Де провести час, чим посмакувати і що подивитися. Інформпростір рясніє такими порадами для дорослих. А що ж робити маленьким лучанам в позаурочний час?
Таблоїд Волині вирішив провести експеримент: дізнатися, що викликає цікавість у малечі, запросивши до співпраці «експерта з питань дозвілля у дітей» семирічного лучанина Дениса Стефанишина.
Як відомо, сучасні діти багато часу проводять за комп’ютером або ж за переглядом улюблених мультфільмів по телевізору. Музеї ж зазвичай асоціюються з чимось нудним. Тож, аби дізнатися, чи справді це так, ми з Денисом вирішили відвідати Волинський краєзнавчий музей.
Заклад поділений на 3 відділи: природа, давня та новітня історія й тематичні виставки. Екскурсовод, зважаючи на специфіку віку охочого культурно просвітитися, вирішила провести екскурсію відділом природи.
Першою темою для розповіді стала історія Волинської області та її географічне положення. Крім того, дитині розповіли про учених, які свого часу досліджували наш край. На стендах були розміщенні численні карти, схеми та портрети науковців.
Далі ‒ період з історії, коли її жителі Волині заганяли мамонтів для поживи. До речі, у музеї можна побачити шматок нижньої щелепи мамонта вражаючих розмірів і гігантський ріг тура.
Наступна експозиція ‒ про ґрунти, їхній склад і властивості.
Уважно слухаючи всі розповіді, наш малолітній експерт не те що не виявляв цікавості та ентузіазму, а геть знудився. Очевидно, що історія Волині не знайшла відгуку в серці маленького лучанина ‒ всесвітня нудьга і тихе: «За що ви так зі мною?» читалися в очах Дениска.
Багато незрозумілих слів у розповіді, очевидно, збивали з пантелику хлопчика й ситуацію рятували лише цікаві картинки з людьми й тваринами. Але безумовний фурор здійснила щелепа мамонта і ріг тура.
Рятунок прийшов у потрібний момент. Коли дитина зовсім змарудилася, екскурсовод провела його у залу «природи». Там розповідь про рослинний світ швидко змінила інформація про тварин. Екскурсовод провів нас до зали, де навіки застигли за склом тварини. Від маленьких мишок, до величезного лося!
Саме там дитина ледь не з відкритим ротиком уважно слухала розповіді про те, як лисиці поїдають курей, як вепри захищають своїх малюків і багато інших цікавих історій. Захват викликав стенд зі зміями та черепахами. І як справжнього юного дослідника, його не можна було відтягти від посудин із жабами в формаліні.
Екскурсія природничим відділом музею тривала приблизно 30 хвилин. Варто сказати, що похід був не лише цікавим, а й корисним. Зважаючи на вік «експерта», екскурсовод розповідала, як важливо цінувати природу й допомагати звірам.
Вийшовши з приміщення музею, Дениско запитав, чи можна вже бути несерйозним і, почувши ствердну відповідь, прокоментував побачене: «Але ж крууууто!»
Загалом у планах хлопчика на вечір ‒ «виховна година» з батьками, де він обов’язково розкаже їм про лося, зубра, лисицю й рибок. І не лише розкаже, а й спробує намалювати. У планах на майбутнє ‒ відвідати музей ще раз та «подивитися на кості» (екскурсовод сказала, що в музеї є ще одна експозиція стародавнього світу та справжній скелет жінки).
Замість постскриптуму: Таблоїд Волині не використовує безкоштовну дитячу працю. Послуги «експерта» були повністю узгоджені з батьками і оплачені цукерками.
Олена ГОРЄЛКІНА
Таблоїд Волині вирішив провести експеримент: дізнатися, що викликає цікавість у малечі, запросивши до співпраці «експерта з питань дозвілля у дітей» семирічного лучанина Дениса Стефанишина.
Як відомо, сучасні діти багато часу проводять за комп’ютером або ж за переглядом улюблених мультфільмів по телевізору. Музеї ж зазвичай асоціюються з чимось нудним. Тож, аби дізнатися, чи справді це так, ми з Денисом вирішили відвідати Волинський краєзнавчий музей.
Заклад поділений на 3 відділи: природа, давня та новітня історія й тематичні виставки. Екскурсовод, зважаючи на специфіку віку охочого культурно просвітитися, вирішила провести екскурсію відділом природи.
Першою темою для розповіді стала історія Волинської області та її географічне положення. Крім того, дитині розповіли про учених, які свого часу досліджували наш край. На стендах були розміщенні численні карти, схеми та портрети науковців.
Далі ‒ період з історії, коли її жителі Волині заганяли мамонтів для поживи. До речі, у музеї можна побачити шматок нижньої щелепи мамонта вражаючих розмірів і гігантський ріг тура.
Наступна експозиція ‒ про ґрунти, їхній склад і властивості.
Уважно слухаючи всі розповіді, наш малолітній експерт не те що не виявляв цікавості та ентузіазму, а геть знудився. Очевидно, що історія Волині не знайшла відгуку в серці маленького лучанина ‒ всесвітня нудьга і тихе: «За що ви так зі мною?» читалися в очах Дениска.
Багато незрозумілих слів у розповіді, очевидно, збивали з пантелику хлопчика й ситуацію рятували лише цікаві картинки з людьми й тваринами. Але безумовний фурор здійснила щелепа мамонта і ріг тура.
Рятунок прийшов у потрібний момент. Коли дитина зовсім змарудилася, екскурсовод провела його у залу «природи». Там розповідь про рослинний світ швидко змінила інформація про тварин. Екскурсовод провів нас до зали, де навіки застигли за склом тварини. Від маленьких мишок, до величезного лося!
Саме там дитина ледь не з відкритим ротиком уважно слухала розповіді про те, як лисиці поїдають курей, як вепри захищають своїх малюків і багато інших цікавих історій. Захват викликав стенд зі зміями та черепахами. І як справжнього юного дослідника, його не можна було відтягти від посудин із жабами в формаліні.
Екскурсія природничим відділом музею тривала приблизно 30 хвилин. Варто сказати, що похід був не лише цікавим, а й корисним. Зважаючи на вік «експерта», екскурсовод розповідала, як важливо цінувати природу й допомагати звірам.
Вийшовши з приміщення музею, Дениско запитав, чи можна вже бути несерйозним і, почувши ствердну відповідь, прокоментував побачене: «Але ж крууууто!»
Загалом у планах хлопчика на вечір ‒ «виховна година» з батьками, де він обов’язково розкаже їм про лося, зубра, лисицю й рибок. І не лише розкаже, а й спробує намалювати. У планах на майбутнє ‒ відвідати музей ще раз та «подивитися на кості» (екскурсовод сказала, що в музеї є ще одна експозиція стародавнього світу та справжній скелет жінки).
Замість постскриптуму: Таблоїд Волині не використовує безкоштовну дитячу працю. Послуги «експерта» були повністю узгоджені з батьками і оплачені цукерками.
Олена ГОРЄЛКІНА