Чим живе волинський «Голлівуд»

Нова асфальтована дорога, купа продовольчих магазинів та багатоповерхові будинки… На перший погляд, складається враження, що замість кінцевого пункту «Гірка Полонка» ми приїхали у місто.

Село розташоване у десяти кілометрах від Луцька на південному заході району. Населення становить близько 2600 осіб, пише Район.Луцьк.

«І навіщо те море, коли є своє?»

Саме це спадає на думку, коли бачиш веселих відпочиваючих на березі річки Чорногузка та місцевому «дикому пляжі». Загальна протяжність річки становить 54 кілометри, але скупатися і позасмагати всі звикли їздити лише в Гірку Полонку. Тут тобі і імпровізовані пірси з дерева для стрибків, і прокладена стежка, і глибина: у деяких місцях пологий спуск 1-1,3 метри, а в інших і дна не дивно. Жителі підтверджують, що вода чиста, прозора, але холодна.

А от для місцевої молоді це найкраща розвага. Як каже Іван: «Ходимо тільки на річку або збираємося гуляти компаніями чи на стадіоні. У нас є справжній «НСК «Олімпійський»», але всі ходять лише купатися». Від його пропозиції «покупатись» ми відмовилися і вирушили далі, шукати інші тутешні «пляжі».



Усі місцеві засмагають по обидва боки від мосту, що знаходиться за кілометр від в’їзду в село, по головній дорозі. Лівий берег обирають любителі «пониряти», а от правий саме підійде для дітей. Селяни стверджують, що тут глибина сягає максимально 1,5-2 метрів, хоча і зарослі більші. Зате течія непомітна. Любителям екстриму також пропонують перейти на інший берег по вузькій трубі, що ми випробували «на власній шкурі».
Не хлюпнувшись у воду, ми дізнались, що Чорногузка – хороша знахідка і для любителів краснопірки та дрібного карася. Під час перебування ми зустріли багатьох охочих порибалити, особливо на лівому березі.

«Тут міські приїжджають, недавно один зловив на маленького поплавка 50 верховідок. Карась є, але специфіка ловлі інша на нього», –коментують місцеві рибалки зі стажем.

​

«Примарний запах «Цукрового»»

Їдучи сюди, ми заздалегідь підготувалися до того, що всюди повинен стояти нестерпний сморід «славнозвісних» відстійників цукрового заводу, що знаходиться у Луцьку на вул. Ранковій. Справді, огидний запах ми відчули, проїжджаючи вул. Львівською та на виїзді з міста. Подібне можна спостерігати і в районі ЛПЗ, де місцеві жителі буквально бояться відкривати вікна.

Однак нас щиро здивувало те, що як в Гіркій Полонці, так і в сусідньому селищі Городище очікуваного смороду ми не відчули. Місцеві мешканці на нього теж не скаржилися. Тому з впевненістю скажемо, постійний запах у Гіркій Полонці виявився міфом.
«Голлівуд і посмішка»

А, скупавшись у прохолодній воді, підіймаєш голову і бачиш почеред поля… Голлівуд. Нічим не гірший від американського, адже на фоні цього напису з триметрових пофарбованих білих літер охочих сфотографуватися безліч. Селяни сміються з такої метаморфози назви села: «В Європу переїхали».

Насправді ж, дошки з’явились іще у жовтні 2013-го, коли Юрій Рудницький, автор проекту, із своїми друзями захотів зробити подарунок коханій – весілля у Голлівуді і святкову фотосесію. До слова, проект вдався з обмеженими фінансами і креативністю. Окрім цього, зробив справжній подарунок і селу, бо тепер сюди приїжджають з усієї України. Коли ми спитали дорогу у місцевих дівчат, то вони усміхнено відповіли:

«Ааа, і ви до нас приїхали у Голлівуд!».



«Зміни не лише у встановленні «Голлівуду»»

Саме так запевняє нас голова сільради (а це села Гірка Полонка, Полонка та Оздів), привітна Ніна Симонович, яка поспішала на ділову зустріч, але приділила нам кілька хвилин.

– Ніно Леонідівно, що змінилося? Ми ось ледь не наступили у щойно пофарбований перехід на дорозі.

– Набагато цікавіше стало в селі. Інфраструктура значно розвинулась. Як бачите, тепер є 12 зупинок на протяжність від Полонки до Оздова 3 км. Вклали у це близько 110 тисяч гривень. Те, що нічого не було і що є сьогодні, це різні речі.
Хотілося б додати і про надзвичайну ініціативність місцевої влади. Наприклад, на 16-ій сесії, яка відбулась 30 червня, прийняли рішення про надання одноразової грошової допомоги громадянам, які досягли 80-90-річного віку. Турбуватися сільрада почала і про сільськогосподарські угіддя, заохочуючи викорінення борщівнику на їх території. У належному стані і гіркополонківський Будинок культури: танці, аеробіка для старших.

Усередині клубу розташувалася виставка дитячих малюнків учнів місцевої школи «Моє рідне село». От тільки розваги для молоді поки що обмежуються лише річкою.

«Трохи бізнесу»

Після ознайомлення з культурною складовою і відпочинком, ми завітали у центральний магазин «Візит», на прилавках якого чимало польських продуктів.

На головній вулиці Гіркої Полонци можна побачити вивіски численних підприємств, «Луцька родючість», «Райагропостач», «Троянда», «Технік», «Сом Ойл». Хоча, безумовно, найбільше тут розвивається рослинництво, зокрема поля кукурудзи здаються безмежними.


«Замість пост скриптум»

У цього села багато особливостей… Проте, зокрема нас уразили різнобарвні мальви на кожному кроці: від ніжно-рожевих до яскравого бордо.

Аналогічно і з чорними котами. Їх тут, на сонці, гріється багато. Тому обов’язково при нагоді зробіть декілька фото. Пропонуємо вам і нашу міні-колекцію з картинами побуту різних гіркополонківських двориків.


Софія ПЕНЬКОВСЬКА