«У небі – спокій, душевна рівновага та своєрідне очищення»: як волинська журналістка перевтілювалася у пташку

26 Липня 2019

Текст: Мар'яна САМОЙЛЮК

Якщо ви довго наважуєтеся на стрибок з парашутом, але все ніяк не можете це зробити, пропонуємо інтерв’ю, після якого ви вмить кинетесь обирати надійний аеродром. А якщо ви не мрієте про стрибок, але почали задумуватися над цим, то вам також цей матеріал буде корисним. Ви знайдете для себе відповідь на питання, чи варто все ж здійснювати цей скажений крок.

Анна Карась – редакторка сайту «Район. Любомль», журналістка «Бізнес. Район» і «Район in.ua» спеціально для «Таблоїда Волині» у Міжнародний день парашутистів розповіла про те, що заставило її стрибнути з парашутом, кому не варто здійснювати цей крок, яку пісню співала у літаку перед вільним падінням, а також дала настанови тим, хто хоче здійснити цей екстремальний вчинок.

– Анно, скільки разів стрибали з парашутом?

– З парашутом тільки один раз. До того кілька разів займалася роуп-джампінгом.


– Під час якого стрибка відчуття були гостріші?

– Гостріші відчуття були, коли здійснювала стрибки з використанням альпіністських шнурів. Парашут з усіх польотів – це найлегше і найспокійніше. Вниз головою дуже мало летиш. Головне зробити крок. Парашут – це для внутрішнього балансу. Спочатку страх, а потім його подолання і спокій. З парашутом адреналін тривав перших кілька секунд. А на мотузці, коли стрибнув, ти ще літаєш туди-сюди і це круті відчуття.

– Як взагалі у людини з’являється намір стрибнути з парашутом?

– У мене така мрія була з дитинства, я дуже хотіла спробувати. Була я ще мала фантазерка, і я дуже хотіла навчитися літати. Ми стрибали з різних висот, і уявляли себе пташками. Висоти я ніколи не боялася, і відчуття вільного падіння хотілося давно спробувати. Ще у школі сказала собі: «От стану я повнолітня, і стрибну!».


– Ви пишаєтеся, що зробили цей крок із літака в хмари?

– Так. Особливо в першу годину після стрибка була у стані ейфорії. Ми це зробили, ми політали! У кожного свої відчуття. Хтось емоційний, хтось замкнений, але у всіх, хто приземляється, очі просто світяться. Усмішка аж до вух.

– Де зійснювали стрибок?

– Обрала аеродром, що знаходиться за Львовом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЕКСТРЕМАЛАМ-ПОЧАТКІВЦЯМ: ДЕ ЗДІЙСНИТИ СВІЙ ПЕРШИЙ СТРИБОК З ПАРАШУТОМ

– Як тренувалися?

– Нам провели інструктаж, нас оглянув медик, зокрема, – поміряв наш тиск. Нас все навчили робити на землі. Ми пострибали з пеньочка, щоб навчитися приземлятися. Також нас навчили складати парашут і купол. Показали, як керувати куполом. Наші тренування тривали близько чотирьох годин.

– День напередодні відважного вчинку був хвилюючим?

– Я стрибала не одна, я знала, що зі мною будуть ще друзі. Напередодні я займалася хатніми справами і думала про те, як дістатися до Луцька. Бо вже наступного дня, вранці, ми мали вирушати до Львова. Тому я більше переживала за дорогу ніж за стрибок.

– З якої висоти стрибали?

– 980 метрів.

– Коли піднімалися у небо, яка атмосфера панувала в літаку?

– Переживання були великі, тому захотілося поспівати. Я співала «Волинь моя».

– Про що думали за мить до стрибка?

– Згадувала усі настанови, які давали нам інструктори.

– Вас штовхнули чи ви самі полетіли?

– Інструктор поклав руку на плече і сказав: «Шостий пішов». Я зробила крок в хмари, донизу не дивилися. Коли летіла, то забула порахувати mississippi, коли відкриється парашут. Нам говорили, що потрібно смикнути за гачок, аби парашут з’явився. Але парашут сам розкривається. Як потім інструктор пояснив, вони не вірять у те, що людина порахує і відщипне гачечок вчасно. Саме тому, з однієї сторони, таким чином вони заспокоюють, а з іншої перестраховують нас.


Що потрібно знати після того, як парашут розкрився?

– Потрібно керувати куполом, щоб вас не занесло куди не потрібно. У нас дівчинка не дотримувалася цього правила і приземлилася в кущі. І ще, важливо слухати інструкторів, і почути їхнє: «Земля!». Вони знаходяться знизу, на аеродроі, із рупором в руках і допомагають таким чином вчасно приземлитися. А все тому, що коли ти у небі, ти не орієнтуєшся скільки ти пролетів. Ти як камінчик, який викинули. Вже коли приземляєшся, то ти думаєш, ось ще один крок, і вже земля. Насправді, часто це не так, тому що, ще може бути метрів 50 до землі. А от, коли почуєш «Земля, земля!», то потрібно в цей час групувати ноги. Якщо ти цього не зробиш – ти можеш їх підвернути.

– Ви правильно приземлилися?

– Так. Я ноги зжала під себе разом, вниз не дивилися. Приземлилася на п’ятки, потім на бочок впала, а потім на спину купол трішки підніс. Тоді я встала і починала намотувати цей парашут. Була важко, тому що загальна вага двох парашутів: основного і додаткового – 22 кг.

– Відчули себе омріяною пташкою?

– Коли я вже летіла у небі з парашутом, то він дуже плавно, легко летів. Дивишся – пташечки летять і ти летиш. В мене був внутрішній спокій. Вітер у небі по-особливому віє. Він – лагідний. Таке враження, що він тебе обіймає, допомагає. Тому, так!


– Під час польоту не виникало природніх бажань, сходити наприклад до вбиральні?

– Бажання природні заблоковані страхом. Тобі нічого не хочеться, ні почесати носа, ні руки. Ні поправити волосся. Ти просто чуєш як б’ється твоє серце. Ні їсти, ні пити, ні в туалет. У тебе всі думки зосереджені на тому, щоб зробити все, як казав інструктор.

– Розкажіть про харчування. Яким воно має бути до стрибка?

Нас застерігали лише, щоб ми не наїдалися. Бо ніхто не знає, яким буде шлунково-трактовий тракт від нервів.


– У парашутистів є якісь прикмети?

– Ні. Ми коли готувалися, то питали про це. Варто слідкувати лише за погодніми умовами.

У що потрібно одягатися, щоб політ і приземлення було комфортним?

Краще обирати спортивний одяг і кросівки. Хоча це було літо і спекотно, ми всі були у светрах і штанях. Волосся краще зібрати.

– Цікаво, а рідні підтримують вас у такому екстремальному захопленні?

– Мене підтримували друзі. Мамі я не розповідаю про свої екстремальні наміри. Навіть, коли я вперше здійснювала вільне падіння, мама дізналася про це від учнів. Вона в мене вчителька у школі. Не хочу, щоб вона переживала. Старші брати кажуть, що навіть якби їм доплачували – вони не погодилися б на це.

– Чи будете ще стрибати із парашутом?

– Звісно. Хочу підкорити різні вершини.


– Що побажаєте тим, хто тільки хоче здійснити стрибок з парашутом?

– Перш ніж здійснити стрибок, потрібно відповісти на питання для чого ти це робиш. Якщо ти хочеш комусь щось доказати, то навіть не варто цього робити. Бо тоді буде неймовірна боязнь. Відповідально поставтеся до цієї затії. Обирайте правильний аеродром. Якщо вже вирішили стрибати,то не відступайте, здійснюйте свою мрію! Відчуйте насолоду від кількох секунд вільного падіння, почуйте з висоти як співають пташечки в небі. Ідіть до своїх мрій, втілюйте їх і нових звершень вам! Але боятися не варто, через те, що там – спокій, душевна рівновага та своєрідне очищення. І головне, не вживайте ніякого алкоголю і не накурюйтеся, тому що, не відчуєте справжній смак польоту.

***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].

2
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter