Сьогодні у традиційному «BLOG на нічку» від «Таблоїда Волині» лучанка, яка пише під псевдонімом Bila White, розмірковує над питанням моралі та ввічливості. Дівчину обурюють стосунки заради стосунків.

Якщо бажаєте побачити і свій блог на сторінках нашого інтернет-видання – надсилайте тексти на електронку [email protected].

***

Вже декілька днів сидить в голові питання, яке мені поставили. Я думаю над ним і воно, ніби посміхає, і в той же час - мені стає сумно. Мене запитала людина, з якою ми недавно познайомились: "Ти була заміжня?"

Ні, ну справді мене спочатку це посміхнуло та і всі навколо засміялись. Але коли я почала роздумувати, чому вона поставила саме так питання, а не, наприклад: "А ти маєш чоловіка? А ти маєш хлопця? Чи ти заміжня? Чи зустрічаєшся з кимось?" А саме в такому варіанті, в якому вже є визначення, тільки не вистачає підтвердження.

Я не ношу обручку, не ділюсь своїм особистим життям на публіку, а мене вже просто можуть віднести до розлучених незнайомі мені люди. Це спочатку було смішно...а потім ти собі думаєш: а скільки ж зараз насправді щасливих і правдивих пар ми бачимо? Зовсім не багато.

Зараз наш світ схожий на супермаркет, ні, на гіпермаркет з усіма новинками і супер-пупер технологіями, принципами і поглядами. Зараз модно жити комфортно, стильно, а в нашій, вічно в погонях за європейським стилем життя, Україні - ще й по-європейськи.

Найбільш поширене пояснення розлучення - не зійшлися характерами. Ніхто ніким не дорожить. Ніхто не збирається чекати, поки ти станеш на ноги, визначишся в житті. Адже навіщо чекати, якщо можна піти в цей "гіпермаркет" під назвою "Суспільство 21 століття" і вибрати собі того, хто буде повністю нас влаштовувати без всяких очікувань і старань. Знецінюємо один одного уже давно...

Але напрошується питання: чомусь же ж ти колись обрав ту людину, правда? Ти захотів побачити її ще раз, потім ще, потім ви погодились на стосунки, а потім на життя разом. А потім маленька сварка - і все. І нехай ви помиритесь, але ту сварку постійно буде хтось пам'ятати, казати: " а ось тоді от колись, от тоді все пішло не так, тому вже давно не те, що було".

Дуже зручно шукати причину, щоб потім нею покривати всі негаразди. А ви спробуйте пройти через вогонь і воду, спробуйте втриматись, пережити ту чорну смугу разом, поговорити і зрозуміти один одного, спробуйте дійсно стати цінними один для одного.

Це не приходить за місяць, це не приходить і за рік. Треба цього захотіти. Потрібно шукати і виділяти в людині те, що вас об'єднує, а не розділяє. А труднощі - це як велосипед з причепом, на який життя скидає потроху свої випробування. А коли ти крутиш педалі і тобі важко, значить ти їдеш вгору. Гора ж не є безкінечною, вона закінчується. І от коли ти виїдеш на вершину, і вантаж уже не буде тягнути назад, ти відчуєш полегшення, ти сам собі посміхнешся, що ще вчора тебе щось там тягнуло назад. Відчуєш полегшення, гордість за себе, що ти переборов тягар, відчуєш доброту і відсутність злоби і вже не треба буде шукати винних. А коли ще й проблема спільна - це об'єднає вас.

Чому справді міцні пари, щирі, в яких присутня цінність і любов у стосунках, кажуть, що важливо пережити саме першу кризу РАЗОМ? Тому, що пережита спільна проблема - це загартування, яке відкладеться десь у серці, яке не дасть надалі опускати вам руки і відвертатися один від одного. Нехай я ще не так багато знаю в цьому житті, але коли спостерігаєш за людьми, спілкуєшся з ними, тоді і робиш для себе певні висновки. А починати треба з себе і виховувати себе. 

Ще одна з найбільших помилок, яку роблять багато людей, - це бути з кимось, аби не самим. Достатньо людей живе разом тільки тому, що мають штамп в паспорті, дитинку; з мукою повертаються додому, бо просто не мають куди йти. Розлучені ненавидять один одного, страждають діти, живуть в нелюбові і самі не розуміють, яка має бути сім'я...

Мені сумно та тривожно від цього. Люди - складний механізм, який наш світ прикрасив незліченною кількістю комплексів, але ще більшою - законів. Якщо почитати мудреців, розібратись в собі, поговорити з собою, проаналізувати різні життєві ситуації, спостерігати, старатись зрозуміти інших, у першу чергу свого обранця, думаю, можна уникнути всього цього хаосу.

Наш світ став наповнений великою спокусою придуманої моди стосунків. Кожен хоче показати свою свободу, свій вплив, що ніхто нікого не тримає, вільний вибір і т.д. Однак, скільки людей озлоблюється саме через невдалі сім'ї. Коли доторкаються до серця, а потім забивають у нього цвяхи - це трагедія суспільства. Адже почуття вони такі м'які, коли сповнені добра, і такі кам'яні, коли відчули біль.
 
Тому, якщо ви дуже самовпевнені, вважаєте, що тільки з вашої дзвіниці видно краще, ходіть собі одиноким вовком, відповідайте тільки за своє життя, не псуйте його один одному. Як сказав Антуан де Сент-Екзюпері: ми відповідаємо за тих, кого приручили. А отже, якщо здійснюєш вторгнення в чийсь космос, будь добрий, не нароби біди там своїми кораблями.