«Хранителі волинських сховищ» з місією зберегти таємниці історії

Вони торкаються історії минулого щодня. Їхня місія - зберегти інформацію якомога довше. 43 людини із вищою освітою діловодів, істориків, програмістів. 7 поверхів сховища та девіз: «Жодного запису поза увагою». Вчора, 24 грудня, відзначали День працівників архівних установ України. Тому «Таблоїд Волині» завітав у державний архів Волинської області, який управляє архівними справами краю і виконує контрольні функції за всіма подібними установами на території Волинської області.

[caption] Будівля обласного архіву[/caption]


Серед працівників: організатори роботи користувачів у читальному залі, виконуючі запити і звернення громадян з метою пошуку певних відомостей в архівних документах, реставратори, зберігачі.

Ми пройдемо основні відділи державного архіву області. Наш гід – начальник відділу інформації Любов Іванівна Коць.

[caption] Начальник відділу інформації Любов Іванівна Коць[/caption]

Коли людина заходить в державний архів Волинської області - спершу потрапляє у відділ під назвою «Стіл довідок».




Ірина Вікторівна, працівниця відділу інформації та використання документів архівного фонду, організовує особистий прийом громадян з метою з’ясування предмету звернення, місце розташування необхідних документів для виявлення інформації. Як правило, це документи більше ніж десятилітньої давнини.

Якщо людина має час і бажання - може шукати інформацію в читальному залі власноруч. Також можна написати заяву на виконання працівниками пошуку потрібних документів. Та швидше за все, вам знадобиться допомога фахівців, особливо, якщо частина інформації знаходиться за межами України. Працівники відсилають необхідний запит до архівів іноземних держав і намагаються надати інформацію у найкоротші терміни, щоб правильно зорієнтувати громадян.

Станом на грудень виконано близько 400 тисяч запитів, більше як 3000 громадян побували в «Столі довідок». Тим часом інформація поповнюється щодня. Нині більше 50 відсотків запитів складають звернення громадян для вироблення карти поляка. Категорія громадян за соціальним статусом дуже різна, за віком також. Надсилають запити не лише громадяни України, а й Росії, Білорусі, Німеччини, Ізраілю, США. Для отримання карти поляка треба в першу чергу підтвердити, що дідусь або бабуся мали польське коріння. Без архівних доказів це зробити нереально.

Відділ формування національного архівного фонду та діловодства

Тут працюють за межами архіву з установами, фізичними особами - для того, щоб сюди прийшли документи, які надалі можна використати усім, хто їх потребує. Це те, що накопичують до моменту передачі у сховища.




Після того, як справи надходять у архів на зберігання, вони обліковуються, отож наступним є Відділ обліку та довідкового апарату.

На другому поверсі нас привітно зустрічає Ірина Павлівна Вронська. Вона показала, яким чином формується картка фонду, як оформлюються описи, створюються каталоги. Зберігачі сховищ подають справи, а вибірку роблять по шифру. Шифр - це опис. Тобто усі дані з історії фонду, різноманітні документи справ, що знаходяться у сховищах. Перед тим, як знайти будь-який документ, беруть опис фонду, і лише тоді шукають.

[caption] Ірина Павлівна Вронська[/caption]

[caption] Каталоги зі шрифтами, де зберігаються дані з історії фонду[/caption]

Ми бачимо один із найцікавіших та найпопулярніших фондів у архіві, опис до 1939 року - Волинське воєводське управління.

[caption] Опис до 1939 року - Волинське воєводське управління[/caption]

Специфіка відділу вимагає достовірності, посилання на точні дані, історичні довідки та доповнення до них. Це все робиться для прискорення і зменшення роботи. Адже для того, аби вибрати справу і дати на огляд користувачу, її треба зашифрувати.

Кабінет інформаційних технологій

Серед функцій цього відділу - створення сайту, накопичення інформації у просторах інтернету. Упродовж довгого періоду приймаються заяви, які надходять на електронну адресу. Тут відбувається листування з усього світу. Працівники цього кабінету вільно володіють англійською та польською.

[caption] Кабінет інформаційних технологій[/caption]

Дізнатися про свій рід та встановити генеалогічне дерево найчастіше прагнуть народ представники єврейської національності. У 2011 році приїжджав дослідник з Америки, який організовував групу громадян єврейської національності, предки яких проживали на території сучасного Ківерцівського району. Скажімо, село Софіївка та сусідня Ігнатівка були повністю єврейськими поселеннями. Усі організації й управління існували саме там. Була пошта, школи, мощена твердим покриттям дорога. Але в 1942 році фашисти знищили все населення, а ті, кому вдалося врятуватися, мігрували. Тепер ці люди повертаються на землі предків.



Любов Іванівна розповідає, що складно описати емоції людей, які читають про своїх рідних і дізнаються багато нової інформації.

Завдяки такому спілкуванню, у 2013 році Андреа Еліс, яка була в групі закордонних пошуковців, виявила бажання зібрати інформацію у приватних закордонних архівах та музеях про своїх рідних, і згодом надіслала у фонд колекції фото для збереження історії своїх предків.

Кабінет Реставрації

Досить велика кількість документів з часом псуються, адже для зберігання потрібні спеціальний температурно-вологісний режим, робота з відновлення документа.

Продовжити життя документам допомагає спеціаліст – знавець аркушевих грибків та затухаючих текстів. Ми спостерігали, як реставрується документ 1932 року. Для цього використовують основні засоби: праска, клей, нитки, спеціальний прозорий папір. На сьогодні в архіві відреставровано більше 20 000 аркушів.







Після оновлення документи відправляють до сховищ.

Відділ інформаційних технологій. Лабораторія мікрофільмування

Коли відчинилися двері, на мить здалося, що ми у кіностудії. Мікрофільмування - це зйомка документів на мікроплівку. Таку процедуру проходять особливо цінні документи. В умовах надзвичайного стану, евакуації архіву мікроплівки виносили б першочегово.



30 вірних років Любомир Іванович Безручко присвятив роботі у стінах архіву.

[caption] Любомир Іванович Безручко[/caption]

Сучасний австрійський знімальний апарат став незамінним помічником архівістів. Сюди вміщається 30 метрів плівки, у якій є всі спеціальні умови для того, аби зовсім незашкодити документу.

[caption] Спеціальний знімальний апарат фірми Zeutschel [/caption]

Після знімкування використовується дублікатор, у який вставляється плівка, і робиться знімок, який копіюється на комп'ютер.

[caption] Дублікатор[/caption]

Таким чином, усе відцифровується і йде у фонд використання.

За день плідної праці в середньому відцифровується 800 кадрів.

Поруч також присутній раритетний апарат МЕЗ, на якому зберігаються особливо цінні аудіозаписи.

[caption] Раритетний апарат МЕЗ[/caption]

Далі за сучасним книжковим сканером працює Олена Іванівна. Вона робить усе можливе, аби електронний варіант справи виглядав точно таким, як і оригінал. Відцифровані документи відшліфовуються завдяки фотошопу. З часом текст зникає, отож робота вимагає творчості, навіть педантичності.

Залежно від якості аркушів можна зробити 400 копій в день.

Цьогоріч сформовано фонд для загального доступу користувачів, копії документів лежать на сервері.

Найстаріший відсканований документ датований 1511 роком. Це підтвердження польським королем Сізігмундом І маєтків на користь вітіївства князем Олександром.

Пані Олена згадує, що для того, аби досягти читабельності цього документу, над ним довелося довго і марудно працювати.

Сховища

Право доступу до сховищ мають лише зберігачі, за кожним сховищем закріплений працівник, який готує документи для видачі і слідкує за порядком на місці.





Для «Таблоїду Волині» зробили виключення. Ми мали змогу потрапити до сховищ, у яких зберігають більше мільйонів справ. На вулиці Ветеранів розташовані 16 сховищ з однотипними кабінетами. Справи закриті у коробках, без доступу до світла.

Лариса Олександрівна - старший зберігач. Фахівець розповідає, що зараз тут підтримують температуру, ідеальну для зберігання документів - +17 градусів, і 50 відсотків вологості - для оптимального збереження паперу, який несе інформацію.




А чи чули Ви про фонд 466? На початку 90-х відбулася процедура розсекречення, перехід у вільний доступ на загальне збереження. СБУ передала «фільтраційні» справи. Вони перебувають у корпусі 2 Волинського державного архіву. Фактично це дані про реабілітованих мешканців Луцька і тих громадян, які поверталися з німецького полону після Другої світової війни та проходили так звану «фільтрацію».

У цих документах зосереджена вся інформація від народження. Порожні коридори холодних стін сховищ випромінюють енергію історії.

Координація архівної справи.

З нижніх поверхів піднімаємося догори.

Світлана Іванівна Маковська організовує роботу архіву, забезпечує її нормативними актами, координує колегії, наради, навчання.

Фактично її відділ забезпечує координацію архівної справи в області. Уся інформація, що стосується роботи в сфері управління, закумульована у цьому відділі. Це основна інформація про архіви та їхню нормативну базу.

Читальний зал

Користувачам дозволяють працювати тут тільки після відповідно поданої заяви. Згідно норм, працівник читального залу має обслуговувати 15 осіб щоденно. У силу можливостей ця цифра зростає. У 2015 році найбільша кількість відвідувачів склала 36 осіб за день.

Двоє працівників читального залу організовують роботу, допомагають зорієнтуватися відвідувачам, скласти замовлення відповідно до потреб заявника. Користувач працює зі справами сам. Але треба враховувати, що документи, залежно від періоду, є й старослов’янською церковною, німецькою та польською мовами. За проханням документ сканується і надсилається поштою на домашню адресу заявника.

Аудиторія читального залу досліджує генеалогію, дізнається будь-які відомості, які стосуються членів родини. Можна досліджувати історію населених пунктів, історію діяльності установи, історію культових споруд.







Серед людей у залі був присутній Володимир Євтухович Рожко. Він автор 33 книг, у яких 99% використаних документів становлять віднайдені в архіві Волинської області.

[caption] Володимир Євтухович Рожко[/caption]

44 роки Володимир Євтухович віддав роботі з архівами. За його словами, архів - це духовна скарбниця, а документи, що зберігаються - безцінні артефакти краю, що служитимуть не тільки нам, а й тим, хто прийде після нас. Архіви - це не тільки наше минуле, а й наше майбутнє.

[caption] Найстаріший документ 1511 року[/caption]

Документ з металевою печаткою

[caption] Лист Папи Пія XI до каноніка капітули Зенополітанського Стефана Вальчикевича. Рим 20 липня, 1928рік. Мова латинська. Свинцева печатка[/caption]

[caption] Найдавніша метрична книга Клеванського Римо- католицького парафіяльного костьолу, місто Клевань Ровенського повіту , 1600 рік[/caption]


Тут можна побачити реставраційну роботу, кінчики книги підклеєні спеціальним папером, він не дозволяє документові дертися і нищитися.

Клірові відомості, 1911 рік. 1264 сторінки. У таких книгах зосереджена вся інформація по православних храмах, які діяли у той період. Це інформація про священиків і будівлю.

[caption] Клірові відомості, 1911 рік[/caption]


Ірина Левчанівська зберігала фотодокументи Луцька, збирала будь-які відомості, що стосуються вигляду вулиць і будинків.

[caption] Фотодокументи Луцька[/caption]
[caption] Фото, передані Іриною Левчанівською[/caption]





[caption] Фото УПА [/caption]


Після завершення такої нетипової екскурсії ми зазирнули в кабінет заступника директора Марії Григорівни Багнюк. Вона констатувала, що рік був нелегким, і в архіву ще є багато завдань для вдосконалення роботи. Проте його працівники - прекрасні професіонали, завдяки яким архів повною мірою виконує покладену на нього місію – зберігати таємниці історії, які рано чи пізно хтось захоче розкрити.