^{Текст: Сергій ШТУРХЕЦЬКИЙ}

^{Фото: Світлана СОЛТ, Ірина КАБАНОВА}

Ігор Денисевич – персона непублічна, хоча і керує однією з найбільших регіональних медіакомпаній.

CID Media Group виросла з газети «Сім’я і Дім», а зараз нова команда редакторів цю абревіатуру розшифровує як Community Information Development (інформаційний розвиток громад). Хоча самі «сідівці» і їхні колеги з інших редакцій називають CID просто «Сім’я». І то дуже вдало насправді звучить, бо апелює не тільки до материнського бренду, а й відображає стиль відносин у колективі, який уже чотири роки очолює Ігор Денисевич.

CID Media Group останнім часом стрімко нарощує кількість проєктів і аудиторії, у той час, коли на медіаринку помітна стагнація через коронакризу.

Тому «Таблоїд Волині» разом із «Бізнес.Район» вирішили, що цікаво було б розповісти читачам, як у нас все влаштоване, та завдяки чому вдається успішно працювати у такий буремний час.

CID Media Group – луцький склад

Оскільки відсторонено написати інтерв’ю з власним директором не вийде, ми запропонували поспілкуватися з Ігорем Денисевичем рівненському медійнику, голові Незалежної медіа-профспілки України Сергію Штурхецькому.

До речі, Сергій Штурхецький з початком карантину ініціював експеримент: він працював на громадських засадах редакційним омбудсменом. Його завданням у Район.in.ua було відстоювати інтереси читачів, тож омбудсмана швидко стали називати «стоп-краном». Завдяки такому незвичному для українських редакцій досвіду роботи Сергій Штурхецький доволі добре розуміється на редакційній кухні Району.

– Вітаю, Ігоре. Можна сказати, що ти тепер – професійний медіа-менеджер і мільйонер?

– Так, за кількістю читачів наших сайтів я давно мільйонер (сміється, – ред.). І правда в тому, що я медіа-менеджер, хоча я за фахом не журналіст, закінчував «міжнародні відносини». От кинули в цю річку і сказали: «Налагоджуй роботу».

– А це як так?

– Спочатку працював у газеті «Сім’я і дім» виконавчим директором. У мої обов’язки входило управління виробничими процесами: друком, збутом, фінансами видання. Тоді, станом на 2013 рік, газета була популярною, мала свою армію прихильників і коло рекламодавців.

А от після девальвації гривні 2014 року принт став надто дорогим задоволенням. Стало зрозуміло, що треба рухатися в онлайн, газети приречені. Тому наш тодішній медіа-холдинг, який складався з газети, журналу і радіо, власники вирішили реформувати і розпочали розвивати інвестиційні проекти «Таблоїд Волині» та мережу Район.in.ua.

На той момент на усіх напрямках були хороші редактори, на яких можна було покластися, а от управляти усім цим величезним господарством – нікому.

Бо ж медіа – це, насамперед, бізнес, який живе за законами ринку. І в кожній редакції, а тим паче, медіа-холдингу потрібен менеджер, от тоді мені і доручили стали на чолі холдингу.

Тоді, здається, я і відчув себе у річці, яка несеться невідомо куди, та ще й в умовах кризи, війни, реформ.

Найважче було у 2015-2016 роках і я вже навіть думав покінчити з роботою в медіа. Але з 2017-го ми відмовилися від друкованих видань. Це було наче скидання непосильного фінансового тягаря, і станом на сьогодні у нас зі старого портфеля є тільки радіо СІД-fm. Натомість працюють медіапроєкти «Сім’я і дім», «Таблоїд Волині» і мережа Район.in.ua, у якій вже три десятки сайтів.

– Хто зараз є основою твоєї команди?

– З колективу газети, який ще пам’ятає колишню славу, у нас досі працює Інна Семенюк. Вона керує інтернет-виданням «Сім’я і дім». Це дуже важливий проєкт для нас, бо він береже той бренд, з якого ми усі виросли. І цей сайт працює на всю Україну. Видання працює у ніші, де україномовних медіа дуже мало.

Інна зуміла використати свій досвід роботи редакторкою журналу «Сімейний порадник» та конкурентні переваги нового видання. Їй вдалося дуже швидко зібрати мільйонну аудиторію і монетизувати проєкт.

Команда сайту «Сім'я і дім»

Газетну школу у нас пройшла і Наталія Пахайчук, яка згодом очолила «Райони». Вона прийшла працювати головною редакторкою газети, коли зі старого колективу уже нікого не було. Але Наталка дуже бережно ставилася до десятилітніх традицій газети та її читачів, водночас, зуміла привнести свіжість і новий погляд. Думаю, саме цей досвід їй допомагає сьогодні успішно розвивати гіперлокальні медіа, де треба постійно звірятися з попитом, стандартами журналістики і потребою заробляти.

Їй вдалося не тільки зібрати великий колектив, а й виховати гідну зміну. Нещодавно мережу очолила Наталка Голодюк, яка реально виросла на Районі. І схожих прикладів кар’єрного росту в межах редакції у нас багато.

Ми постійно шукаємо таланти, для цього у нас навіть є власна Літня школа практичної журналістики, куди приходять початківці і часто залишаються у нас на роботі. Так у свій час робив Іван Феодосійович Корсак, засновник нашого медіахолдингу. Він вмів помічати таланти і робити з них зірок. Він казав, що молодість – велика перевага. Тому і в нас завжди відкриті двері для всіх, хто мріє про журналістику, а там редакція «перемеле».

Іван Корсак у день 70-літнього ювілею з молодими менеджерами CID Media Group, 2016 рік

Окрема республіка у нас – «Таблоїд Волині». У його складі було багато журналістів і редакторів, усі з них привнесли у видання щось своє. Проєкт за п'ять років існування встиг злетіти, впасти, знову піднятися і так по колу. У конкурентів були спроби повторити успіх «Таблоїда», але він залишається єдиним у своїй ніші. Думаю, що найближчим часом його чекає суттєве оновлення, бо зараз видання очолює, як я вважаю, прима розважальної журналістики Ольга Магас. Вона дуже креативна і вміє розвивати журналістів. Впевнений, що їй вдасться здивувати своїх читачів, які дуже вибагливі до контенту.

Команда «Таблоду Волині»

Лідеркою на СІД-fm у нас зараз є Вікторія Жуковська, справжня зірка ефіру. До нового сезону, що стартує восени, ми ще формуємо їй команду і оновлюємо концепцію. Думаю, що невдовзі презентуємо зовсім нове медіа, яке буде трохи більше, ніж радіо.

Команда радіо СІД-fm

Ну і звісно, рекламний відділ, на якому тримається фінансове благополуччя холдингу. Радий, що це – найстабільніший склад, який є в наших редакціях. Дехто уже ветерани СІДу, бо працювали в газеті, як ми кажемо, ще «за Феодосійовича». Очолює команду з п’яти менеджерок Ольга Бондарук, і вважаю її заслугою, що з нами працюють майже усі найбільші компанії Волинської області. Адже вона вибудувала роботу так, що редакції працюють синхронно з рекламістами. Такий підхід дозволяє забезпечити рекламодавцю якісні послуги.

Рекламний відділ CID Media Group

– Так. Ми зберегли усіх, хто сам хотів лишитися у нашому складі. Звісно, фінансові труднощі були величезні, коронакриза дуже відчутно пройшлася по медіабізнесу. Доводилося дещо скоротити витрати на зарплату. Тому я дуже вдячний за розуміння кожному журналістові. Більше того, у нас під час кризи було багато ініціатив від редакцій, які вилилися у абсолютно нові проекти.

Наприклад, за час карантину у нас запустилися сайти Район.Медицина, Район.Історія, фанова сторінка Район.Котики, проєкт Волинська експедиція. Все це не потягнуло додаткових ресурсів з редакції, а, навпаки, допомогло залучити нові: гранти, стипендії, партнерів і аудиторію.

– COVID-19 – «вишенька на торті» в низці криз. Які головні уроки за ці місяці ви засвоїли?

– Ми ніби підсвідомо до коронавірусу готувалися. Звісно, ніхто не знав, що він буде. Ще з осені минулого року ми почали переглядати наші процеси, шукати нові канали доходу. Станом на початок року уже мали диверсифіковану модель монетизації. Сьогодні, крім прямих продажів реклами і франшизи, ми непогано заробляємо на онлайн-рекламі, а також маємо грантову підтримку. І коли в офлайновій рекламі прямі продажі впали на 40-45%, то нас дуже круто підстрахувала онлайнова реклама, яка стрімко зростала разом із трафіком. А ще у жовтні в нас по цьому напрямку був круглий нуль доходів.

Щодо грантів, то тут ми теж новачки. Раніше здавалося, що то нереально. Та коли стали подаватися на різні конкурси, зрозуміли важливу річ. Гранти – це теж ринок. А значить, на ньому можна і варто конкурувати. Теж не з першого разу вийшло. Тож спочатку нам перепадали поодинокі міністипендії, а уже зараз реалізовуємо наш перший великий проєкт за підтримки американського народу.

Та до цього успіху ми пройшли довгий шлях. Треба було заробити репутацію і авторитет у донорів. Показати, що ми – серйозне медіа, яке виконує зобов’язання, вміє працювати не тільки з текстами, а й з дедлайнами, що у нас є професійна команда, яка не тільки генерує цікаві інноваційні ідеї, а й здатна їх втілити. А ще ми маємо козир – нашу аудиторію. Накрилад, на мережу Район.in.ua щомісяця заходить плюс-мінус мільйон користувачів.

– Відколи ти мільйонер? Я, звісно, про трафік переглядів…

– На «Сім’ї і домі» мільйон читачів на місяць вже як добрий день. Щоправда, не все так просто, є небезпечна залежність від соцмереж, і наприклад, зараз ми потерпаємо від певних обмежень, відвідуваність дещо впала.

З Районами перший мільйон стався у січні, але тоді редакція сказала мені, що це якась випадковість. Та вони тримають такий гарний рівень читабельності уже півроку, у травні знову побили мільйонний рекорд. І це важливо, бо ж відвідуваність прямо впливає на дохід. Хоча у них немає цілі і завдання накручувати трафік будь-якою ціною. «Райони» прагнуть залучити якомога більше читачів з цільової аудиторії, а це – жителі чи вихідці тих територій, на яких вони працюють. В цьому полягає концепція гіперлокальних медіа.

– Через п'ять років вашої роботи зрозуміло, що концепція гіперлокальних медіа успішна, але тоді мало хто про неї чув. Чому ви у 2015 році вирішили працювати у такій ніші?

– У 2015 році з'явився потужний тренд – попит на локальні новини, адже в Україні стартувала реформа децентралазції. До того ж, в Україні запустили технологію 3G, а це означає, що багато людей одночасно отримали доступ до хорошого інтернету.

Взагалі, мережа у тому вигляді, в якому зараз вона відома, – це продукт не однієї стратегічної сесії інвесторів, редакторів і журналістів. Наприклад, голова ради директорів VolWest Group (компанія, яка інвестує у CID Media Group, – ред.) Віктор Корсак запропонував втілити у життя бізнес-моделі франчайзингу.

Команда мережі Район.in.ua зі спікерами West Media Forum 2019

– А як працює франшиза вашого медіа?

– Ми надаємо партнерам готовий до роботи сайті і наш бренд. Проводимо редакційні навчання, надаємо стандарти якості і вимагаємо їх дотримання. Всі умови роботи прописуємо у договорі. Дуже добре, коли партнери дослухаються до наших рекомендацій та довіряють нам. Тоді їхні видання успішні. Там, де франшизери намагаються влаштувати автономію, то це знак, що скоро ми будемо працювати антикризовими менеджерами. Сила «Району» – у кооперації. Нові видання і люди підсилюють нас, а ми – їх.

– У зв’язку з другим етапом адміністративної реформи, коли відбулося серйозне укрупнення районів, ви думаєте закривати якісь проекти?

– Ми думаємо, що тепер простіше буде покрити усю Україну мережею Район.in.ua! (сміється, – ред.). У Волинській області найближчим часом точно не буде закриття сайтів, адже все одно залишаються громади, у яких нікуди не зникла потреба в якісній інформації.

У Рівненській області, де наразі є сім сайтів, ми запускаємо восьмий – Район.Вараш. Хочемо відкрити сайт синхронно зі створенням нового району, якого раніше на карті України не було. Дотепер ніхто такого не робив, і в нас від історичності моменту захоплює подих.

Можливо, ми саме у Рівненській області випробуємо нову модель роботи. На щастя, команда «Району» любить різні експерименти. Керівницею Рівненської мережі районів зараз є Галина Максимчук. Я певен, що вона знайде не один, а одразу кілька варіантів розвитку.

– Щоб відкриватися по всій Україні та ще й пропонувати нашому медіаринку франшизу, потрібно мати справді сильний бренд. Ви вкладаєтеся у маркетинг?

– Почали. Раніше наш маркетинг був не на тому рівні, що нам потрібно. Адже всі ресурси ми скеровували на виробництво контетну. Зараз маркетинг ми визначили одним із пріоритетів, і тому друга половина 2020 року у нас буде націлена на розвиток усіх наших брендів, не тільки «Району». Цим напрямком у нас займаються маркетологині Наталія Мазепа та Анна Єкименко-Поліщук. Ми не проти, щоб такий місцевий «Таблоїд», який є на Волині, запрацював у Рівному, Харкові, Одесі, Льовові чи будь-якому іншому місті. Взагалі, на ринку медіафраншиз в Україні у нас є сильні конкуренти, і в нас є стимул, щоб розвиватися.

– Ти готовий конкурувати на національному рівні?

– Конкуренція всюди є стимулом для розвитку. Це як із супермакетами, які працюють через дорогу. Один п'ять років існував, і йому було добре, другий відкрився, і половина народу пішла туди. Перший думає, що йому робити.

– Мені достатньо, я думаю, як і тобі, зайти на декілька хвилин, щоб зрозуміти, який магазин залишиться, а який невдовзі закриється.

– Так. Кожен буде старатися стати кращим. Може, навіть паралельно існуватимуть. Конкуренція показує, хто сильніший, хто може адаптуватися, і кого вибере аудиторія.