Які іграшки вибрати для кота?
Іграшки для котів розвивають мислення, спритність, увагу та інші необхідні навички
02 Вересня 2024
Автор: Людмила Яворська, журналіст
Проблема бездомних тварин на вулицях Луцька особисто для мене – питання мегаскладне. Із розряду тих, про які можна вічно сперечатися, а кожен однаково лишиться при своєму.
Дуже любила песиків. З дитинства. Обціловувала всіх, хто траплявся на шляху і ні разу не вірила, що вони вміють кусатися. А тоді якось одна дворова тварюка, розміром із півтеляти, без попередження підійшла ззаду і цапнула за м’яке місце.
З собаками мої стосунки зіпсувалися надовго. Настільки сильно, що почала переходити на інший бік вулиці, коли на горизонті з’являвся пес, а бувало навіть в істериці застигала на місці і телефонувала чоловікові: забери мене звідси, він мене зараз з’їсть! Для укріплення нового статусу «я – проти собак» навіть завела кота.
Тому заплановані відвідини притулку для тварин стали для мене тим випадком, про який кажуть: цікавість переборола страх.
Притулок розташований на окраїні міста – в промисловій зоні на вулиці Мамсурова. Проте інфраструктура не безнадійна: під самі ворота може довести маршрутне таксі №9-А.
У воротах – треба бути готовими – зустрічають перші песики. Як пізніше з’ясувалося, то – сусідські. Як тільки чують запах їжі, норовлять «примазатися» до бездомних.
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/2.jpg[/img] Поки фотографувала, один «звір» перебрався в тил, чим викликав маленьку, але – паніку[/caption]
Чи сусідські, чи несусідські – різниці мало. Навіть коли добрі очі вже виявлених тварин кажуть «заспокойся», все одно бачиться в першу чергу собача буда поруч воріт і фантазія домальовує скаженого бультер’єра, який от-от вискочить з неї і просто порве на якийсь-там прапор.
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/3.jpg[/img] У воротах – «патріотична» буда. Звідти ніхто не вистрибує – перевіряла[/caption]
Розумію: без супроводження не обійтись, тому набираю директорку цього – вже чути – гавкаючого царства, з якою домовлялася про візит.
До речі, вперше про Дану Новарчук – дівчинку, яка на ГПЗ у своїй квартирі дає прихисток бездомним тваринам і навіть при потребі сама робить їм операції, я почула років десять тому. Здалеку, проте зі щирою повагою стежила, як своє затяте бажання врятувати світ в особі кинутих на призволяще чотирилапих Богдана перетворила на серйозну справу. Сьогодні вона – директор комунального підприємства «Ласка», яке організувало за містом притулок і щомісяця справляється знайти кращу долю для сотні песиків.
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/4.jpg[/img] Директор КП «Ласка» Богдана Новарчук більше десяти років опікується бездомною фауною Луцька[/caption]
Богдана відразу анонсує маршрут: спершу в такі-то вольєри, тоді до маленьких, потім до котиків… Видно, що екскурсію проводить навіть не вдесяте.
Перші вольєри в дворі називають «на виданні». Кажуть, песиків звідси забирають найшвидше.
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/5.jpg[/img] Про песика у найближчому до гостей вольєрі місцеві кажуть: «на виданні»[/caption]
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/6.jpg[/img] У цього пса посеред двору – теж багато шансів знайти господаря[/caption]
Далі – вольєри, в яких пси 14 днів після відлову сидять на карантині.
[img data=wat]15_08_2015_734945040/7.jpg[/img]
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/8.jpg[/img] Відловлені на міських вулицях собаки 14 днів сидять на карантині[/caption]
Якщо собаки разом спали, вони будуть захищати одне одного, пояснює Дана Новарчук принцип, за яким відловлених тварин розміщують по вольєрах.
[img data=wat]15_08_2015_734945040/9.jpg[/img]
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/10.jpg[/img] На карантин собак саджають за районами, в яких відловлювали[/caption]
Собаки поводяться по різному: деякі гавкають щосили, інші – так заглядають в очі, що готовий вже відкривати вольєр і «всиновлювати». А є й такі, що з абсолютною байдужістю продовжують робити свою справу: хто спати, хто їсти. Запитую в Дани, чому така різна реакція на появу чужинця. Пояснює: собаки – як люди, різні за характерами і власними методами привернути увагу.
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/11.jpg[/img] Собаки зустрічали по різному: хто голосно, а хто – повним ігнором[/caption]
[caption][img data=wat]15_08_2015_1242255329/30.jpg[/img] Окремо «на карантині» тримають щенят[/caption]
У притулку є спеціальна зона, де розміщують тварин перед стерилізацією чи іншою необхідною операцією, на період після операції, а також собачок-мам із новонародженими.
[caption][img data=wat]15_08_2015_1242255329/21.jpg[/img] Після операції собачкам готують їжу на окремій кухні за окремими рецептами[/caption]
[caption][img data=wat]15_08_2015_1242255329/22.jpg[/img] Молода собача сім’я – поки на «лікарняному»[/caption]
[caption][img data=wat]15_08_2015_1242255329/23.jpg[/img] Старенького сліпого пекінеса колишні господарі відправили жити на вулицю[/caption]
Окрема гордість притулку – операційна. Богдана пригадує, що на початках діяльності оперувати доводилося навіть вдома, і розповідає кілька історій про те, як доводилося запихати руками кишки в черево собаці, або коли збита автівкою собака вчепилася зубами в руку і так довелося її нести… Одним словом, без любові до тварин тут не попрацюєш.
[caption][img data=wat]15_08_2015_1242255329/29.jpg[/img] «Собача» операційна[/caption]
Після стерилізації та реабілітації собаки потрапляють у вольєри для утримання. Поруч – майданчик для вигулу і собак чередують: одні сидять у вольєрах, інші – гуляють. Богдана розповідає, що вибирають тварин майбутні господарі переважно із вольєрів: там пса краще видно.
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/12.jpg[/img] Майданчик для вигулу песиків[/caption]
Справжнім випробуванням для мене стало переступити поріг майданчика, де собаки гуляють – неприв’язані, без намордників і без жодної причини не ненавидіти мене, представника ворожого табору дволапих.
Не знаю, яким дивом вдалося здолати паніку, та за кілька хвилин я почула доторк чогось мокрого до ніг і зрозуміла, що мене лижуть. Ще за кілька хвилин на мене стрибали, обнюхували і демонстрували в інші собачі способи свою дружелюбність. Не скажу, що до кінця повірила, та від інфаркту не померла, а це – вже немало.
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/13.jpg[/img] Собакам все одно, що я і Богдана до зустрічі з ними були в чистому одязі[/caption]
Запам’ятався Стів. Старий пес-бурчун. Навіть коли всі вже зі мною подружилися, він здалеку погавкував. Богдана розповіла, що цей пес із ними – більше п’яти років.
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/14.jpg[/img] Стів - чарівна собака-бурчун[/caption]
Ненсі – улюблениця Богдани. Дівчина розповідає, що двічі їй знаходили господарів, проте Ненсі поверталася назад, долаючи серйозні відстані. Тепер цій собачці навіть не намагаються змінити місце проживання.
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/15.jpg[/img] Для Ненсі двічі знаходили господарів[/caption]
Годують песиків спеціальним варивом: каша, ковбаса, кури… Щодня варять і скормлюють три чани такої їжі. Деякі тварини – треба віддати належне – пухкіші від домашніх утриманців.
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/19.jpg[/img] Кури чекають, поки стануть доповненням собачого раціону[/caption]
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/20.jpg[/img] На день варять три такі чани їжі[/caption]
Є серед цієї гавкаючої небезпеки острівець спокою та щастя. У вольєр із кішками я попросилася сміливо і коли за мною зачинили двері, нарешті відчула безпеку. Дорослі коти, мене запевнили, теж були у вольєрі, проте навіть не думали показуватися на очі, продовжуючи жити своїм звичним котячим життям «сам по собі». А от муркаючі малюки не соромилися лащитися до ніг і гратися подолом спідниці.
Якоїсь миті, перебуваючи зачиненою у вольєрі з кількома десятками муркунів, пригадала прочитану давно книгу, де описувався екзотичний спосіб тортурів: людину зачиняли у темній кімнаті з голодними котами… Та навіть ця дивна згадка не порушила відчуття затишку. Коти, мабуть, ще надовго лишатимуться у мене в фаворі.
[img data=wat]15_08_2015_1242255329/24.jpg[/img]
[img data=wat]15_08_2015_1242255329/25.jpg[/img]
[img data=wat]15_08_2015_1242255329/26.jpg[/img]
[img data=wat]15_08_2015_1242255329/26_2.jpg[/img]
[img data=wat]15_08_2015_1242255329/27.jpg[/img]
Проблема бездомних тварин на вулицях Луцька особисто для мене – питання мегаскладне. Із розряду тих, про які можна вічно сперечатися, а кожен однаково лишиться при своєму.
Дуже любила песиків. З дитинства. Обціловувала всіх, хто траплявся на шляху і ні разу не вірила, що вони вміють кусатися. А тоді якось одна дворова тварюка, розміром із півтеляти, без попередження підійшла ззаду і цапнула за м’яке місце.
З собаками мої стосунки зіпсувалися надовго. Настільки сильно, що почала переходити на інший бік вулиці, коли на горизонті з’являвся пес, а бувало навіть в істериці застигала на місці і телефонувала чоловікові: забери мене звідси, він мене зараз з’їсть! Для укріплення нового статусу «я – проти собак» навіть завела кота.
Тому заплановані відвідини притулку для тварин стали для мене тим випадком, про який кажуть: цікавість переборола страх.
Притулок розташований на окраїні міста – в промисловій зоні на вулиці Мамсурова. Проте інфраструктура не безнадійна: під самі ворота може довести маршрутне таксі №9-А.
У воротах – треба бути готовими – зустрічають перші песики. Як пізніше з’ясувалося, то – сусідські. Як тільки чують запах їжі, норовлять «примазатися» до бездомних.
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/2.jpg[/img] Поки фотографувала, один «звір» перебрався в тил, чим викликав маленьку, але – паніку[/caption]
Чи сусідські, чи несусідські – різниці мало. Навіть коли добрі очі вже виявлених тварин кажуть «заспокойся», все одно бачиться в першу чергу собача буда поруч воріт і фантазія домальовує скаженого бультер’єра, який от-от вискочить з неї і просто порве на якийсь-там прапор.
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/3.jpg[/img] У воротах – «патріотична» буда. Звідти ніхто не вистрибує – перевіряла[/caption]
Розумію: без супроводження не обійтись, тому набираю директорку цього – вже чути – гавкаючого царства, з якою домовлялася про візит.
До речі, вперше про Дану Новарчук – дівчинку, яка на ГПЗ у своїй квартирі дає прихисток бездомним тваринам і навіть при потребі сама робить їм операції, я почула років десять тому. Здалеку, проте зі щирою повагою стежила, як своє затяте бажання врятувати світ в особі кинутих на призволяще чотирилапих Богдана перетворила на серйозну справу. Сьогодні вона – директор комунального підприємства «Ласка», яке організувало за містом притулок і щомісяця справляється знайти кращу долю для сотні песиків.
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/4.jpg[/img] Директор КП «Ласка» Богдана Новарчук більше десяти років опікується бездомною фауною Луцька[/caption]
Богдана відразу анонсує маршрут: спершу в такі-то вольєри, тоді до маленьких, потім до котиків… Видно, що екскурсію проводить навіть не вдесяте.
Перші вольєри в дворі називають «на виданні». Кажуть, песиків звідси забирають найшвидше.
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/5.jpg[/img] Про песика у найближчому до гостей вольєрі місцеві кажуть: «на виданні»[/caption]
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/6.jpg[/img] У цього пса посеред двору – теж багато шансів знайти господаря[/caption]
Далі – вольєри, в яких пси 14 днів після відлову сидять на карантині.
[img data=wat]15_08_2015_734945040/7.jpg[/img]
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/8.jpg[/img] Відловлені на міських вулицях собаки 14 днів сидять на карантині[/caption]
Якщо собаки разом спали, вони будуть захищати одне одного, пояснює Дана Новарчук принцип, за яким відловлених тварин розміщують по вольєрах.
[img data=wat]15_08_2015_734945040/9.jpg[/img]
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/10.jpg[/img] На карантин собак саджають за районами, в яких відловлювали[/caption]
Собаки поводяться по різному: деякі гавкають щосили, інші – так заглядають в очі, що готовий вже відкривати вольєр і «всиновлювати». А є й такі, що з абсолютною байдужістю продовжують робити свою справу: хто спати, хто їсти. Запитую в Дани, чому така різна реакція на появу чужинця. Пояснює: собаки – як люди, різні за характерами і власними методами привернути увагу.
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/11.jpg[/img] Собаки зустрічали по різному: хто голосно, а хто – повним ігнором[/caption]
[caption][img data=wat]15_08_2015_1242255329/30.jpg[/img] Окремо «на карантині» тримають щенят[/caption]
У притулку є спеціальна зона, де розміщують тварин перед стерилізацією чи іншою необхідною операцією, на період після операції, а також собачок-мам із новонародженими.
[caption][img data=wat]15_08_2015_1242255329/21.jpg[/img] Після операції собачкам готують їжу на окремій кухні за окремими рецептами[/caption]
[caption][img data=wat]15_08_2015_1242255329/22.jpg[/img] Молода собача сім’я – поки на «лікарняному»[/caption]
[caption][img data=wat]15_08_2015_1242255329/23.jpg[/img] Старенького сліпого пекінеса колишні господарі відправили жити на вулицю[/caption]
Окрема гордість притулку – операційна. Богдана пригадує, що на початках діяльності оперувати доводилося навіть вдома, і розповідає кілька історій про те, як доводилося запихати руками кишки в черево собаці, або коли збита автівкою собака вчепилася зубами в руку і так довелося її нести… Одним словом, без любові до тварин тут не попрацюєш.
[caption][img data=wat]15_08_2015_1242255329/29.jpg[/img] «Собача» операційна[/caption]
Після стерилізації та реабілітації собаки потрапляють у вольєри для утримання. Поруч – майданчик для вигулу і собак чередують: одні сидять у вольєрах, інші – гуляють. Богдана розповідає, що вибирають тварин майбутні господарі переважно із вольєрів: там пса краще видно.
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/12.jpg[/img] Майданчик для вигулу песиків[/caption]
Справжнім випробуванням для мене стало переступити поріг майданчика, де собаки гуляють – неприв’язані, без намордників і без жодної причини не ненавидіти мене, представника ворожого табору дволапих.
Не знаю, яким дивом вдалося здолати паніку, та за кілька хвилин я почула доторк чогось мокрого до ніг і зрозуміла, що мене лижуть. Ще за кілька хвилин на мене стрибали, обнюхували і демонстрували в інші собачі способи свою дружелюбність. Не скажу, що до кінця повірила, та від інфаркту не померла, а це – вже немало.
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/13.jpg[/img] Собакам все одно, що я і Богдана до зустрічі з ними були в чистому одязі[/caption]
Запам’ятався Стів. Старий пес-бурчун. Навіть коли всі вже зі мною подружилися, він здалеку погавкував. Богдана розповіла, що цей пес із ними – більше п’яти років.
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/14.jpg[/img] Стів - чарівна собака-бурчун[/caption]
Ненсі – улюблениця Богдани. Дівчина розповідає, що двічі їй знаходили господарів, проте Ненсі поверталася назад, долаючи серйозні відстані. Тепер цій собачці навіть не намагаються змінити місце проживання.
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/15.jpg[/img] Для Ненсі двічі знаходили господарів[/caption]
Годують песиків спеціальним варивом: каша, ковбаса, кури… Щодня варять і скормлюють три чани такої їжі. Деякі тварини – треба віддати належне – пухкіші від домашніх утриманців.
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/19.jpg[/img] Кури чекають, поки стануть доповненням собачого раціону[/caption]
[caption][img data=wat]15_08_2015_734945040/20.jpg[/img] На день варять три такі чани їжі[/caption]
Є серед цієї гавкаючої небезпеки острівець спокою та щастя. У вольєр із кішками я попросилася сміливо і коли за мною зачинили двері, нарешті відчула безпеку. Дорослі коти, мене запевнили, теж були у вольєрі, проте навіть не думали показуватися на очі, продовжуючи жити своїм звичним котячим життям «сам по собі». А от муркаючі малюки не соромилися лащитися до ніг і гратися подолом спідниці.
Якоїсь миті, перебуваючи зачиненою у вольєрі з кількома десятками муркунів, пригадала прочитану давно книгу, де описувався екзотичний спосіб тортурів: людину зачиняли у темній кімнаті з голодними котами… Та навіть ця дивна згадка не порушила відчуття затишку. Коти, мабуть, ще надовго лишатимуться у мене в фаворі.
[img data=wat]15_08_2015_1242255329/24.jpg[/img]
[img data=wat]15_08_2015_1242255329/25.jpg[/img]
[img data=wat]15_08_2015_1242255329/26.jpg[/img]
[img data=wat]15_08_2015_1242255329/26_2.jpg[/img]
[img data=wat]15_08_2015_1242255329/27.jpg[/img]