі команди. Після першого тайму ми програвали з рахунком 1:2. У роздягальню влітає неймовірно злий тренер і починає там таке витворяти! Я запитую у Бікфалві: «Що це відбувається? Він нас зараз повбиває?». На що отримую відповідь: «Не хвилюйся, у нас завжди так». Я тоді був шокований таким, думав, що це неможливо. Спочатку навіть злегка побоювався наставника, адже тоді ще не знав його настільки добре. Згодом я звик до цього всього.

[img data=def]20_07_2016_730566990/327421_642178.jpg[/img]
 
Роман Толочко, півзахисник «Волині» у 2002 році:

- Був один випадок. Грали ми у Запоріжжі, а після повернення у Луцьк Кварцяний заявив, що кількох гравців відрахує з команди. Я змушений був підходити до нього і просити за Федюкова та інших хлопців, хоч вони були старшими від мене. «Я так решил - и точка», - відрубав Кварцяний. Але наступного дня всі «штрафники» вже працювали на тренуванні. Просто Володимирович погарячкував у той вечір. Зайва імпульсивність - це його «мінус». Всі ми пам'ятаємо знамениті фрази, наприклад, про сербів, «яких американці не добомбардували». Це людей ображає.

Після роботи під керівництвом Мирона Маркевича мені було дуже незвично опинитися в тій атмосфері, яка панувала у «Волині». Чи абстрагувався я від матюків, якими "сипав" Кварцяний? Та ні, просто було дуже смішно. Іноді я реготав прямо у роздягальні. "Чого смієшся?» - накинувся якось Віталій Володимирович. «Бо смішно», - відповідаю. В принципі, між нами ніколи не було непорозумінь.

Ерік Бікфалві, нападник «Волині» у 2012-15 роках:

- Мені він сподобався. Імпонують тренери, які вміють накрутити, мотивувати гравців, вимагають від них агресії. Коли він тільки повернувся в клуб, у нас навіть стався невеликий конфлікт: Володимирович кричав, лютував, а у мене були свої аргументи, я намагався йому пояснити свою позицію. У підсумку, пройшов якийсь час, тижнів зо два-три, я звик до того, чого він хоче, зрозумів його вимоги і все налагодилося.

У нас після кожної гри статистика: у кого скільки відборів, у кого скільки перехоплень. Підкатів - немає. Тільки відбори і перехоплення - це він любить найбільше. Його улюблений персонаж - Дженнаро Гаттузо. Взагалі, коли я буду тренером, якщо стану, звичайно, то мій стиль поведінки буде схожий. Теж буду кричати, теж буду давати волю емоціям.

[img data=def]20_07_2016_730566990/327421_642176.jpg[/img]

Олександр Гуменюк, голкіпер «Волині» у 2003-05 роках:

- Коли ми тільки почали вести переговори про мій контракт, Віталій Володимирович поцікавився: «П'єш? Куриш?» Я відповів: «Не палю». Кварцяний зрадів: «Будеш грати, у мене в команді всі п'ють»...

Крім того, після перемоги над «Динамо» в 2003 році Віталій Володимирович скомандував замінити ящик пива на ящик горілки. Жарти жартами, але якщо відверто, то після вдалих матчів Віталій Володимирович дозволяв нам пропустити чарку-другу. Пригадується, коли взяли гору над «Динамо», а я ще й відбив пенальті, то в душову занесли ящик пива.

Тільки почався бенкет, туди зайшов Кварцяний, чого за ним раніше не спостерігалося, і на підвищених тонах поцікавився: «Це що ви собі дозволяєте?!» Ми відразу навіть не зрозуміли, що відбувається, адже раніше це було звичною справою. Прибіг адміністратор команди, і тренер накинувся вже на нього: «Це що таке? Яке пиво?! Давай сюди ящик горілки, ми ж перемогли «Динамо»!

Євген Хачеріді, захисник «Волині» у 2006-08 роках:

- У нього була вівчарка, він її любив. Він постійно приводив її на тренування. Кидав м'яч і наказував вівчарці – «Фас»! Пес розривав м'яч на частини. «Ось бачите, як грати треба?!», - кричав Кварцяний. Але на людей вівчарку він ніколи не нацьковував.

Ігор Скоба, півзахисник «Волині» у 2010, 2011-14 роках:

- Віталій Володимирович постійно міг пожартувати, але, в той же час, міг і рознос серйозний влаштувати, якщо був без настрою.

Мені найбільше подобалося, як він казав: «Їдь у своє сонячне місто...» - в кінці він казав, куди. Це вже залежало від того, звідки ти. Наприклад: «Їдь в свій сонячний Джанкой». Часто було весело, але і невесело бувало...

Сергій Соботович, півзахисник «Волині» у 2000-01 роках:

- Якось напередодні угорських зборів Кварцяний відразу переглядав по 40 гравців, при цьому говорячи: «Кто выживет – тот будет играть». Тренування проходили в Дачному, що неподалік Луцька. І ми рубалися на снігу до втрати пульсу. Якось на перегляд прибула група футболістів з Дніпропетровська, практично всі вони були якісь щуплі, невисокі… Володимирович глянув на їхні худі ноги та сказав: «Мальчики, вам не надо играть в футбол – вас здесь поубивают!».

Інколи Кварц робив одну «затраву». Її суть полягала у тому, що перед тренуванням він казав: «Победителям даю бутылку "Пепси"». І за ту воду ми ледве не вбивали один одного – якось було соромно програти товаришу по команді. Після тренування він питав нас чому ми на полі – за гроші! – викладаємося менше, аніж за солодку воду.

[img data=def]20_07_2016_730566990/327421_642177.jpg[/img]

Далібор Стевановіч, півзахисник «Волині» у 2011 році:

- Коли побачив Луцьк, мені здалося, що мене перемістили у часі років на сто назад. Ями на дорогах такі, що навіть 60 кілометрів на годину не можна поїхати. У роздягальнях на базі тепла вода то є, то немає - як пощастить. Я вирішив, що все це дрібниці, нічого страшного, можна і перетерпіти. Але потім ми познайомилися з головним тренером, ось де почався цирк. Ви в YouTube просто напишіть прізвище «Кварцяний» і все зрозумієте.

Я вперше побачив, що тренер може бити гравців. Ось прямо бив, якщо погано граєш, навіть якщо погано тренуєшся. Мене, правда, не чіпав. Він взагалі любив гравців з Югославії, діставалося в основному українцям. Якщо ти не перемагаєш після першого тайму, в роздягальні неможливо було йому в очі дивитися. Він кричав: «Що ти, ..., робиш! Твою мать, я тобі зараз...». Я себе заспокоював: «Дадо, тільки спокійніше, навіть якщо буде щось говорити».

Переодягаємося, а Кварцяний кличе мене в туалет! Каже: «Стевановіч, ану йди сюди». Разом з ним і з фінансовим директором йдемо в туалет. Я подумав, що мене зараз будуть бити, адже програли минулий матч. Я навіть приготувався оборонятися, налаштувався, не боявся. Пішов з ними туди, а фінансовий директор починає якісь папери перебирати. Кварцяний мені щось по-українськи говорить і перепитує: «Понімаіщь, понімаіщь?». А я ж нічого не розумію, тільки тиждень там: «Тренер, ай донт андерстенд».

Фінансовий трохи розмовляв по-англійськи: «Даліборе, тренер тобі хоче дати ще одну зарплату. Тобі належить три зарплати, а буде чотири зарплати». Я дивлюся на всі боки і думаю: «Де тут камера, що за маячня? Програли 1:2, мене покликали в туалет і ще дають на зарплату більше». Я спочатку відмовився, був упевнений, що вони обманюють. Кажу фінансовому, що нічого не буду підписувати. Фінансовий дивиться: «Ти зовсім дурень? Підпиши, тут просто на одну зарплату більше».

Кварцяний кричить на фінансового: «Що він там, що він каже?». Фінансовий пояснює, що я відмовляюся. Кварцяний дивиться на мене жахливо і кричить! У нормальній обстановці нічого б ніколи не підписав, але в той момент мені серце підказало, що треба підписати. Я був впевнений, що вони хочуть зробити так, щоб не платити мені гроші і що цього не уникнути. Думаю: «Давай-но підпишу - і хай буде, що буде». Підписав. І що думаєте? Четверту зайву зарплату отримав!