У соцмережах можна знайти ВСЕ! Кулінарні рецепти, поезія, анонси, політичні роздуми, соціальна реклама – усе це публікують, поширюють та «лайкають» користувачі.

А ще – діляться власними думками з приводу найрізноманітніших тем.
 
«Таблоїд Волині» зібрав найцікавіші цитати відомих волинян за минулий тиждень. Отож, про що писали на своїх сторінках відомі земляки?
 
Волонтерка та громадська активістка Юля Сідімянцева пригадала, чому їй було непереливки у дитсадку:

[img data=def]06_06_2016_116062510/12805662_782424568525457_7708277843032717891_n.jpg[/img]

«Як я пішла в садочок, діти, їхні батьки та вихователі перетворили моє 4-річне життя на пекло. Виховательки від мене відмахувалися, давали мені найгірші іграшки, ляльки без ручок та ніжок...

А все тому, що в мого тата це був другий шлюб, а в першому він мав іншу доньку. Маму в той самий час цькували в педінституті, викликали на коврик і звинувачували, що вона «зруйнувала міцну радянську сім'ю». Хоч тато розлучився з першою дружиною ще до знайомства з моєю мамою.

Це я веду до того, що наші власні стереотипи та уявлення про «нормальність» можуть перетворити життя інших людей на пекло. 

Будьтє добрєє, а то как лохі (с)»


Депутат обласної ради Михайло Імберовський пояснив, чому хоче стати нардепом:

[img data=def]06_06_2016_116062510/yy.jpg[/img]

«Шанована мною, поважна волинська громадо!

Я, Імберовський Михайло, син вчителів Юрія і Віри Імберовських, сам за фахом вчитель, пізніше заробітчанин, потім керівник страхової компанії, а зараз приватний підприємець, є православним християнином, сьогодні дав згоду на висловлену мені довіру делегатами 9-го з'їзду ПП «Об'єднання «САМОПОМІЧ», Проводом партії бути кандидатом в Народні депутати на виборах у 23 виборчому окрузі!

Хотів би прокоментувати і повідомити вам свою мотивацію у прийнятті такого відповідального і дуже важливого у моєму житті рішення!

Як православний християнин знаю і керуюсь досвідом православної церкви, яка словами апостола Павла вчить: «Спасися сам і тисячі навколо тебе спасуться!» На протязі свого життя я добивався всього, що маю лише своєю працею, помноженою на віру у Господа та повчання батьків і дідів, в повазі до наших українських традицій!

Вважаю, що лише на таких цінностях можливо побудувати достойне життя своєї родини, громади, життя нашої України!

Зробивши цей складний вибір, під час передвиборчих перегонів я не ділитимусь із вами матеріальним, і не ставлю перед собою мети будь що стати членом нашого, українського Парламенту, я ділитимусь із вами своїм досвідом, досвідом бути успішним попри забуття і відсутність допомоги від моєї, улюбленої України! Я нестиму до вас слово, слово бути собою і брати своє життя у свої руки!

Ми 25 років чуємо від наших керманичів про покращення життя вже взавтра, лише з однією різницею, різницею у прізвищах олігархів, а покращення все немає...

Усвідомивши неможливість запропонованих ними – олігархами змін ще у 2000-му році, я взяв своє життя у свої руки, та отримав успіх! Сьогодні ділитимусь цим досвідом із вами, змінюючи наше з вами життя!

Кожен депутат, від Народного до депутата сільської ради повинен продукувати і творити такі рішення, які змінюватимуть життя усієї спільноти, а не тільки громади «ввіреного округу» та особисті інтереси! І у своєму, ще досить короткому досвіді депутата обласної ради я саме такі розставляв приорітети! Працюватиму так і надалі!

Щиро ваш, 

Михайло Імберовський.

Цей меседж посилаю вам, любі краяни із потяга Одеса-Ужгород, по дорозі додому, до мого рідного Луцька, до своєї сім'ї, яка і є змістом мого життя і тим двигуном, який спонукає мене до дії!

Бог! Сім'я! І Україна! – це девіз українських скаутів – ПЛАСТУНІВ, почувши вперше його у 16 віці, живу з ним і до сьогодні! І до віку!»

 
Журналістка газети «День» Наталія Малімон розповіла про цікаву зустріч у маршрутці:

[img data=def]06_06_2016_116062510/389375_264522296937297_1069401445_n.jpg[/img]

«Міська маршрутка – не поїзд, у якому за довгу дорогу можна почути не одну сповідь, та все ж))) Жінка, яка сіла поруч у маршрутці біля старого ринку, тримала у руках багато кущів ірисів, і такі вони були різні та однаково гарні, що вона, зловивши мій зацікавлений погляд, з усмішкою призналася: «Це вже чоловік удома загризе, що цілих 120 гривень витратила на квіти!» Але тут же почала розповідати, як синові, котрий у Польщі працював у квітковій теплині, пані господиня з нагоди народження в нього сина подарувала не що-небудь, а насіння ірисів дуже рідкісних сортів. Син і зараз працює на польську пані, тільки вже розлучений, бо жінка не захотіла з ним жити, коли переніс біду.
 
Від старого до «варшавського» ринку я дізналася і про те, як син отримав дуже страшні опіки, коли у його руках вибухнула пилка, що працювала на бензині, як мати його рятувала у львівській лікарні, де залишила 60 тисяч, а лікар все казав, що йому мало дала, і як анестезіолог, якщо мати не мала йому 100 гривень, не ішов з ними на перев'язку, синові не давали укол, а зривали бинти наживо. Він кричав, а матір з кабінету виносили... Як вона, аби врятувати сина, добилася у Київ до лікаря Валіхновського. «А поїхала до його тата, який у Турійську в лікарні працює, він тут же сина набрав по телефону... Валіхновський з нас не взяв грошей ні за що, все клініка оплатила чи навіть не знаю хто, а ми заплатили тільки за матеріали для операції».
 
Жінка ще оповідала, як цей син, якому потрібна ще не одна пластична операція, нині працює у Польщі, ось і нині вона приїжджала у Луцьк, бо син із Польщі передавав водієм злотики, які вона тут міняла на гривні. А гривні потрібні були, аби дати іншому синові, який у ці дні складає екзамени в навчальному закладі в одному з міст Волині. Сказали принести 700 гривень, і «треба виконувати», каже жінка))) Хоча, звісно, екзамени він здасть і так. А на що гроші збирають, студентів до відома не ставлять.
 
«Приказ є приказ» – каже мати, а що на свою і батькову пенсію не дуже і назбирає, то виручила старша дитина.
 
Ось тобі й Україна в мініатюрі, з милосердям і жорстокістю, покірністю і працьовитістю, і, звичайно, з любов'ю до квітів, які тільки і радують. «Ото встану вранці, найперш квітник обійду, з квітами побалакаю, і лише тоді починаю порати хазяйство», – каже моя незнайома попутниця, і вже виходячи біля автостанції, на моє зауваження, що ось же, не озлобилася на життя, на людей, скаже: «А я завжди і всім бажаю добра!»

 
Волонтерка та громадська активістка Ната Толмачова розповіла, як поєднати благі наміри та реальні можливості:

[img data=def]06_06_2016_116062510/12032285_10205061787969454_7616642482300098392_n.jpg[/img]

«Спостерігаю за постійними спорами, що ліпше: святкувати випускні чи віддати гроші на благодійність.. у всіх своя правда.

А мудрі люди і святкують і допомагають. 

З випускного в садочку залишились кошти, запитують кому віддати. молодята планують весілля і вже вирішили частину подарованих коштів віддати бійцям АТО, уточнюють кому треба. 

Мудро, спокійно і без пафосу.

Дякую.

п.с. волонтери, хто знає про якісь нагальні потреби – маякуйте»

 

Письменниця, викладач Лєна Шторм розповіла, як один, на перший погляд, дріб’язковий випадок може змінити погляд на життя:

[img data=def]06_06_2016_2010325873/13015253_1130576220326253_5478689375455594288_n.jpg[/img]

«Коли безсилля.

На дорозі біля хати лежав голуб в крові, лапа викручена. Так як у нас в дворі вистачає котів і одна з сусідських киць накинула оком на травмованого голуба, вирішили, що пташка не заслужила такої смерті і забрали додому на балкон. Обережно поклали, налили води, насипали зерна. Години за 2 голубок помер.

Це було очікувано, але, все ж, краще, ніж якби порвали коти. Дурне відчуття того, наскільки людина безсила перед смертю. Недолугий екзистенціалізм, та ти можеш бути цілком собі нормальною та навіть трохи успішною в житті особою, яка, однак, безсила перед смертю звичайного голуба :(»


Директор Департаменту інфраструктури та туризму Волинської області Іван Мирка обурився з приводу підняття чиновникам та суддям зарплатні:

[img data=def]06_06_2016_1422684428/12141555_423670741158103_8921241956131392268_n.jpg[/img]

«Законом чиновникам збільшили зп з 1 травня в 2 рази тобто з 3000 до 6000 грн. ( з 1500 до 3000)

Законом суддям збільшили зп в 75 разів до 300 000 грн.

Увага!

Питання один: Хто першим отримає ЗП?

Питання два: Ким ви наразі себе почуваєте?»


Журналістка Аріна Крапка поділилася власною поезією:

[img data=def]06_06_2016_116062510/13254393_1220854641273027_2433437765416197249_n.jpg[/img]

«Вже знову втома, 
І десь подівся шалений задум, 
Я, мамо, тут. Напевно вдома.
Дитина вітру...маленький атом.
Вже знову спокій, 
Немає місця новим тривогам.
Землю болить. Тремтить на дотик.
Даю я шанс новим порогам.
Вже знову раптом
Зірвуся з вітром в чужі протоки.
Я є людина. Не тільки атом, 
Хоч це не спинить життєві роки»


Юрист, громадський діяч Василь Нагорний повідомив, чому припинив «тотальне волонтерство»:

[img data=def]06_06_2016_116062510/10385416_1168612976497194_2316848618477801661_n.jpg[/img]

«Невеличке повідомлення!

З цього дня, я сам вирішую, кому допомагати безкоштовно, кому на підставі платного договору, а кому відмовити взагалі. Тотальне волонтерство припиняється! Називатимуть мене тепер волонтером чи ні – мені все одно, тим більше, що саме це поняття вже спотворюються! Власну свободу і незалежність я ціную більше за все!

На волонтерських засадах надається допомога:

1. Бійцям, яких направляють друзі, які були завжди поруч, допомагали морально, матеріально і молитвою!

2. Бійцям, яких направляють громадські організації, спілки «АТО», які допомагали і допомагають по цей день, а також ті ГО, Спілки, які справді разом зі мною боролись за 51 ОМБр та права інших бійців.

3. Бійців, яких направляють не продажні журналісти, які допомагали висвітлювати проблеми бійців!

4. Бійців, яких направляють справжні волонтери!

5. Родичам загиблих, зниклих безвісті.

6. Тим, кого я просто поважаю, як Воїнів, Друзів, Братів.

P.S. Залишаю за собою право відповісти всім, кому промовчав через інтереси бійців, тим, хто гадив і думав, що я цього не знаю.

Р.Р.S Як тільки закриються справи по бійцям 51 ОМБр, завершаться суди, я та самі бійці розкажуть, хто насправді допомагав 51 ОМБр.»


Політолог Михайло Шелеп написав незвичне звернення до чиновників:

[img data=def]06_06_2016_116062510/13227069_986967601372390_4906359588297258917_n.jpg[/img]

«Сьогодні вкотре почув від одного з посадовців міськради, що я лише критикую і «НІЧОГО НЕ ПРОПОНУЮ», що у мене «НЕМАЄ ПРОПОЗИЦІЙ»
Мабуть і справді я недопрацьовую раз люди до яких я неодноразово звертаюсь не знають нічого про мої напрацювання.

Ну що ж, зміню підхід, так сказать на «індивідуальний».

Так що чекайте приватних листів і повідомлень у ФБ, дорогі чиновники.

І, до слова, – я завжди озвучую свої ідеї та пропозиції, щодо тих тем якими цікавлюсь, саме тому я й пишу блоги»

 
Громадська активістка та дружина нардепа Оксана Гузь закликала усіх бути добрішими:

[img data=def]06_06_2016_116062510/943971_1121494871208160_55523709033726389_n.jpg[/img]

«Тільки від великої скуки у власному житті, люди коментують/обговорюють/пліткують про життя інших!

Живіть цікаво і будьте щасливі! І не беріть на себе кармічної відповідальності за поширення брехні...»