Красень СНУ: психолог-співак, який мріє про незабутнє весілля. ФОТО

28 Жовтня 2019

Текст: Аліна ХОЛБАН

В рамках спецпроекту «Красень СНУ» «Таблоїд Волині» продовжує знайомити читачів з яскравими студентами луцького вишу – учасниками «Містера СНУ»-2019.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: КРАСЕНЬ СНУ: АМБІЦІЙНИЙ ДИПЛОМАТ-МАНДРІВНИК, ЯКИЙ ЗАВЖДИ МАЄ «ЗАПАСНИЙ ПЛАН»

Цього разу ми поспілкувалися з Максимом Микитюком – студентом другого курсу факультету педагогічної освіти та соціальної науки. Чому хлопець перевівся на «заочку», якими він бачить ідеальні стосунки та про що мріє – читайте у нашому інтерв’ю.

– На якій спеціальності ти навчаєшся?

– Корекційна психопедагогіка та логопедія.

– Вибір напрямку був випадковим чи запланованим?

– Мої батьки хотіли, щоб я поступив на цю спеціальність. Спочатку навіть не вірили, що мені вдасться, але врешті я поступив на державний.

– Які у тебе враження від навчання?

– Трішки не вистачає нервів на цю спеціальність, але я потрапив у хороший колектив. У групі я – єдиний хлопець, зі мною навчаються чудові дівчата.

– Яким бачиш своє майбутнє?

– Зараз багато друзів та родичів звертаються до мене за порадами, тож я бачу себе психологом чи реабілітологом.

– Зараз ти на другому курсі. Якими були твої перші студентські канікули?

– Відпочивав з рідними на Світязі. З друзями також їздили на природу. Так і пройшло все літо.

– Ти – лучанин?

– Я з Ковельського району, з селища Люблинець. Проживав у Луцьку, коли вчився, але зараз перевівся на заочний та переїхав у Ковель.

– Що спонукало тебе перевестися на «заочку»?

– Правду кажучи, Луцьк вже трішки набриднув. Для мене рідний дім – це Ковель, я звик до цього міста, адже народився тут.

– Десь підпрацьовуєш?

– Зараз я працюю офіціантом. На роботі всі знають, що я паралельно ще й навчаюся, тому без проблем відпускають мене на сесії.

Взагалі, я працював офіціантом вже у сімох різних закладах, тож маю чималий досвід у цій сфері.

– За такий час, мабуть, було чимало курйозних випадків?

– Бувало, що розбивав цілий рознос з посудом. Також пам’ятаю ситуацію, коли до закладу прийшли клієнти напідпитку і, коли я поставив на стіл піцу… самі розумієте, що зробила дуже п’яна людина на цю піцу. Цей епізод так закарбувався у моїй пам’яті, що зараз п’яні компанії у закладах викликають у мене відразу.

– Працював кимось, окрім офіціанта?

– Після «Містера СНУ» мені запропонували працювати фотомоделлю в рекламі одягу. На фото мого обличчя не було видно, а рекламував я джинси, кросівки, футболки і таке інше.

Надовго я на цій роботі не затримався. Думаю, всі розуміють, що в такій сфері панує велика конкуренція. Не знаю, хто це зробив, але до керівництва дійшли хибні чутки, що я працюю паралельно з іншим агентством, а це заборонено згідно контракту. Тому мене звільнили. Коли в агентстві дізналися правду, було вже пізно: на той момент я вже переїхав до Ковеля.

– Чи маєш час на відпочинок? Як розслабляєшся?

– Часу на відпочинок дуже мало. Я працюю не тільки офіціантом, але й адміністратором в тому ж закладі. Бувають дні, коли доводиться поєднувати ці дві роботи. Тому на відпочинок лишається день, максимум – два на тиждень. Зазвичай витрачаю вільний час на те, щоб виспатись.

– Маєш якісь хобі?

– Я співаю та часто виступаю у Ковелі на різних заходах. Музика – це моє життя. Протягом дня обов’язково маю послухати хоча б одну пісню.

– Чи було бажання розвиватися далі у цьому напрямку?

– Було таке бажання, але вважаю, що в цій сфері дуже складно реалізуватися. Я співаю з дитинства, але як зробити це своїм основним заняттям – не уявляю.

– Розкажи, яку пісню ти співав на «Містері СНУ»?

– Я виконував пісню «Біля тополі». Це пісня про сина, який пішов на війну та не повернувся. Зі мною були три бек-вокалістки у білих сукнях – вони зображували янголів, які супроводжують мого персонажа.

– Як готувався до конкурсу?

– На це пішло дуже багато часу. Треба було вивчити основний танець з учасниками, репетирувати з дівчатами свій номер, знімати відеопрезентацію факультету. З останнім нам дуже допомогла наша студдеканка Віка: вона займалася організацією зйомки, написала текст, який я маю казати на відео. Дуже їй дякую за це.

– У тебе є дівчина?

– Так, зустрічаємося вже два роки. Вона студентка, навчається у ковельському медичному коледжі на акушера-гінеколога. Зараз плануємо виходити на більш серйозний рівень, переїжджати на окрему квартиру.

– Як ви познайомились?

– Це було влітку, приїхав на канікули в Ковель до батьків. Тоді я закінчив 10 клас.

Познайомилися ми у клубі, куди я прийшов з друзями. Декілька разів ми пішли погуляти, потім стосунки почали розвиватися доволі швидко.

– Як вважаєш, що є запорукою міцних стосунків?

– Вже декілька разів переконувався, що це – довіра та взаєморозуміння.

– Про що зараз мрієш?

– Багато про що. У мене є маленький племінник, хочу поставити його на ноги. Мрію про класне весілля та отримання вищої освіти.

– Що побажаєш нашим читачам?

– Наполегливо йдіть до своїх цілей і ви обов’язково отримаєте бажане.

Бліц

– Зима чи літо?

– Літо.

– Прогулянка чи домашній затишок?

– Прогулянка.

– Коти чи собаки?

– Коти.

– Книги чи спорт?

– Спорт.

– Серіал чи повний метр?

– Повний метр.

– Блондинки чи брюнетки?

– Зараз багато дівчат фарбуються, тому складно відповісти.

– Суші чи піца?

– Суші.

– Багато грошей чи багато друзів?

– Багато друзів.

***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]

1

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter