^{Текст: Аліна ХОЛБАН
Фото: Анастасія ЖУК}

«Борисич, зіграй щось відоме!», – доноситься з балкона.

«Щас будет», – лагідно запевняє зі сцени «Борисич».

За його спиною височіє велике зображення богині Сарасваті, а залою розносяться пряні аромати східних пахощів. Акустичний ансамбль грає в «соковитому» оточенні живих рослин. Здається, стриманий простір драмтеатру ось-ось розквітне. Сонячний антураж доповнює «дрібка демонічного» – ніби мовчазне нагадування, сцену прикрашають черепи.

Для луцьких прихильників творчості БГ та «Акваріуму» вечір 10 червня був довгоочікуваним. Концерт анонсували та переносили, а фанати чекали, затамувавши подих і схрестивши пальці.

Протягом карантину Борис Гребенщиков створив неймовірну кількість пісень, які об’єднав у шість альбомів. Тож до Луцька колектив приїхав не лише з популярними композиціями, а й з новими, ще маловідомими творами. Втім, як виявилося, деякі пісні з циклу «Подношение интересному времени», які БГ пише з початку пандемії, вже встигли закарбуватися в пам’яті луцьких фанатів.

«Ветер, туман и снег. Мы – одни в этом доме», – у залі підхоплюють знайомі рядки пісні «Аделаида».

Несподівано потік глибоких пісень-медитацій перериває запальне та життєрадісне «Ну-ка мечи стаканы на стол», після чого хвиля виносить слухачів у суцільне умиротворення під пісню «Дом всех святых».

«С вами тут просто праздник сегодня», – звертається БГ до слухачів, які, здається, остаточно «розтанули» під впливом його теплої енергетики.

Понад сім хвилин музикантів стоячи викликають на біс, після чого колектив на радість розчуленої публіки грає «Сидя на кравсивом холме», «Месть королевы Анны», «Партизаны полной луны», «Крестовый поход птиц». Особливо проникливим стає виконання «Серебро Господа моего»: прозоро-піднесений приспів ще більше «засріблюється», коли його підхоплюють дзвінкі жіночі голоси із зали.

Продовживши відправляти «рок-н-рольну месу» в інших українських містах, «Акваріум» залишив нам дорогоцінні спогади: візит на кіностудію «Волинь», невимушено миле вітання лучанину, щирість на фотографіях Варвари Шевчук…

Тішачись цим безхитрісним дарам, мимоволі виникає думка: коли дарувати радість – це стан душі, десь поряд обов’язково стається диво.

_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}