Безкоштовні байдарки, пейнтбол та неформальна освіта для волинської молоді
Упродовж червня на Волині відбуватиметься безкоштовний молодіжний освітній табір «Хорунжий».
22 Травня 2018
Текст та фото: Юлія ФІНКОВСЬКА
У Луцьку вшанували пам’ять в'язнів, яких жорстоко розстріляли органи НКВС у червні 1941 року.
Акція «Ніч у Луцькій тюрмі» відбулася у ніч з 22 на 23 червня.
Кожен охочий міг прожити останні години складного очікування засуджених до смерті. «Таблоїд Волині» теж пройшов усі кола в’язничного пекла. Добровольців було зовсім небагато, близько двох десятків обраних. Сформувався такий собі загін сміливців. До початку заходу встигаємо вловити настрої та побоювання.
[img data=wat]23_06_2016_1357807287/5sjyeusid5a.jpg[/img]
«Особливо не готувалася, все відбулося спонтанно. На сайті «Національного Альянсу» побачила інформацію про цікаве дійство, і вирішила піти», – ділиться вожата дитячих таборів Антоніна.
Студентка Оксана розповідає, що дуже серйозно сприймає такі події, тому всі емоції, які переживатиме протягом ночі, будуть справжніми та глибокими.
[img data=wat]23_06_2016_1357807287/174bzrgz8z0.jpg[/img]
Відразу ж після приходу у нас забирають всі речі, кажучи, що під час «розстрілів» вони нам все одно не знадобляться. На подвір’ї колишньої в’язниці, де колись протягом однієї ночі було розстріляно близько двох тисяч людей, голова «Національного Альянсу» Богдан Бальбуза розповів про важливість історичної пам’яті.
«Захід спрямований на молодь, бо це та частина суспільства, яка дуже часто втрачає пам’ять до історичних подій. Зазвичай, це повертається потім незворотними втратами. І разом з тим, від світогляду молоді залежить, якою ця країна буде надалі. Я певен, що майже кожен волинянин може знайти у своєму роду людину, що була ув’язнена чи навіть розстріляна під час тих подій. Ще кілька років тому такі заходи були для мене даниною пам’яті, але з тих пір, як я дошукався у списках розстріляних тут прізвища мого прадіда, це стало таким собі видом кровної помсти», – розповів Богдан.
Тарас із м. Дубно, що приїхав спеціально, аби виконати складну роль НКВДиста, каже, що вперше спробує себе у такому амплуа, хоча давно вже подорожує таборами Національного Альянсу і активно долучається до подібних акцій.
[img data=wat]23_06_2016_1357807287/cpajrkkmo4s.jpg[/img]
І от почалося найстрашніше. Нас, імпровізованих в’язнів, вишикували у колону по одному і наказовим тоном змусили підніматися до тюремної камери. Було заборонено приносити із собою їжу та напої, користуватися мобільним зв’язком, аби повністю зануритися у дух того часу. Тісна камера була вологою, із потрісканою стелею і вкритими пліснявою стінами, соломою на долівці. Ув’язнені заспівали гімн України, а протягом ночі переглядали фільми про Гітлера та Сталіна, про винищення другосортних людей, якими вважали євреїв, циган і українців, про переслідування, арешти і розстріли тих, кого таврували націоналістами тощо.
Особливу атмосферу створювали НКВДисти, що час від часу вривалися до камери, забираючи когось на допит. Щоразу то було щось неочікуване, щоразу непередбачуване. Згодом тих, кого забирали, більше не приводили.
І хоч перед заходом ми спілкувалися з добрим хлопцем Тарасом та його друзями, але коли поштовхом прикладу в спину він наказав йти на вихід, то в якусь мить було справді ніяково і страшно. На допиті вимагали назвати анкетні дані, дратувалися, коли чули українську мову. Якщо на запитання про громадянство називали себе українцями, то гвинтівку приставляли до потилиці, змушуючи ще раз подумати про зроблений вибір. І кожен, хто пройшов через допит, казав потім, що такі заходи врізаються в пам’ять та змінюють свідомість значно глибше, аніж усі уроки історії.
[img data=wat]23_06_2016_1357807287/pfarcvrz3io.jpg[/img]
Окрім власне інсценізації ув’язнень і допитів, учасники мали змогу прослухати уривки з мемуарів Миколи Куделі, якому пощастило залишитися живим тієї страшної ночі, коли в’язнів розстрілювали тисячами. Атмосфера зберігала ореол напруги. Лунали повстанські пісні, когось забирали на допити, когось не приводили назад. В’язні здружилися, почали активніше перемовлятися, але за задумом інсценізації зустріти світанок не вдалося нікому, адже всі мусили бути умовно розстріляними.
Захід у Луцьку організовується уже кілька років поспіль. Учасники не приховують вражень, а організатори запрошують долучатися до таких дійств активніше, аби не розгубити у собі гени справжніх українців.
***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].
[img data=wat]23_06_2016_1357807287/-pjy74q8pw0.jpg[/img]
[img data=wat]23_06_2016_1357807287/ibzbqdcmrt0.jpg[/img]
[img data=wat]23_06_2016_1357807287/wwmnojkauvc.jpg[/img]
У Луцьку вшанували пам’ять в'язнів, яких жорстоко розстріляли органи НКВС у червні 1941 року.
Акція «Ніч у Луцькій тюрмі» відбулася у ніч з 22 на 23 червня.
Кожен охочий міг прожити останні години складного очікування засуджених до смерті. «Таблоїд Волині» теж пройшов усі кола в’язничного пекла. Добровольців було зовсім небагато, близько двох десятків обраних. Сформувався такий собі загін сміливців. До початку заходу встигаємо вловити настрої та побоювання.
[img data=wat]23_06_2016_1357807287/5sjyeusid5a.jpg[/img]
«Особливо не готувалася, все відбулося спонтанно. На сайті «Національного Альянсу» побачила інформацію про цікаве дійство, і вирішила піти», – ділиться вожата дитячих таборів Антоніна.
Студентка Оксана розповідає, що дуже серйозно сприймає такі події, тому всі емоції, які переживатиме протягом ночі, будуть справжніми та глибокими.
[img data=wat]23_06_2016_1357807287/174bzrgz8z0.jpg[/img]
Відразу ж після приходу у нас забирають всі речі, кажучи, що під час «розстрілів» вони нам все одно не знадобляться. На подвір’ї колишньої в’язниці, де колись протягом однієї ночі було розстріляно близько двох тисяч людей, голова «Національного Альянсу» Богдан Бальбуза розповів про важливість історичної пам’яті.
«Захід спрямований на молодь, бо це та частина суспільства, яка дуже часто втрачає пам’ять до історичних подій. Зазвичай, це повертається потім незворотними втратами. І разом з тим, від світогляду молоді залежить, якою ця країна буде надалі. Я певен, що майже кожен волинянин може знайти у своєму роду людину, що була ув’язнена чи навіть розстріляна під час тих подій. Ще кілька років тому такі заходи були для мене даниною пам’яті, але з тих пір, як я дошукався у списках розстріляних тут прізвища мого прадіда, це стало таким собі видом кровної помсти», – розповів Богдан.
Тарас із м. Дубно, що приїхав спеціально, аби виконати складну роль НКВДиста, каже, що вперше спробує себе у такому амплуа, хоча давно вже подорожує таборами Національного Альянсу і активно долучається до подібних акцій.
[img data=wat]23_06_2016_1357807287/cpajrkkmo4s.jpg[/img]
І от почалося найстрашніше. Нас, імпровізованих в’язнів, вишикували у колону по одному і наказовим тоном змусили підніматися до тюремної камери. Було заборонено приносити із собою їжу та напої, користуватися мобільним зв’язком, аби повністю зануритися у дух того часу. Тісна камера була вологою, із потрісканою стелею і вкритими пліснявою стінами, соломою на долівці. Ув’язнені заспівали гімн України, а протягом ночі переглядали фільми про Гітлера та Сталіна, про винищення другосортних людей, якими вважали євреїв, циган і українців, про переслідування, арешти і розстріли тих, кого таврували націоналістами тощо.
Особливу атмосферу створювали НКВДисти, що час від часу вривалися до камери, забираючи когось на допит. Щоразу то було щось неочікуване, щоразу непередбачуване. Згодом тих, кого забирали, більше не приводили.
І хоч перед заходом ми спілкувалися з добрим хлопцем Тарасом та його друзями, але коли поштовхом прикладу в спину він наказав йти на вихід, то в якусь мить було справді ніяково і страшно. На допиті вимагали назвати анкетні дані, дратувалися, коли чули українську мову. Якщо на запитання про громадянство називали себе українцями, то гвинтівку приставляли до потилиці, змушуючи ще раз подумати про зроблений вибір. І кожен, хто пройшов через допит, казав потім, що такі заходи врізаються в пам’ять та змінюють свідомість значно глибше, аніж усі уроки історії.
[img data=wat]23_06_2016_1357807287/pfarcvrz3io.jpg[/img]
Окрім власне інсценізації ув’язнень і допитів, учасники мали змогу прослухати уривки з мемуарів Миколи Куделі, якому пощастило залишитися живим тієї страшної ночі, коли в’язнів розстрілювали тисячами. Атмосфера зберігала ореол напруги. Лунали повстанські пісні, когось забирали на допити, когось не приводили назад. В’язні здружилися, почали активніше перемовлятися, але за задумом інсценізації зустріти світанок не вдалося нікому, адже всі мусили бути умовно розстріляними.
Захід у Луцьку організовується уже кілька років поспіль. Учасники не приховують вражень, а організатори запрошують долучатися до таких дійств активніше, аби не розгубити у собі гени справжніх українців.
***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].
[img data=wat]23_06_2016_1357807287/-pjy74q8pw0.jpg[/img]
[img data=wat]23_06_2016_1357807287/ibzbqdcmrt0.jpg[/img]
[img data=wat]23_06_2016_1357807287/wwmnojkauvc.jpg[/img]