Текст: Оксана ФЕДОРУК

Чому люди переїжджають з Луцька в інше місто або навіть країну? З якими труднощами стикаються там? Як їх долають? Як змінюються? Про це ми спілкуємося із колишніми волинянами (але ж колишніх волинян не буває насправді, ми знаємо)) у новій рубриці «Наші всюди».

Сьогодні ми знайомимо вас із лучанином Ігорем Ніколенком, який проживає у Києві і зараз входить до топ 1% найкращих спеціалістів своєї індустрії за критеріями мережі LinkedIn.

Свій перший продаж він зробив у чотири роки, а до 25 років чим тільки не займався: продавав морозиво, рекламу в маршрутках, меблі в салоні «Престиж», розносив газети, працював на заводі підсобником, був швейцаром в готелі «Україна», допомагав продавати різні алкогольні бренди, видавав кредити. Потім працював у великих українських та міжнародних корпораціях. Тепер же будує власний консалтинговий бізнес за допомогою мережі LinkedIn. Як він прийшов до цього та як ця мережа може бути корисною кожному з нас - читайте в інтерв'ю для «Таблоїда Волині».

ПЕРШИЙ ПРОДАЖ – У 4 РОКИ

Я народився у Луцьку і до 7 років жив на вулиці Павлова.

На Львівській тоді був невеликий ринок, де бабульки торгували овочами, фруктами. Якось влітку ми з братом вирішили також продати на тому базарчику свою агропродукцію, яку нарвали на городі в бабусі (моркву, цибулю, огірки). Продали і купили собі пачку жуйок «Дональд Дак». Просто фантастика! Надворі був 1986 рік, а мені на той час - чотири роки. 

З того часу продажі для мене заякорилися з чітким меседжем - це кайфово! Коли потім на співбесідах запитували, скільки в мене років досвіду в продажах, я рахував відлік із цього моменту))

У школі та після її закінчення завжди був активним. У робочих колективах старався брати на себе роль лідера, ініціював різні активності тощо.

Та до цього я прийшов через специфічний досвід. У підлітковому віці багато часу проводив на вулиці. Погана компанія, алкоголь, легкі наркотики - усе, як в гарячих 90-х. Просто дивом не вляпався в якусь історію, за яку б довелось розплачуватись все своє життя.

Допоміг поставити крапку в цій історії один випадок. Одного разу я прийшов під кайфом до свого товариша. А його мама мала певні екстрасенсорні здібності. Вона пильно глянула мені в очі і сказала: «Гоша, якщо ти не зупинишся - закінчиш погано». Мені реально стало страшно від цих слів, і тоді я вирішив, що треба у житті щось кардинально змінювати.

До університету я навчався в найкращій гімназії Луцька №21 (так, так – Діма Монатік також з цієї школи).

У нас був унікальний клас – 11-Б. Усі яскраві і небанальні особистості. Мені пощастило, дякуючи вчительці географії Світлані Олексіївні і покійному Борису Петровичу Клімчуку, ми написали наукову роботу. Я зайняв призове місце, за що мене нагородили річною премією і поїздкою на 21 день в «Артек». Можу з впевненістю сказати, що та поїздка мене абсолютно змінила. Феноменальна атмосфера Гурзуфа, унікальні молоді люди (в моєму загоні були, наприклад, народна депутатка Леся Оробець, CEO «Sayenko & Kharenko» Назар Чернявський, головний актор фільму «Інший» - Георгій Гришкан) і неповторні традиції та правила табору заклали в мені розуміння того, що кожен з нас унікальний. І я можу все. Чи майже все.

1

ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ І ПОЛІТИКА 

Після навчання в школі я вступив у ВДУ ім. Лесі Українки на спеціальність «Прикладна лінгвістика».

Після тренінгу «Як розпочати політичну кар’єру» почав займатись громадською діяльністю, мене помітили і запросили у штаб «Нашої України». Мене дуже цікавила громадська діяльність, бо на той момент це був ніби ковток свіжого повітря, якісно інше оточення. 

Згодом став членом партії, брав активну участь в громадській роботі. Був членом Асоціації Молодих Реформаторів («АМоРе»), членом ДВК на виборах. Потім під час виборчої кампанії Віктора Ющенка у Волинській області був відповідальний за форс-мажорні ситуації, був наймолодшим представником в Окружній виборчій комісії (ми рахували всі бюлетені від Волинської області). 

У 2004 році я був тією людиною, яка з ще двома колегами з інших партій везла всі виборчі бюлетені Волинської області в супроводі двох поліцейських автівок з включеними «мигалками» у ЦВК в Київ. Лише потім зрозумів, наскільки це було небезпечно в той час. 

У тому ж 2004 р. написав дипломну роботу англійською мовою на тему “НЛП як інструмент впливу в піарі і політиці”, досліджував, як політики і піарники впливають на людей через свої меседжі (Пізніше, через 10 років, завдяки мережі LinkedIn, мене знайшло агентство Lambert Academic Publishing і запропонувало видати цю роботу окремою друкованою книжкою. І зараз вона продається на Амазоні за 39 доларів.

1

Ігор Ніколенко

КОРПОРАТИВНИЙ БІЗНЕС 

До 25 років чим я тільки не займався: продавав рекламу в маршрутках, продавав морозиво, розносив газети, працював на заводі підсобником, був швейцаром в готелі «Україна», продавав меблі в салоні «Престиж», допомагав продавати різні алкогольні бренди (проводив промоакції), видавав кредити. 

Десь з 25 років я почав серйозно займатися корпоративним бізнесом як найманий працівник - у компаніях Philip Morris, Kimberly-Clark, Modern Expo, KMZ Industries (проєкт Dragon Capital), Roullier Group (Timac Agro Ukraine), GigaGroup. 

За 13 років отримав гарний професійний бекграунд на різних територіях, з різними продуктами і сервісами, але так чи інакше працював у сферах, пов’язаних з продажами і  управлінням персоналу.

Все розпочалося, коли у 2008 році я пройшов великий конкурс (який складав понад 50 людей на одне місце) на посаду менеджера з управління територією (Territory Executive) у компанію Philip Morris. Для мене тоді це була просто робота мрії - висока зарплата, нова робоча іномарка, власний комп’ютер (ви могли їх бачити в бойовиках – воєнний Panasonic за 5 000 $), фінансували відпочинок, медстраховку, стоматологію в найкращих клініках, постійні тренінги з розвитку тощо. Завдяки Philip Morris я не на словах знаю, що таке KaZantip (придумав концепцію перезапуску ТМ «Chesterfield» і виграв поїздку туди на тиждень).

Потім пройшов конкурс на позицію Trade Activator в Kimberly Clark і переїхав по роботі жити в Чернівці. В мене був найкрасивіший регіон в Україні - Чернівецька, Закарпатська, Івано-Франківські області та Молдова.

Ми з моїм тодішнім керівником Віктором Рудейчуком (а тепер вже і кумом) досягали неймовірних результатів. Одного разу, коли компанія за суперові результати організувала подорож 99 співробітників у паризький Disneyland, мене нагородили за професійні досягнення і постійний саморозвиток.

Потім я захотів змін і завдяки LinkedIn пройшов конкурс у сферу, в якій у мене абсолютно не було досвіду - керівну позицію в французьку приватну агрокомпанію Roullier Group, яка займається інноваційними добривами. 

Спочатку в компанії не розуміли - як так, взяли людину без профільної освіти чи досвіду, навіть були конфлікти. Але мені на співбесіді допомогло те, що напередодні я через LinkedIn знайшов контакти тих, хто там працював чи працює, і зробив дуже глибокий SWOT-аналіз ринку і продукції, настільки здивував керівництво, що цей шанс вирішили дати саме мені.

Я відповідав за продажі всього західного регіону. І завдяки командній роботі ми займали перші місця із продажів в Україні. Як нагороду за досягнення мені доручили супроводжувати наших фермерів в тижневій поїздці в штаб-квартиру і Центр інновацій Roullier Group в Сен-Моло. Ми подорожували регіоном Британь, були в Мон-Сен-Мішелі, відвідали шоу в одному з найвідоміших кабаре Crazy Horse. Це були неймовірні пригоди, враження залишились на все життя.

Після цього я працював на Modern Expo. Як Country Manager відповідав за 5 країн - Латвію, Литву, Естонію, Молдову, Білорусь. 

Саме з «Модерну» розпочалося розуміння того, що моя діяльність у LinkedIn може бути комусь корисною. Власник Modern Expo Петро Пилипюк раз на 1,5 місяці збирав топуправлінців на збори, де ми готували різні презентації. Він вимагав, щоб на одному із слайдів працівники ділилися своїми лайфхаками, власними методиками, які використовуємо, щоб досягати кращих результатів. Я показав колегам, що таке LinkedIn. І після цього мене попросили зробити для університету Modern Expo презентацію, як використовувати LinkedIn для В2В-продажів.

Я вирішив на цьому не зупинятися і запропонував Дарині Самолюк, власниці тренінг-центру "EGO", разом провести перший майстер-клас по LinkedIn у Луцьку. Пам'ятаю, як я боявся камери, коли ми знімали відеозапрошення. Вмикалася камера - а в мене віднімало мову. Дарина, пам’ятаєш цю комедію?))

На цей майстер-клас прийшло 12 людей, і це були перші гроші, які я заробив своєю експертністю в LinkedIn. І я зрозумів, що цю тему можна розвивати далі.

КРИЗА = МОЖЛИВІСТЬ

Саме тоді у мене настав дуже важкий період у житті - через певні обставини я звільнився з Modern Expo, розлучився з першою дружиною. Не розумів, куди йти далі, все, що роками будував, було зруйноване. 

Щоб вийти з цієї кризи, я вперше в житті купив участь у тренінгу з особистісного розвитку - "Архітектура власного життя" Германа Деля. Після нього я зрозумів, що пора змінювати життя кардинально. Вирішив переїхати у Київ і почати все з нуля.

На тренінгу від Германа я почув, що мої знання про LinkedIn - унікальні, і треба їх показувати іншим. 

Тому одразу по приїзду в Київ я продав свій майстер-клас по LinkedIn для топових юристів, інвесторів, власників бізнесу. Скажу відверто, було дуже страшно і я переживав, як мене сприймуть тут, чи буде це цінно для людей у Києві. Але в результаті всі залишилися дуже задоволеними.

І найголовніше - там я познайомився з людьми, з якими ми надалі робили разом різні круті проєкти, співпрацювали, навіть стали друзями. З Антоном Хвастуновим знайомство переросло в те, що майже рік допомагав GigaGroup в business development як найманий працівник.

А разом з Федором Дрепіном ми створили “Zdravo Sunday Club” - чоловічий клуб, де ми паримося в бані і спілкуємося на різні теми. До нього входять власники бізнесів, управлінці, спортсмени тощо. Ми купаємося у водоймах цілорічно, «заряджаємо свої батарейки», такий собі «банний» нетворкінг. Це дуже цінно особисто для мене. 

ПЕРСОНАЛЬНИЙ БРЕНД

Під час роботи в KMZ Industries, відразу після мого переїзду в Київ, я пішов на тренінг про побудову персонального бренду. 

І там зрозумів, що довгий час я прикривався відомими брендами, а хто такий Ігор Ніколенко ніхто не знав. 

Це спонукало мене створити власний сайт і займатися консалтингом, як додатковою діяльністю, можна сказати хобі. З часом воно вже почало приносити 15-20% від загальної суми місячного доходу. 

Коли в березні 2020, у перший день карантину, мене звільнили, я реально був в розпачі і почав надсилати своє CV всім цікавим компаніям, але потім зупинився. Видихнув. Вдихнув. Отримав підтримку від дружини і від топового Executive Search Лариси Вареннікової і твердо вирішив, що коли, як не зараз, є шанс нарешті спробувати попрацювати 100% над своїм проєктом. Вперше зареєструвався як підприємець і почав працювати сам на себе. 

LINKEDIN. ДЛЯ ЧОГО ВІН БІЗНЕСУ  

Сьогодні позиціюю себе як LinkedIn-ментор – допомагаю топособистостям і топкомпаніям досягати своїх бізнес-цілей через ефективну діяльність у глобальній мережі №1 для бізнесу - LinkedIn.

Серед моїх клієнтів - співвласник мережі «Море пива» Олексій Кравець, CEO найбільшої компанії-імпортера іграшок в Україні – компанії «Kiddisvit» Павло Овчинников, засновниця освітнього стартапу «GIOS» Наталя Лимонова, компанії «Parimatch», «Нова пошта», KPMG, Caparol і багато інших. Я є LinkedIn-ментор Європейської Бізнес Асоціації (EBA), читав лекції для учасників програми President МВА в Києво-Могилянці. Особистий LinkedIn-ментор відомого майстра ораторського мистецтва Радіслава Гандапаса.

У 2020 р. запустив перший в Україні онлайн-марафон «Закрий свій гештальт в LinkedIn», а в квітні 2021 відкрив новий проєкт Linkedin Boost Camp. 

Багато хто вважає, що ця мережа - лише для пошуку роботи. Це один із величезних міфів.  

Якщо коротко, чому LinkedIn потрібен бізнесу: 

Весь глобальний бізнес зараз трансформувався - люди все більше часу проводять у мережі, особливо в період карантину. 

Я завжди кажу, що сьогодні вже немає бізнесу B2B чи B2C – є лише H2H (Human2Human). Тому маємо потурбуватися, щоб виглядати у соцмережах професійно, адже це формує довіру нашої цільової аудиторії. 

LinkedIn - це глобальна платформа, де кожен бізнес може шукати клієнтів на будь-яких ринках - в Європі, Америці чи Австралії, з будь-яким продуктом. Це такий собі глобальний PR-рупор. Запитайте будь-кого зі своїх бізнес-партнерів з-за кордону, чи є вони в Linkedin — впевнений, що більшість скажуть «так».

Я активно розвиваю в Україні таку тему як соціальні продажі (Social Selling) – порівняно нові підходи до продажів і взаємодії з потенційними клієнтами в сучасному світі. 

ГЕШТАЛЬТ 

На те, наскільки я активно і безстрашно зараз займаюся своєю справою, маючи 5 дітей, іпотечний кредит за квартиру та ще багато чого, вплинула одна річ. Напевне, я би ніколи не наважився піти працювати на себе самостійно, якби не гештальт-терапія. 

Моя дружина Олеся Ніколенко – талановитий гештальт-психотерапевт, і саме вона мене підштовхнула до того, щоб пропрацювати свої страхи, блоки, рани. Хоча вони вже зажили і стали шрамами, але все одно фонили. Вісім місяців я проходив груповий курс, базу гештальт-терапії. І можу з впевненістю сказати, що моє життя розділилося на два етапи - до гештальту і після. 

Завдяки цьому я навчився опиратися внутрішньо сам на себе, не чекати допомоги від інших. Я зрозумів, що всередині мене є ресурс, який допоможе мені досягти того, про що давно мрію. Став набагато цілісніший, зрозумів, хто я є насправді. 

Якщо говорити про глибину трансформації та інвестицій, вкладених у себе, то інвестиція у терапію - це №1 в моєму житті. Раджу всім це спробувати, щоб познайомитися з собою, дізнатися, хто ви справжній. Зрозуміти, чому ми живемо так, як живемо, і – найголовніше – зрозуміти, що можна по-іншому.  

Для мене терапія - це гігієна душі. Ми ж миємо своє тіло чи перемо одяг, а своїм внутрішнім світом займаємося в останню чергу. А все починається з нього.  

Переконаний, якби цю інформацію я отримав в двадцятирічному віці - моє життя склалося б зовсім по-іншому.  

Тому своїм дітям стараюся прищеплювати розуміння того, що вони - найважливіші у своєму житті і треба постійно розвивати себе.

Коли я змінився - повністю змінив і своє оточення, бо оточення та спілкування - це дуже важливо, воно нас формує.  

Зараз я не спілкуюсь з токсичними людьми, не дивлюся новини. І мій сад квітне, бо я потурбувався про те, щоб він був доглянутим і продовжую робити це далі. Це ніяка не випадковість - я кожен день брав і беру сапку в свої руки і працюю. 

Я людей ділю на два типи - люди, які «сидять на трибунах», і які «виходять на арену». І 95% людей живуть на автоматі, ніколи не виходять за свої рамки.

ДІТИ

Буквально через тиждень після переїзду в Київ я познайомився із своєю теперішньою дружиною. Це був 2017 рік, а вже у 2018 у нас народилася наша неймовірна дочка. А в грудні минулого року ми стали батьками близнят (знову дівчатка). 

Сьогодні я батько п’ятьох. 

Як я виховую дітей? Даю їм можливість вільно проявляти себе в різних діяльностях і активностях. Моє правило - завжди давати право вибору. Навіть у звичайних речах - у виборі їжі, наприклад. Я завжди питаю - що ти хочеш? Щоб дитина вчилася прислухатися до своїх внутрішніх потреб. 

Ще один момент - я за тактильність. Розумію, наскільки це важливо - батьківський фізичний контакт. Стараюся більше їх обнімати, цілувати, помічати, як у них щось виходить, підтримувати і мотивувати 

Діти - це вже особистості, які прийшли у цей світ зі своїми задачами. І я як батько можу лише допомогти їм проявлятися яскравіше. 

Я не сварю старшу доньку за навчання, намагаюсь зробити так, щоб вона сама сформувала базу своїх інтересів. І щоб вона вчилася не для оцінок, не для вчителів, а для того, щоб ставати кращою і досягати своїх цілей в дорослому житті. 

Загалом стараюсь бути рольовою моделлю для своїх дітей, тому що переконаний, найкраще виховання - це виховання самого себе. 

Нещодавно моя донька писала у школі твір про людину, яка її мотивує. Однокласники згадували про якихось відомих людей, спортсменів, а вона написала про свого тата. Мені було дуже приємно і тепло від цього. Хоча я свого часу зробив багато помилок, але для мене це показник, що якісь речі я роблю правильно.

Хочу побажати всім усвідомлення того, що ми живемо один раз – репетицій немає і не буде, тому закривайте всі свої гештальти, розвивайте себе щодня і живіть на повну за принципом YOLO - You Only Live Once!

1

***
^{Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу tabloyid@gmail.com.}