На Луцьк спокійно, величаво
Дивився Миколай Святий.
Його рука благословляла
Лучан на подвиг трудовий.


Я подивився на Святого,
Й когось у ньому упізнав!
В його обличчі, у фігурі
Неначе МЯР до нас взивав:

«Лучани рідні! Волиняни!
Ви всі на вибори прийдіть
І будяковоі зарази
До урн, будь ласка, не несіть!

Проголосуйте ви за того,
Хто Луцьк весь час цей розвивав,
І з вами у тяжку хвилину
Постійно він перебував».
 
Я озирнувся і побачив
Навколо тисячі очей
Які горіли від бажання,
Які палали від ідей.

З тополі опадало листя
У замку вітер завивав
Я, підійшовши до дільниці,
За МЯРа голос свій віддав.

Уже після того, як стали відомі результати екзит-полу, згідно з яким Микола Романюк переміг свого опонента Олександра Товстенюка, Григоренко поширив ще одину поезію власного авторства:

В повітрі неслась перемога,
Луцьк умивався під дощем.
Кудись поділася тривога
І зник з душі тривожний щем

Кампанія була важкою:
І біль, і зрада і обман.
Укроп пішов на нас стіною
І в душу наплював він нам

Та все лишилося позаду,
Минулось, мов туман осінній.
І Романюк здобув посаду,
Лучани свій зробили вибір

Луцьк умивався під дощем,
В повітрі неслась перемога.
І перед Лучеськом в майбутнє
Лежала славная дорога.