Питання під градусом до «найголовнішої рагулівни країни» Тетяни Микитенко

20 Грудня 2018

Текст: Світлана КИРИЛОВА

Фото: Софія ГУДИЧ

Настрій: Арт-кафе «Стоп-Кадр» (вул. Карбишева, 1)

У Луцьку побувала засновниця проекту «Рагу.лі» Тетяна Микитенко, яка жартома називає себе «головною рагулівною країни».

На West Media Forum-2018 відома журналістка виступила з лекцією «Один у полі воїн? Як альтернативний погляд на звичне відкриває нові можливості» і надихнула слухачів на вихід з зони комфорту та сміливі вчинки.

«Таблоїд Волині» не проґавив можливості запросити Тетяну стати героїнею провокативної рубрики «Питання під градусом».

Про те, як стати відомим, не співаючи в одних трусах, що таке «Золотий хрін», хто такі «вагіноспівачки» та чим відрізняється «рагульський» контент від хорошого розповіла Тетяна у відвертій розмові. До слова, Тетяна прийшла на інтерв’ю з цікавим чоловіком. Хто ж це, дізнаєтесь згодом.

Тетяно, який ваш улюблений алкоголь і в яких дозах ви дозволяєте собі його вживати?

Алкоголь впливає на працездатність, а ритм життя такий, що я не встигаю виділити на це собі час. Алкоголь виснажує організм, а я і так його виснажую роботою. Але в принципі я вживаю і в мене смаки змінювалися з часом (обирає бехерівку, – авт.). Бехерівка, бо останнім часом я хворію і такий алкоголь, схожий за смаком на мікстуру, може мені допомогти.

Луцьк вас гостинно прийняв?

Луцьк сподобався одразу, не зважаючи на те, що все трошки пішло не так: і таксі якось довго викликали, і їхали через сади-городи. Я побачила Луцьк вперше і мені сподобалася його «низько поверховість». В Києві такої розкоші немає. А в Луцьку місто на тебе не давить. Йдеш і почуваєш себе комфортно. Видно, що місто розростається, розбудовується, ми бачили багато нових мікрорайонів.

Ви робите «Рагу.лі», шоб шо? («Шоб шо?» – гумористичний проект, який висміює селебрітіз; еквівалентна фраза «для чого», – авт.).

Я роблю їх, бо не можу мовчати. Не шоб шо, а бо воно з мене ллється, воно в мені є і я не можу тримати це в собі. Багато людей думає, що я висмоктую цю інформацію з пальця. А насправді я їх взагалі не висмоктую – вони мене оточують. І якщо не транслювати далі те, що я помічаю, можна вибухнути. Тому я роблю «Рагу.лі», щоб інші бачили, як я бачу життя. Якщо це все уявити, виходить страшна картина, тому я хочу, щоб всіх цих речей не було.

Ваш перший прямий ефір. Розкажіть, що стало для вас поштовхом сісти в себе вдома, увімкнути ноутбук і почати говорити?

Мій перший прямий ефір був удома, з кухні і з алкоголем, бо було дуже страшно. Я коментувала трансляцію музичної премії «Юна» в прямому ефірі і його якість була жахлива. Я зробила це, бо знала, що скоро працюватиму в прямому ефірі в студійному варіанті. Мені сказали: «Давай переводити «Рагу.лі» спілкуватися з аудиторією і отримувати фідбек напряму».

І в той момент я не мала уявлення, як це можна зробити. Адже «Рагу.лі» – це все-таки про підготовлений контент, який ти продумуєш, пишеш. Тому я вирішила попрактикуватися, сіла на кухні, провела цей ефір і спілкувалася з аудиторією. Реакцій було дуже мало, тому що ніхто не звик до цього формату і не знав, що таке відбувається, навіщо я сіла на кухні, щось розмовляю і коментую цю «Юну».

Отже, у лютому був перший раз, а вже 10 березня вийшов прямий ефір студійний, який я робила зі студії Довженка сидячи на стільці.

Там був ваш знаменитий килим?

Перші п’ять випусків я була без килиму, а потім ми знайшли цей хіт. Це була знахідка навіть не моя, а моєї колеги на той час. Вона це запропонувала, бо багато хто писав, що ми сидимо на фоні запилених книжкових полиць як рагулихи. І ми вирішили, що фон таки дійсно треба зробити рагульським і зробили його хрестоматійним. І тепер килим асоціюється у першу чергу з «Рагулями», що мене дуже втішає.

Я краще стала розуміти, що саме треба показувати, треба обов’язково піднімати якусь гостру соціальну проблему. Навіть якщо її вже піднімали, завжди є якийсь новий прояв. І я піднімаю, обговорюю і поруч з тим, що я говорю про якісь вбрання, невдалі відеокліпи, зразки поп-співів, виступи політиків, я обираю якусь важливу соціальну тему, яку хочу донести до аудиторії.

Це може бути, наприклад, використання дітей в конкурсах краси, хейтерство і гомофобія, псевдосвяткування всіх цих днів місцевого самоврядування, які нічого не дають крім поклоніння нашим чиновникам.

Мені цікаво, а як ви відбираєте контент для проекту? Як знаєте, що рагульське, а що ні?

Якщо якесь явище навколосоціальне, елітарне, навколосвітське викликає у мене пошкрябування і розрив з моїм відчуттям естетики прекрасного чи здорового глузду, то я називаю це рагульством. Наприклад, я їхала у Луцьк з Києва у маршрутці і там транслювали всю дорогу російські фільми. Я вважаю, що транслювання російського кіно в маршрутці проти волі тих, хто там їдуть, нав’язування цього продукту, а не чогось нейтрального чи нашого, а саме російського в умовах війни – це рагульство.

Скільки повідомлень з контентом від своїх глядачів ви отримуєте?

За тиждень на «Рагу.лі» приходить близько двохсот повідомлень, які я переглядаю. Іноді відповідаю через два місяці, пишу слова вдячності. Я справді вдячна тим, хто мені пише, адже з цього я формую контент, про який хочу розповісти в новому випуску. Коли я бачу, що якась тема зачіпає 30-40 людей з тих, хто мені написали, я розумію, що про це не можна мовчати.

Скільки часу вам потрібно, щоб підготувати випуск?

Фактично я стала витрачати два дні. Коли бачу якісь відео, то одразу скачую їх собі в архів, щоб подивитися тоді, коли буду готуватися до «Рагулів». Можу от навіть зараз побачити якесь відео і скачати. У середу вранці я починаю увесь цей матеріал переглядати. Здебільшого це відеоматеріал, бо я не голослівна. Мені можуть сказати, що я пересмикую, але коли людина сама щось сказала в кадрі, то це не пересмикування.

Людям важлива також достовірність інформації. Немає відео – немає новин, бо будь-яку новину можна витягнути з контексту. Тому я передивляюся всі відео, а їх близько трьохсот на тиждень з тих, що можуть увійти до «Рагулів».

Пропустити через себе стільки інформації… Як ви відволікаєтесь від цього… не буду казати погане слово?

Так, мушу це все передивлятися. «Рагу.лі» для мене – це такий спосіб каналізувати мої негативні емоції, тому що я переводжу це в лінію абсурду (щоб не плакать – я сміялась). Крім того, я маю інші проекти, над якими працюю. Закінчила робити «Рагу.лі» – вийшла з кадру, видихнула і готуюся до чогось наступного.

Стандартно – це готую щось на радіо, «Агенцію медійної безпеки», «Школу корупції» і це ті проекти, які я готую щотижня. В мене немає такого, що я зациклююся на цьому. Плюс – я висловила свою думку, привернула увагу до того чи іншого явища, тож можу видихати і йти далі.

Скільки людей ви задіюєте для одного випуску «Рагулів» і хто у вас так заразливо регоче за кадром?

Андрію, тут про тебе запитують (сміється, – авт.). Над сценарієм працюю винятково я. Моїми «дилерами» є мої глядачі. Скажімо так, 200 людей зайняті тим, щоб доставити до мене контент, далі я його обробляю і пишу сценарій, за який також відповідаю я. І на наступному етапі до мене приєднується людина, яка заразно регоче за кадром – це мій хлопець Андрій.

Як ви познайомилися з Андрієм?

У «Тіндері». І от ми знаємо, де насправді виник перший тіндер-скандал. За участі Варченка, чи нас. Бо ми в результаті створили дуже класний творчий тандем.

Андрій: А розкажи, для чого ми там познайомились! (сміється, – авт.)

Таня: Коли ми з Андрієм познайомилися, він почав мені задвигати, як йому здавалося, дуже свіжу тему з приводу маскулізму. Що от ніби у нас є фемінізм, а насправді права чоловіків у нас не менш незахищені, як у жінок. А суспільство змінюється, тож він активіст маскулізму.

А я тоді нещодавно провела спецвипуск до 8 Березня. В мене була довга промова з приводу того, що в День рівності прав жінок вітають з тим, що вони найжіночніші, найкрасивіші, «ой у тебе є вагіна, ти богиня» і так далі. І я сказала: «Знаєте, я тут багато про жінок говорю, але про чоловіків мені хочеться сказати те ж саме. Бо до чоловіків таке ж ставлення – ти ж чоловік, ти маєш купувати айфон, маєш бути гаманцем, якщо в тебе імпотенція – то ти не чоловік і так далі». І ми з Андрієм на цьому зійшлися. Це тема, яку мені дуже сильно хочеться розкрити, я вже готую цей ефір.

У останньому випуску «Рагулів» мені знову ж таки сказали, що звинувачують мене у сексизмі. Деякі жінки стверджують, що сексизм винятково стосовно жінки може виникати, а стосовно чоловіків – тільки дискримінація. Насправді це дуже велика проблема і до неї треба привертати увагу, бо суспільство вже дуже швидко еволюціонує. І якщо ми не будемо проговорювати такі важливі теми, то просто маємо шанс їх випустити з-під контролю.

Дехто каже, що фемінізм в Україні – явище тимчасове: «Побісяться ці кляті феміністки і заспокояться». А ви що про це думаєте?

Я думаю, що насправді не тимчасове. Ми, зрештою, вийдемо на нормальний рівень діалогу і суспільство це переросте завдяки тому, що у нас з’являється нове покоління, яке не готове переймати патерни і сліпо слідувати їм. Бо поки що в нашому соціумі домінують ті, хто представляє покоління, які готові озвучувати тільки ту думку, яку треба.

Якими проектами ви займаєтесь крім «Рагулів»? Ви вже назвали «Агенцію медійної безпеки», «Школу корупції». Чим ще?

Паралельно я працюю на радіо «Національна телерадіокомпанія України». Там є англійська редакція, в якій я працюю зараз дуже віддалено і раз на тиждень готую випуск новин головних подій дня. Також іноді пишу колонки для різних ресурсів, які просять мене це зробити. Є ще два проекти, про які хотіла б згадати. Одним зараз не займаюся і не поповнюю, хоча маю чим. Це «Читанка».

Наскільки я знаю, ви відсканували і оприлюднили на «Читанці» 2,5 тисячі дитячих книжок, які вже ніхто не перевидає?

Так. І ми зробили цей проект для того, щоб всі могли зайти і згадати дитинство. Ніщо так не повертає в дитинство, як ті старі книжки з ілюстраціями. Ми відсканували дуже багато книжок Всеволода Нестайка, одні з перших видань. Ніхто так багато не зробив для «Рагулів», як він – навчив мене тому почуттю гумору, яким він має бути. У нього є прекрасне слово «убоїще», яке дуже добре поєднується з тим, яке ви не зможете використати.

А я думала, що це ваш неологізм!

Його я вичитала у «Тореадорах з Васюківки» і подумала: «Боже, це ж цензурне слово, яке можна використовувати»! Ще у Нестайка я побачила, як треба любити людей, тому що він любить всіх своїх персонажів. По-друге, це автор, який мене у віці за 30 може змусити плакати над його оповіданнями, тому що вони настільки душевні. Його гумор, його кращі цитати часто можуть стати найкращою ілюстрацією того, що відбувається в нашому політичному житті.

Другий проект, який би я хотіла згадати – це «Золотий хрін». Про нього мало хто знає. Це премія, яку ми започаткували рік тому. Існує британська премія за найгірший опис сексу в літературі, тож ми вирішили започаткувати свою премію за найгірший опис сексу в українській літературі. У січні минулого року ми вперше її вручили. Але переможець Любко Дереш за премією не прийшов.

Для мене якою не була б ця премія – вона привертає увагу до сучасної української літератури. І для того, щоб вирішити, кому її дати, я прочитала всі ці книжки. Щоб мені не сказали: «Чого ти прочитала тільки одну сцену і роздаєш премію». По-друге, у нас срачі в інтернеті стосуються політики, а тут ми зробили срач стосовно літератури і винесли це на загал.

І по-третє, українським авторам варто розуміти, що сцена сексу – це не комічна сцена чи сцена вираження своїх девіацій, а це сцена сексу. Ми хочемо зробити літературу якіснішою. Ми цей проект збираємося робити щорічно і вже маємо кандидатів. Маємо надію, що з року в рік ця премія ставатиме яскравішою, привертатиме увагу як і до недолугих текстів, так і до класних. І автори або не чіпатимуть тему сексу, або навпаки, робитимуть це якісніше.

Наводимо вам для ознайомлення частинку цитати з книги Любка Дереша, за яку він отримав антипремію «Золотий хрін» за найгірший опис сексуальної сцени:

«Ти — схожа на олію. Коли тебе нагріти, ти розливаєшся у мене під руками, розтікаєшся під пальцями, змочуючи мене по лікоть жирною змазкою, так, наче я повинен приготувати зараз в тобі цілого кабана. Я — кабан у пошуку трюфелів. Розриваю рилом твоє коріння, рохкаючи від задоволення, ідучи на запах.

Ти — жарівня, біля якої нестерпно лежати нерухомо. Тебе хочеться замучити, як мучать на повільному вогні шматки свинини. Ти вся тхнеш цибулею, що нею, грубими шматками, посипають червоне м’ясо. Ти вся мокра від соку — соку м’яса і соку цибулі. Тебе треба натирати сіллю, поки твоя шкіра не стане червоною. Я кусаю тебе все сильніше, а ти шипиш, але не відпускаєш, а лише притискаєшся міцніше».


Як гадаєте, чи зменшилася кількість рагулів з початком вашої просвітницької діяльності?

Очевидно, є люди, які роблять висновки з того, що я кажу на «Рагулях». Деякі з них перестали з’являтися, відповідно, в мене не було приводу до них прискіпливо поставитися. Деякі люди страшно бояться потрапити на «Рагу.лі», тому вони фільтрують те, що роблять, стали спокійнішими. І взагалі, якщо подивитися на пости семирічної давності, то можна побачити, що зараз реально все стало спокійніше.

Коли я раніше робила підбірки вагіноспівачок і це були довжелезні списки, то зараз навіть їх стало менше! Згадати тільки – маєток Пшонки, маєток Януковича. А зараз, коли я показую, як Рінат Кузьмін грає «Мурку» на роялі, це виглядає дикістю, тому що цього все менше і менше. З іншого боку – нещодавно Віктор Медведчук співав на «112 каналі» «Я люблю тебя, жизнь» і в мене стався флешбек: «Боже, це ж Рінат Кузьмін». Тож, з одного боку, їх стає менше, а з іншого – вони досі серед нас.

Так, важко порівняти те, що нам показували 10 років тому і зараз. Мені здається, у людей змінилися смаки. Кожен має доступ до якісного контенту і може обирати те, що подобається.

Молодь стала іншою. Вони шукають контент, який їх цікавить. Вони не йдуть за кимось, їм цікавіше бути унікальними, знаходити щось таке своє. І якщо туди приходять ще кілька людей, то їм уже це не подобається, бо воно стало загальновідомим. Я бачу тренди стосовно цієї масовості, клонованості і багато хто не хоче бути схожим на інших. От я слухаю якийсь музичний альбом, але якщо про нього дізнається ще хтось, я перестаю його слухати, бо його вже слухають дві людини як мінімум.

Згодна, бачила молодих людей, які не хочуть ділитися своїми плейлистами зі знайомими, бо це їхня фішка і унікальний смак.

Так, а ми звикли, щоб у нас було не гірше як в сусіда. Не дуже хочу повторювати кальку про Радянський Союз, але нас вчили не виділятися, бути однаковими. А нове покоління хоче виділятися, хоче бути інакшим і мені здається, що це нас врятує.

Хто для вас найконцентрованіший рагуль в Україні?

Важко так одразу сказати, бо їх дуже багато. Чомусь одразу про вашого Главацького подумала. Через два тижні буде підсумковий річний випуск «Рагулів», на якому я буду проводити голосування.

Можливо, привідкриєте нашим читачам секрет, хто буде в цьому списку «кращих з кращих»?

Однозначно, Оля Горбачова з її мудрістю, бо вона активно транслює свого мозкового слимака на маси. Олександр Главацький з його конкурсами краси. Подружжя Турчинових однозначно також увійде, бо вони люблять розповідати (не зважаючи на те, що всі знають про те, що вони подружжя Турчинових), що не треба розказувати про своє приватне життя. Друзі, якщо ви виходите в публічний простір як подружжя Турчинових, то чому ви забороняєте іншим виставляти напоказ своє життя, чи просто жити життям вільно?

Також до випуску увійдуть наші політики, які зараз активно розпочинають виборчу кампанію. Юлія Тимошенко там точно десь буде з її російською фонетикою. Вона 20 років в українській політиці і мені здається, це якийсь непомітний спосіб продемонструвати свою позицію: «В мене от російська фонетика і я з цим не збираюся нічого робити». Це виклик суспільству чи що? Дуже багато також буде тих жінок, яких я називаю вагіноспівачками.

Як я буду робити голосування: спочатку проведу прямий ефір, в якому висуну всіх в номінації, а потім кожну з номінацій відріжу окремо і буду просити людей голосувати під відео за переможця. Буде і найкращий кліп, і порнхаб року, і залуплене відео року. Словом, буду робити двогодинний підсумковий ефір, щоб навіть ті, хто не знає, що таке «Рагу.лі», все зрозуміли.

Ви створили багато неологізмів, працюючи над «Рагулями»?

Дуже багато новотворів з’являється найчастіше з того, що пишуть в коментарях люди. Вони або надихають, або самі пишуть ці слова. Коментатори часто залишають якісь влучні вислови, які я записую і потім намагаюсь відтворити. Або згадую якісь старі на подобі «розступися море – жаба лізе».

Нашу мову дуже довго намагалися примітивізувати. Я це дуже добре зрозуміла завдяки проекту «Читанка» і книжкам. В мене є пласт книжок і 50-х років, і кінця 40-х, і початку 60-х. І там можна побачити, наскільки українська мова в них зроблена під кальку російської для того, щоб «один язык», щоб створити цю ілюзію.

Багато слів нам нав’язали штучно. Наприклад, слово «кондитер». У нас же є прекрасне слово «цукерник». Я черпаю слова і фрази давно забутої української мови на одному класному ресурсі і намагаюся їх використовувати, вбудувати в наше життя.

Росла я в Києві і моє мовлення на 50 % складалося з російської. І дуже багато усталених фраз у мене вискакують саме російською мовою. Я це до сих пір розгрібаю. І коли почала робити «Рагу.лі», то вираз «бессмысленный и беспощадный» в своєму лексиконі змогла замінити на «безглуздий і безпощадний». До цього часу так говорю і перевчила себе. І ще багато подібних виразів намагаюся замінити. Тим не менш, в останньому випуску в мене було «исполнять». Треба заміняти такі слова українськими, наприклад, на «викидати коники», щоб це не виглядало незвично і штучно.

Дайте, будь ласка, кілька порад нашим «зіркам», як стати відомими, не співаючи у трусах і не накачуючи силіконом різні місця тіла?

Насправді, у мене всі поради починаються з «не»: не виходьте на люди, якщо не маєте що сказати. Адже найчастіше ці люди виходять у світ, щоб просто поторгувати таблом, і вони знають, що це може капіталізувати їхню впізнаваність, яку вони використовуватимуть далі: їх запрошуватимуть на фуршети та інші дійства. Тобто, вони працюють на впізнаваність заради впізнаваності.

Немає що сказати – не вилазь, тому що це очевидно і це перший квиток на «Рагу.лі». Хто може себе стримати – стримуйте. А ті, хто не може – що ж поробиш, ви будете далі з’являтися на «Рагулях».

Можна скільки завгодно казати, що це політичне замовлення (згадка певних персон в передачі, – авт.), або навпаки, хтось скаже, що заплатив за піар. У продюсера «еталонного» персонажа Сергія Пастуха взагалі написано на сторінці в Instagram, що «він власник «Рагулів». Це, звичайно ж, маразм. Мабуть, є якась легенда, що вони домовилися зі мною, щоб я розповідала про Пастуха.

Отже, мої поради: не вилазити в публічність заради публічності, якщо за тобою нічого немає і ти не маєш що сказати. Можете брехати кому завгодно, тільки не собі. Не бреши самому собі, не ліпи з себе того, чим ти не є, бо штучність, якої ти не помічаєш, бачать всі.

Як ви порекомендуєте продати трактор, не садовлячи на нього напівоголених дівчат?

Коли ми продаємо трактор за допомогою тіла, ми не продаємо трактор насправді – ми продаємо голе тіло. І найчастіше ця реклама сягає ширшої аудиторії, але вихлопу не буде. Треба розуміти, на яку аудиторію ти працюєш, і продавати трактор саме їм напряму. Це можна спокійно робити.

У нас же думають, якщо додати голу дівчину, то трактор захоче будь-який чоловік, у якого є потреба в голій дівчині. Але трактор він не піде купувати, тому це все провальна стратегія. Звичайно, багатьом здається, що це спосіб привернути до себе увагу, але насправді це спосіб привернути увагу до своєї примітивності.

Минулого року мені багато хто писав з приводу календаря, який я розкритикувала. Там на фото чоловіки стоять і їдять суші з голої жінки. І я кажу до них: «От ви намагаєтеся прорекламувати сервіс своєї компанії, якісь послуги. І ви рекламуєте що? Те, що ви їсте суші з голої жінки? Чи ваш сервіс в чомусь іншому? Чому ця фотографія повинна сприяти позитивному образу вашої компанії?».

І знаєте, що вони зробили? Ця компанія зробила ще фото жінок, які їдять з оголеного чоловіка… Насправді, це демонстрація комплексів, а не якихось переваг, що є у компанії.

Таню, уявіть ситуацію: ви змогли зібрати всіх українських і не тільки українських рагулів в одному місці. Якими будуть ваші подальші дії? Куди б ви їх відправили?

Володимир Петров, мій колега, з яким ми працюємо на «Ісландії» (YouTube-канал, на якому виходять випуски «Агенції медійної безпеки» та інших проектів за участі Тетяни, – авт.), пропонував мені зробити якусь вечірку, на якій зібрати всіх рагулів. Каже: «Така концепція крута, ми збираємо їх всіх і не говоримо, що це «Рагу.лі». У якийсь момент зачиняють усі двері, ви виходите на сцену з бензопилою і говорите: «Я Таня і я роблю «Рагу.лі». І вмикаєте бензопилу. Подивимось на їхню реакцію!».

Я подумала, що це непогана ідея і було б видовищно. Але, звичайно, я не готова їх різати бензопилкою (сміється). От вийти на сцену і увімкнути бензопилу було б весело, але робити цього я не буду, бо знаю, що навіть з таких жартів наші селебритіз можуть роздути щось серйозне. В них немає ні краплі самоіронії.

До речі, ми з Андрієм думали, що нас заманили в Луцьк, щоб гудити, бо я часто його згадую в ефірах і ганьблю. Але це не так.

Що ж до рагулів, хочеться їх звичайно кудись відправити. З іншого боку, я думаю, що вони не закінчаться, але була б дуже щаслива, якби закінчились.

А якщо проект «Рагу.лі» себе вичерпає, як ви будете жити далі?

В мене є дуже багато проектів, на які я можу перемістити свою увагу. «АМБ», «Школа корупції» і так далі. З одного боку, вони інші, а з іншого – вони для мене відгалуження «Рагулів», тому що я там, наприклад, можу говорити про корупційних рагулів, чи інших.

Коли я починала «Рагу.лі», я думала що це скінченний проект, а от уже займаюся ним майже 10 років.

Звідки в Україні взялося таке явище, як мудрожіночність? Це я про носіння спідниць задля циркуляції жіночої енергії зі статевих органів та інших дивних речей, які ви висміювали у своєму проекті.

Ми бачимо якісь міжнародні практики, переймаємо форму і нам здається, що цього достатньо для того, щоб транслювати зміст. Є дуже багато духовних лідерів, які дійсно володіють мізками людей. На прикладі Володимира Мунтяна (лідер секти «Відродження», який називає себе цілителем, – авт.) – бачимо, що це роблять, щоб просто збити бабла з людей.

Багато жінок за цим спостерігають і намагаються повторити, транслюючи якусь маячню. Це як чайний гриб – ти поміщаєш цю штуку в воду і на ньому виростає ще один гриб, і ти передаєш його далі. Це безкінечна популяція гриба і ти можеш вирощувати його скільки завгодно. І люди, яким ти його дав, теж можуть його вирощувати. І так далі воно поширюється. І ці тренінги, гурині, псевдоведичні жінки – це приблизно те саме, що чайний гриб.

Чи ображаються на вас колеги-журналісти на критику в «Агенції медійної безпеки»? Які відгуки?

Був лише один такий момент. Після того, як вийшло абсолютно компліментарне інтерв’ю Вілкула на «UA:Першому», я записала відео з цього приводу. Про те, що Вілкулу дають можливість сказати те, що він хоче, своєму електрорату і що «бабушки» досі дивляться «UA:Перший». Я запросила журналіста, який проводив це інтерв’ю до нас на ефір. Він думав-думав, але зрештою відмовився і сказав, що він не готовий прийти.

І тут я подумала: «А на кому тренуватися, як не на своїх колегах? Вілкула ти не боїшся запросити, а до колег боїшся прийти?». Ми ж це робимо для того, щоб всі користувачі медіа, які не знають цієї «кухні», більше про неї дізнавалися. Ми буквально на пальцях показуємо людям: «Ось, дивіться, тут вами маніпулюють, і тут маніпулюють».

Більш того, ми теж собі дозволяємо маніпулювання в цих випусках, тому що маніпулюють всі і навіть ми (основний месидж «АМБ» – авт.). Тому до всього треба ставитися критично і піддавати сумніву все. З іншого боку, якщо я сумніваюся в достовірності якоїсь інформації – я її не транслюю далі. Якщо транслюю, то це вже моя віра в себе і моя відповідальність.

Чи погрожували вам «пацієнти» програми «Рагу.лі»?

Іноді бували погрози, але дуже малопомітні. Можна сказати, взагалі не було. Бувало щось типу: «Куда приехать?». Але коли я вийшла з лайвами, на якомусь етапі зникли взагалі всі негативні відгуки в приват. Я сильно переживала з цього приводу, бо якщо немає негативної реакції на тебе, ти щось робиш не так. Вона має бути, бо ти дивишся на негативні відгуки і розумієш, що треба виправляти. А потім вона (негативна реакція, – авт.) знову з’явилася.

Я за негативні коментарі вдячна навіть більше, ніж за компліментарні. Не завжди погоджуюся, але читаю і ознайомлююся з цим, навіть якщо мені не комфортно. Є критика, яку одразу відкидаю, наприклад, щось про мою зовнішність чи щось подібне, що я не можу змінити. Якщо мені закидають: «Ти сама дура», то це для мене, звичайно, не критика.

Як почувається Володимир Петров, який зараз під домашнім арештом? Ви спілкуєтесь?

Так, спілкуємось. І він заявив, що іде в президенти. Мені здається, що це буде найвдаліший наш проект у 2019 році, бо показувати цю «кухню» дуже цікаво. А люди, які сконструювали історію з обвинуваченнями Петрова і Барабошка, цього не приховують. Більш того, вони це робили настільки неприкрито і нагло, наскільки можливо, тому що застава три мільйони для Барабошка, застава для Петрова – 47 мільйонів в той час, як для Насірова – 100 мільйонів. Це ж фіскальна служба, вони там мільйони розграбували.

Закид, що Володимир був причетний до цього тіндер-скандалу – це абсолютно голослівно, я вважаю. Тим більше, коли Олександра випустили під заставу, а Володимира під домашній арешт, з коментарів нашого Анатолія Матіоса – головного війського прокурора України, стало очевидно, що, виявляється, їх звинувачують зовсім не в цьому, а в чомусь третьому. І мені це видається притягуванням «аби за щось притягнути».

Але по факту я думаю, що ця справа розвалиться, і ті, хто її сконструювали, навіть не намагаються зробити свою роботу якісно. Тому що спочатку звинувачують у тіндер-скандалі, потім виявляється, що потерпілий у справі – Роман Бочкала, потім якісь треті особи спливають, не пов’язані ні з Бочкалою, ні з тіндером. А сама ситуація, як це зробили – виглядає огидно. Випливає дуже багато не пов’язаних між собою фактів.

До того ж, Анатолій Матіос, коли йому ставлять питання стосовно законності, дуже сильно переходить на питання моралі: «Вони вчинили підло, а як же діти, вони прийдуть в школу і їм про їх батька будуть розказувати, що він проституток в тіндері знімає». Плюс він називає людей винними, коли їх вина ще не доведена. Уважний глядач, який аналізував всі коментарі з цього приводу, зробить правильні висновки.

БЛІЦ-ПИТАННЯ

Ви самі вдома миєте підлогу?

Сама. Оля Горбачова сказала, що треба займатися хатніми справами, то я як мудра жінка сама це роблю (сміється, – авт.). Андрій готує їжу, а я майже ніколи – у нас розподіл.

Яка найдорожча річ у вашому гардеробі?

Недавно купила костюм за 300 доларів, тому що мені в ньому на «Школі корупції» треба зніматися. Оце і є найдорожча річ. Узагалі у мене дуже багато речей, які я спеціально підбирала для ефірів на «Рагулях». Одних вішаків з блузками маю десь двадцять штук.

Опишіть себе п’ятьма словами.

Нестримана, нетерпляча, цілеспрямована, дурнувата (бо в мені «дурі» багато), і перфекціоністка.

За що ви себе найбільше ненавидите і чим найбільше пишаєтесь?

Найбільше себе ненавиджу за те, що я льопало. От іноді щось таке ляпну, а воно таке дурне, чи може образити когось. І після цього всередині якесь відчуття пінопласту. А пишаюся собою за те, як тримаюся у дійсно критичних ситуаціях – вмію тримати себе в руках. І ще подобається в собі оця дурна сміливість.

Чого ви найбільше в житті боїтеся?

Боюся дуже сильно розжиріти. От вже котрий ефір мене питають, чи я не при надії (сміється, – авт.), а я відповідаю, що просто жирна. Страшно боюся втратити свою форму настільки, що вже в неї не повернуся. А ще боюся чогось такого, що не дасть мені продовжувати мою діяльність. Наприклад, «Рагу.лі» припинять існувати за якоїсь ситуації, яка від мене не залежить. Знаєте, є таке відчуття безсилої люті, коли не можеш якось зарадити.

Чи заздрите ви кому-небудь? Кому?

Недавно на «Рагулях» говорила про фільм «Поклич мене своїм ім’ям». Я заздрю головному персонажу цього фільму. Це 17-річний персонаж, який вперше відчув, що таке любов. Він спілкується трьома мовами, живе в Італії, дуже багато знає про музику і історію. Ти дивишся на нього і розумієш, що це людина іншого конструкту, що ти такою ніколи вже не будеш. Ти не матимеш знань, які має цей хлопчик в 17 років.

Більш того, він настільки сильно закохується, що не може тримати ці почуття в собі. Актор зіграв просто розкішно. І після перегляду цього фільму я підійшла до свого друга і сказала: «Я йому так заздрю. Він відчуває те, що я більше ніколи не буду відчувати». І ридала. Бо розуміла, що тієї гостроти відчуттів, як у цього хлопця в 17 років, у мене більше не буде.

Звичайно, заздрю людям, які зробили щось, до чого я не додумалася. Дуже часто в «Рагулях» мені приписують те, що я критикую людей, тому що їм заздрю. Нонсенс! Я не можу заздрити цим смішним персонажам, але я заздрю тим, хто реалізовує щось класне і важливе для нашого суспільства.

Що побажаєте нашим читачам?

Бути сміливими, шукати натхнення і виходити з зони комфорту.

***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]

10

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter