Відома волинська співачка Галина Конах розповіла зворушливу історію про бабусю, яку вона випадково зустріла на вулиці.

Думками вона поділилася на своїй сторінці у Facebook.

Подаємо допис без змін:

"Надворі був лютий холод. Вибігаючи з одного луцького супермаркету, на виході поглядом піймала інший дуже сумний погляд. Я не знаю, який рівень інтуїції спрацював в обидвох, та та бабуся, стоячи в легенькому осінньому плащі з поверх накинутою на нього хустиною, тихенько запитала:

- Чи могли б Ви мені дати пару гривень... мені бракує... на ліки?..

Вона говорила, запинаючись, ніби соромилася самої себе, ніби оправдрвувалася за своє "нікчемне" існування у цій державі... 
За інерцією, з кишені дістала решту (до слова, там було гривень 17) й тихенько простягнула тій жіночці поважного віку... і вже була рушила (дуже ж бо поспішала), та щось, ніби якийсь невидимий бар'єр, мене зупинило... я повернулася знову до неї. Питаю:

- Пані, а які Вам потрібно ліки, чи під силу мені їх придбати? 

Жіночка якось знітилася (на її обличчі були усі можливі емоції, які тільки може відтворити людина), відповіла:
- Дитино, 24 гривні 40 копійок... - то вартує ампула "Диклаберлу", - і далі дооправдовуючися, каже, - трішки пальто залегке, от, мабуть, протягнула спину (я ж то добре бачу, що згорблену спину - нелегке житття їй зробило, та вона ретельно спростовує цей факт...)

Якось "на автоматі" зайшла до аптеки. Придбала ампулу. Повернувшись, віддала тій бабусі. Питаю (чисто випадково), а чи маєте шприц? А хто вколе? Можливо, ще щось потрібно?... як виявилося, ледве не вмовляти доведося, аби докупити потрібне (до слова, те "потрібне" аж, раптом, 2-3 грн вартувало...)

Далі хвилин двадцять просила стареньку, аби піти в супермаркет, щось купити, та вона, ледь не плачучи (чи то від болю, чи то... від сорому за своє нікчемне існування), - подякувала й попросила її залишити. На останок, в двох словах, оповіла свою життєву історію: що працювала чи то нянею, чи то виховательк в дитсадку, що десь далеко є донька, але хворіє й приїхати не може, що комунальні заплатила й не лишилося майже грошей, але скоро весна й трохи менше буде платити, що їй так соромно, що попросила гроші на ліки, бо раніше такого не робила...

... Я проплакала цілий вечір... Не можу до сьогодні собі пробачити, що не випитала адреси. Декілька днів поспіль ходила до магазину, аби де (а раптом) зустріти ще раз ту бабусю... На жаль, наші шляхи більше не пересіклися...

Та історія дуже важким каменем лежить у моїй душі. Це така собі "жорстока замальовка" нашого українського сьогодення...", - написала співачка.