Про що говорять жінки за зачиненими дверима

01 Лютого 2016
Автор: Анастасія ТІТОВА

Відкриття «Жіночого клубу» в Луцьку викликало чималий резонанс. Як тільки не намагалися охрестити скептики таку жіночу ініціативу: і «кодлом» і «відьмами», і, навіть, «масонською ложею». Але антиреклама – це теж реклама, тож чергове зібрання волинянок привернуло увагу «Таблоїда Волині». Захотілося на власні вуха послухати − «про що говорять жінки».

Відбулося засідання клубу в суботу 30 січня, в обласній бібліотеці. Одразу скажу, що на мітлі ніхто не прилітав і гостроверхі капелюхи, судячи з усього, теж уже не в моді. Та й взагалі, нічого надприродного не відбувалося. Навпаки, частували чаєм-кавою і обговорювали цілком життєві та корисні теми.



Що найперше привертає увагу − учасниці клубу різні за віком, сферою діяльності та соціальним статусом. Та попри такі відмінності і факт, що між собою знайомі лише декотрі з них, знаходитися на зустрічі легко і комфортно. Адже усіх об’єднує відкритість до спілкування та прагнення не лише розповісти про власні ідеї, а й втілити їх в життя. Жінкам доволі часто дорікають «пустими балачками» і пліткарством − що ж, можливо деінде це має місце, але до «Жіночого клубу» приходять не задля цього.



Темою розмови цього разу було поняття самореалізації, її складових і її цінності. Гостею зустрічі стала Оксана Лозинська − лучанка, яка вісім років проживала в Нідерландах і там, у чужій країні, «зробила себе сама». Ще в Україні Оксана навчалася в університеті в Києві. Потім, завдяки бажанню та цілеспрямованості, виграла грант на навчання в магістратурі одного з нідерландських вишів. Успішно закінчивши навчання, жінці трапилася можливість залишитися жити в «країні тюльпанів», але для цього потрібно було знайти роботу в освітній сфері.

[caption]
Одна із організаторок проекту Тетяна Карпів та гостя з Нідерландів Оксана Лозинська[/caption]

Після тривалих пошуків надійшла пропозиція працювати в проекті «Вимірювання і подолання корупції в Україні». Це стало непоганим стартом. Через труднощі з фінансуванням проект закрили. Але після цього Оксана спробувала себе у викладацькій роботі в університеті прикладних наук Саксіон (Нідерланди), розробляла та впроваджувала міжнародну програму «Фабрика майбутнього». А також здійснювала проект зі сталої енергетики в Україні. Сама жінка говорить, що їй було дано багато шансів, і вона змогла ними скористатися.

Однак, не все так солодко, адже в гонитві за діловою успішністю та реалізацією амбіцій, Оксана забула про головне − фізичну межу свого організму. Від шаленого західноєвропейського ритму життя почалися серйозні проблеми зі здоров’ям: роками не минали головні болі, роками мучили проблеми зі шлунком… Як результат − діагноз хронічної перевтоми. Те, що англійською звучить як «burn out» − «вигоріти», у всіх значеннях цього слова. Після цього − тривалий період реабілітації, подорожі, відпочинок… І глобальна переоцінка цінностей. Каже, що навіть якби була змога вертути час назад, все зробила би так само, адже отримала надзвичайно цінний життєвий досвід. Яким і ділилася з присутніми.



Коли на початку зустрічі задали питання, що можна вважати складовими самореалізації, пролунало багато різних варіантів. Однак після Оксаниної розповіді думка викристалізувалася одна − у всьому повинен бути баланс. Баланс між роботою, навіть найулюбленішою, та відпочинком, між кар’єрними амбіціями та прагненнями душі, між сім’єю, стосунками, друзями і т. д. Адже всі ці складові рівноправні між собою і лише гармонійне їх поєднання може дати відчуття щастя. І це стосується не лише жінок…



Та не лише роздумами єдиними − після розмови з Оксаною панянки взялися до реалізації власних планів та цілей. Членкині «Жіночого клубу» визначили три основні напрямки роботи: політика, економіка і культура. Тож надалі волинянки активно обговорювали свої ідеї у сформованих за цими напрямками групах.

Як виник «Жіночий клуб» та яку ціль ставлять перед собою його учасниці розповіла співзасновниця та координатор проекту Богдана Стельмах. «Минулого року ГО «Гендерний центр» і херсонська ГО «Успішна жінка» реалізовували такий проект за півроку до початку місцевих виборів, створюючи політичні платформи жінок. Проект був спрямований на активізацію жінок в політичному житті суспільства. Багато хто з наших учасниць балотувався, дехто став депутатками. В процесі наших зустрічей сформувалася команда зацікавлених осіб, що зрозуміли − зустрічі жінок і для жінок потрібно продовжувати і надалі. Таня Карпів саме брала участь в програмі «Перший крок до успіху», яку проводив Український жіночий фонд − і цю ініціативу було підтримано. Тепер ми маємо можливість зустрічатися. Зустрічі планується проводити на різноманітні теми, будемо запрошувати успішних жінок, проводити заняття-тренінги, медіа-кавярні…», − розповіла пані Богдана.



Вирішили також поцікавитися і у самих учасниць, звідки дізналися про проект і чому ним зацікавилися.

«Дізналася через Фейсбук − там активно поширювалася інформація. А участь беру, бо мені це цікаво − роль жінки в політиці, у світі, ставлення до неї. Хочеться стати кориснішою суспільству, зустрітися з жінками-однодумцями, які теж мають схожу життєву позицію. Дізнатися чогось нового, перейняти досвід, поспілкуватися. Це завжди цікаво», − розповіла 16-річна Софія Ройко, що окрім навчання є представником Молодіжної ради міста Луцька та займається громадською діяльністю.



«Про створення клубу прочитала в Інтернеті, заповнила анкету і ось, з великим задоволенням прийшла н зустріч. Цікаво було дізнатися та обговорити жіночі питання, питання самореалізації, професійного росту…», − говорить засновниця журналу «Ваше весілля», мисткиня та організатор заходів Альона Кіц.



Була серед ініціативних волинянок і секретар Луцької міської ради Юлія Вусенко. Пані Юлія уже не вперше бере участь у засіданнях. «Минулого року знайомі розповіли про проект, пройшла відбір, відвідувала лекції, заняття. Отримала багато практичних порад, зокрема і щодо передвиборчої кампанії, які реалізовувала згодом. На завершення всі учасники разом їздили до Одеси. Було дуже пізнавально. Для себе зрозуміла, що жінки, маючи внутрішнє бажання, дуже часто через зовнішні перешкоди починають сумніватися: чи вийде, чи варто, чи зрозуміють, як на них дивитимуться і як вони виглядатимуть в очах інших… Для чоловіків такі питання взагалі не стоять! Тож цього року я особисто запрошувала сюди своїх знайомих», − поділилася досвідом депутатка.



На запитання, як варто реагувати на таку агресивну критику щодо «Жіночого клубу» і слова штибу «відьма», «шабаш» і «кодло», Юлія усміхнулася: «Пишатися! А як інакше?».

0

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter