П’ять копійок: про поштову ковбасу, копів-нементів та проблемний туалет

Збираємо у будні, вставляємо на вихідних!

Доброго здоров'я вам, красиві, ніжні, чарівні. І вам, брутальні, мужні, ділові. І вам, амбітні, юні, перспективні. У день, коли Миколай приніс слухняним подарунки, а неслухняним різочки, я теж до Вас прийшов не з порожніми руками. І хоча цінність мого подарунка для когось виявиться спірною, все одно радий черговій можливості вставити своїх 5 копійок у вже прожитий інформаційний тиждень. Тим і займуся!

***
Погодьтеся, дивно було би, якби на Миколая, ми забули про нового-старого градоначальника славного Лучеська. До нього й повернемось за кілька секунд, а для затравки анекдот. Приходить додому після важкого робочого дня депутат і з порога, так виважено, інтеліґентно повідомляє дружині: - Давай тазик, я блювати буду!

Дружина метнулася на кухню. Прибігає з тазом, а благовірний, такий задуманий і вмиротворений, каже їй: - Концепція змінилась - я вс.ався.
Так от. Міський голова Микола Романюк видав розпорядження про вдосконалення концепції розміщення та розвитку зовнішньої реклами в Луцьку. Підштовхнула пана мера до такого рішення петиція від громадськості «Масштабна зачистка міста від рекламного сміття».



Відтак мерія заходилася розробляти єдину концепцію реклами у місті. Затвердили робочу групу, призначили голову групи (заступника міського голови Сергія Григоренка) і, мабуть, вже розпочали розробку проекту концепції. Пропоную на рекламі не зупинятися, а проапгрейдити й інші сфери. Наприклад, впровадити суперекономічну концепцію розвитку місцевої медицини: «Важлива роль природного відбору у справі оздоровлення нації». Коротше, вдосконалювати є що, аби було бажання. Єдине, що хочеться і можеться побажати, аби результат зміни концепції не був таким як у анекдоті про тазик.

***
- І пам'ятай, лейтенанте міліції Попелюшка, рівно опівночі ти перетворишся на лейтенанта поліції.
- А голова?
- Тут я, на жаль, безсила, голова так і залишиться… Гарбузом. (С)

Поки у місцевій рекламі змінюють концепцію, силові структури проводять потужну реальну реформу. І, не треба мені тут хіхікати! На підтвердження категоричності і радикальності змін, процитую очільника МВС пана Авакова: «На зміну міліції прийшла поліція. У новій поліції не буде некомпетентних і брудних «ментів»! Будуть «копи», які мають довіру у людей! Це принципово! По-іншому не буде! Прийміть нову ідеологію поліції!» Прийняли. Більше того, деякі вже й на собі відчули нові, якісні зміни. Новоспечений волинський «коп» зажадав від громадянина, який перебував за кермом напідпитку, ні, не взятися за розум, і навіть не засвідчити веселий стан, а передати йому, «копу», через посередника 2 тисячі гривень за заплющені очі. Однак, навіть попри усілякі шпигунські хитрощі під час процесу передачі, отримати бонус до (і так доволі пристойної) зарплатні, «копу» не вдалося. Ще не перейменовані працівники прокуратури та СБУ, взяли і порушника ПДР, і поліцая з «новою» ідеологією. Тільки не кажіть мені тепер, що нічого крім назви не змінилось! Таки змінилось!



1) «Мент» отримував «винагороду» власноруч і на місці, а «коп» - через посередника і наступного дня.
2) «Менту» вистачало 5-и сотень, а «коп» на дріб'язок не розмінюється.
І взагалі, щоб ви собі розуміли, нова поліція покликана стежити за порядком. Взяв — і порядок! З приводу безпорядків прохання не турбувати.

***
За допомогою одного з користувачів Фейсбук цікаве відкриття зробив мій стабільний і незмінний інформодавець сайт Район.Луцьк. Виявляється, у центральному відділені «Укрпошти» торгують... Конвертами? Марками? Ги...) Ковбасними виробами! Скажу я вам, таке нововведення громадян зацікавило! А оскільки кожен українець точно знає, що треба змінювати іншим для “покращення вже сьогодні”, то й не дивно, що пропозиції під постом посипалися, як пісок з вашого покірного слуги. Пропонували і мінімаркет зробити, типу «Смачна пошта», і аптеку обов'язково, щоб увесь спектр надання послуг. Навіть слоган придумали: УКРПОШТА - отримав пенсію, закупись! Весело рекомендували перейменувати «Укрпошту» на «Укрбазар». Тільки колишній найрадикальніший радикал з усіх радикалів Волині Володя Кучер скромним, коротким дописом висловив і ставлення до проблеми, і свій внутрішній стан: «А пляшка де?».



***
У Луцькраді цього тижня, серед іншого, намагались думати. Саме так – «намагались» думати про культуру містян та гостей стольного граду Волині. На засіданні постійної комісії міськради обговорили Програму фінансування культурно-мистецьких та культурологічних заходів у Луцьку на 2016 рік. Планували, обговорювали, вносили зміни. Здавалося б, банальне засідання з обговоренням нагальних, поточних, буденних, святкових питань. Однак трапився на засіданні невеличкий діалог, який для багатьох пролив світло на депутатську сутність новоспечених представників громади. На запитання начальника управління культури Тетяни Гнатів на що конкретно, на думку депутатів, варто спрямувати кошти, із депутатського ряду почулося щире зізнання одного з обраних: «Це не наша функція – думати…».



Там потім ще були якісь слова, але в пам’ять врізалася саме ця репліка. До речі, якось і раніше здогадувався, що справа депутатська роботу робити, а не думки думати. Тому вразила ця фраза якраз не новизною відкриття, а скорше непідробною щирістю і публічністю визнання. Молодці! Не соромляться називати речі своїми іменами. Ну не їхнє це, думати. Так що пишаємось нашими, демократично обраними, бо ж добре відомо хто думкою радіє, і нею ж багатіє. Луцькі депутати – не такі!

***
Повірте, це не спеціально. Другий тиждень поспіль спливає туалетна тема. Під час розгляду проекту благоустрою міста в обранців виникли питання щодо фінансування окремих пунктів прописаних у проекті («прописаних» тут ще не про туалети, а про документ). Членам комісії не сподобалася пропозиція зробити фонтан у центрі міста вартістю 12 мільйонів. Головним борцем за право лучан на комфортне випорожнення став «укропівець» Микола Дендіберін. «Мені смішно і плакати хочеться. 12 мільйонів на фонтани! А на проспекті Волі, 70 люди досі користуються туалетом на дворі!» – зазначив любитель екстравагантних краваток. Директор департаменту ЖКГ пан Кубіцький тут же професійно, на класі «умив руки», мовляв, і я не я, і проблема не моя. І все так би й залишилось простим стрясанням повітря, аж тут, доброю альтруїстичною феєю на передньому плані з’являється депутат Андрій Покровський. «Я зроблю туалет за власні кошти! Прошу підтримки депутатів та громадськості», – заявив член комісії.



Сльози заважають говорити. Оплески, що переходять в овації. Овації, що переходять в емоційний шквал. Завіса. Чергова перемога, друзі! Відстояно право ще кількох лучан на можливість комфортно по… Подумати! І вже повірте мені, що з боку депутата така допомога чистої води самопожертва, і аж ніяк не самореклама. Бо, погодьтеся, систематичні згадки про обранця під час унітазних процесів, вельми сумнівне надбання з точки зору піару. Тепер головне не зупинятися на досягнутому. На черзі просвітництво. Бо, впевнений, при правильному підборі літератури в туалеті можна отримати доволі таки серйозну освіту.

***
На сьогодні все. Перед тим як розпрощатись з вами на цілий тиждень, повернусь до того з чого сьогодні й розпочав – до питання концепцій. Знаєте, пригадую, як вчитель трудового у школі, грамів так після 350-и «пального», сказав нам: - Життя, сопляки, це вам... Не це! Во… І знаєте, з тих пір жодна філософська система не змогла спростувати цю гармонійну концепцію. Живіть у гармонії з середовищем, але вмійте при цьому лишатись собою.