^{Текст: Юлія ГАВРИЛЮК}

^{Фото: Софія ГУДИЧ, Олександра КУЧУКОВА}

Ніколи не здогадаєшся, наскільки цікавими є люди, які щохвилини зустрічаються тобі на вулицях, сидять поруч у маршрутках, смакують каву за сусіднім столиком у кафе. В кожного з них – особиста історія, яка заслуговує того, аби бути почутою.

У рубриці «Хвилинка слави» героєм або героїнею абсолютно несподівано може стати будь-який житель міста. Cловом, якщо побачите наших журналістів, то не соромтеся і ловіть свою хвилинку слави!

Сьогодні «Таблоїду Волині» вдалося поспілкуватися з музикантами луцького рок-гурту. Команда складається із друзів: Стас, Даня, Рувим і Роман, які  об'єднали свої зусилля, щоб працювати разом і нести людям якісний саунд. Саме ці хлопці відкриють нову еру рок-музики не лише в Україні, але й на світовому рівні.  Знайомтеся – «RecOrDie»! 

1

Рувим, Стас, Роман і Даня

Розкажіть коротко про себе. Що об'єднало вас усіх в «RecOrDie»? Взагалі, як ви зустрілися? Як давно живете музикою? Коли і як вирішили створити гурт?

Роман: Мені 17, я музикант. Граю на гітарі й сопілці.

Даня: Займаюся музикою з дитинства. У моїй сім'ї восьмеро дітей, і всі є музикантами. Я навчався у Волинському коледжі культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського. Грав на кларнеті. Коледж  покинув, бо вирішив писати свою музику.

Я навчився створювати на комп'ютері різні оркестрові партії й займався цим деякий час. Потім мені щось «стрельнуло» в голову, і я всю свою музику продав, щоб подорожувати Європою. Після завершення подорожі мене тягнуло назад. Тягнуло до творчості.

Я з Рувимом знайомий дуже давно. Ми раніше грали й разом мріяли про свою групу. Два роки назад ми завалилися на студію з тим, що треба щось «мутити» нарешті. Вже тоді придумали, що створимо альбом «Recordie», написали першу пісню «Unsurprising».

Записали ми ту пісню, та й «забили». Певний час ми були на заробітках, а коли я приїхав в Україну, то отримав повідомлення від «лєвого» чувака. Йому потрібні були круті хлопці, які готові з ним грати й творити. Це був Стас. Після нашої зустрічі і розмови почалася справжня праця. Ми завалилися до нього і почали записуватися. Були шикарні вечори, ми розмовляли до ночі про кожного з нас, життя, групу. Я  думаю, що кожен з нас довго йшов своїм шляхом для того, щоб зустрітись, для того щоб об'єднатися в «Recordie».  

Стас: Граю в групі «RecOrDie» на ударних, займаю посаду продюсера, піар-менеджера. Не можу сказати конкретно, що я барабанщик – і на цьому все. Я себе більш позіціоную, як музиканта. В  мені живе таке «чудовіщє», яке хоче займатися музикою. А музикою я займаюся вже 8 років. За цей час я набув досвід, який хочу викласти в чомусь новому – «Recordie». Я знаю, що це ті хлопці, та сім'я, яку я чекав.

Ми доповнюємо свою музику чимось внутрішнім. Ми творимо й кайфуємо від цього. Ми намагаємось, кожен з нас, виплеснути своє внутрішнє «чудовіщє», об'єднатися й показати це світу. Показати щось нове. 

Рувим: Я виконую у гурті роль вокаліста й бас-гітариста. Деякі пісні, що є в нашому репертуарі, написані декілька років тому. Зараз вони вже зіграні нами всіма. Взагалі, ми зустрілися, аби об'єднатися, аби добитися свого. І коли це сталося, пісні почали звучати, набувати вираженої форми. Деякі з них були написані буквально за три репетиції! Це знак того, що в середині кожного з нас є щось спільне, є зв’язок, який об’єднує нас, який допомагає знайти контакт один з одним. Всі четверо, як група, ми зійшлися приблизно наприкінці жовтня – початку листопада 2018 року. З того часу почався наш творчий шлях. Те, що ми граємо  – це частина нас. Ця музика виходить з наших сердець.

Які були ще варіанти щодо назви? Розкажіть про назву, яка є нині. Чому саме вона?

Даня: Пам’ятаю, в нас було багато «стьобних» варіантів щось типу: «гастрит карася», «вибух кабачка» і так далі. 

Стас: Ми жартували, але потім хлопці згадали, що було між ними. Не чоловічий зв’язок, а музичний (сміється). Бо ж  коли ми зібралися разом, то все набуло сенсу. Ми вирішили обрати назву «RecOrDie». «RecOrDie» перекладається, як «запиши або помри». Це був наш вибір: або ми пишемо альбоми, показуємо себе, розвиваємося, або не варто взагалі щось робити. Вже краще просто здохнути. Бо якщо бути бездієвим – то навіщо існувати взагалі?

Даня:  Щодо назви: коли я був у душі, то задумався мимоволі про «Recordie». Сказав хлопцям, і вони відразу згодилися. Тому що ця назва реально підходить, вона крута. Це було так… по-живому, бо над ідеєю не довелося довгий час думати. Вона якось сама з’явилася в голові. «RecOrDie» – це рішення: або ти йдеш за мрією, несеш те, що в тобі є, висловлюєшся, або ти помираєш. Це рішення можна віднести до будь-якої сфери. Хтось, наприклад, мріє стати найкрутішим  футболістом. Отже: грай у футбол або помирай. Хочеш стати хореографом? Танцюй або помирай. І от ця мрія – записувати і творити – нас об’єднала. 

На кого орієнтуєтеся в музиці? 

Рувим: Якщо говорити про те, що окриляє, то в кожного з нас доволі різний підхід до музики. Нам подобається, звісно, рок, рок-н-рол, метал. Ми багато чого переслухали. Але я знаю точно, що Данік любить оркестрову музику. Стас слухає такий старий рок, метал.  Мої корені – американський панк-рок, нью-металу. Роман почерпнув це все, але трішки менше, бо є різниця у віці. 

Стас: Ми надихаємося просто музикою, як такою. Ми не дивимося на чиїсь треки з думками: о це круто, ми теж так хочемо. На нашу думку, музика – це не техніка пальців, рук, голосу. Музика виходить з душі. Коли ми починаємо грати, то забуваємо про техніку. Ми вслухаємося в себе і просто творимо. 

Даня: Нас надихають ті люди, які грають живу музику. Бо ми прагнемо саме до цього. Від музиканта має йти енергетика, має йти життя. 

Хто пише тексти й музику?

Рувим: Деякі пісні були написані до створення «RecOrDie». Тексти й основу писав я, а далі вже корегували і доповнювали всі разом. Є пісні, які ми написали вже й за час існування нашого гурту. 

Який рок граєте? Хард, панк, нью, метал, альтернатив?

Стас: Це питання жанру. А ми себе не відносимо до якого-небудь жанру. Ми – рок. Нехай називають нас, як зручно: хоч джазом, хоч джаз-металом. Ми це називаємо просто музикою. 

Даня: Можна заснувати свій жанр: like music! (сміється) 

Як часто репетируєте, і як довго триває репетиція?

Даня: Якщо Рома починає джемити – то надовго (сміється).

Стас: Останнім часом, через певні обставини, ми зустрічаємось дуже рідко. В основному це якийсь студійний запис. Але буває й таке, що ми просто не вилазимо з квартири: живемо, спимо, їмо разом. Зранку розбігаємося по своїх справах на години дві, а потім знову збираємось  і разом пишемо, творимо. Ми вже сім’я.

Ваш останній концерт. Де? Коли? Яким він був?

Стас: це було в «Кава Авеню». Цей захід був націлений не зовсім на музику, але нас запросили організатори і запропонували нам виконати декілька пісень в акустичному варіанті. Це був такий собі акустичний вечір, якщо можна так сказати.

Що найважче в житті музиканта?

Стас: Думаю – не продатися. Бути чесним перед самим собою. 

Участь в гурті не заважає особистому життю?

Стас: В нашому випадку – ні. 

Що надихає творити й не здаватися?

Роман: Я не вмію нічого робити, як окрім того, що грати на гітарі (сміється). Тому мій єдиний варіант задля чого жити – це грати. 

Коли наступний концерт?

Стас: Це під знаком питання, поки що.

Якби із вашого життя зникла музика, чим би ви тоді займалися?

Стас: Я знаю точно –  я б вистрілив собі в голову. Для мене музика це all in. Всі ставки вже поставлені. Я одержимий музикою. 

Даня: Можливо, ми й займалися б чимось іншим, але однозначно заради музики. От я ще фотографую, і хотів би більше присвятити себе цій сфері, аби заробляти фотографією на життя. Проте, я більше сфокусовуюся на те, щоб заробити гроші суто для того, аби купити апаратуру й писати далі музику.

Стас: Так, ми можемо займатися будь-чим. Рувим може захоплюватися метеликами, я складати фігурки з серветок, Рома колекціонувати жіночі трусики (сміється). Але все це буде крутитися навколо однієї мрії.

Даня: Особливо, жіночі трусики (сміється).

На вашу думку, як повинен виглядати рок-музикант? 

Стас: Реально, уявлення про зовнішній вигляд рок-музикантів – це стереотип. 

Рувим: Від музиканта вимагається лише одне – бути справжнім. Цвіт індивідуальності — ось що має бути в музиканта. 

Якби можна було отримати супер-надзвичайну здібність, щоб кожен з вас обрав?

Даня: Володіти якимсь банком, щоб забрати звідти всі гроші й купити купу апаратури (сміється).

Роман: Я хотів би найдосконаліше у Всесвіті налаштовувати піаніно. 

Стас: Думаю, цього не потрібно. Можна не гордитися своєю долею, життям, але в будь-якому випадку, якби я обирав ким стати, я б став собою. 

Рува: Помріяти про це прикольно. Але будь-яка сила, яку ти собі вигадаєш, буде спрямована на те, щоб все,чим ти займаєшся –  спростити. Спростити твою особистість, твоє життя. А тоді не буде виклику. 

Що найважливіше у вашій творчості?

Роман: Музика, сенс текстів, енергетична подача пісні.

Скільки вартує запросити ваш гурт на корпоратив або весілля?

Стас: Ми не граємо на подібних заходах.

Як стимулюєте свою музу? Чи вживаєте алкоголь перед тим, як вийти на сцену?

Стас: Так, ми можемо випити трохи задля того, аби розслабитися. Але не напитися, звісно (сміється).

Рува: Я, наприклад, перед виступом намагаюся нічого не вживати, окрім води. Різні речовини можуть завдати дискомфорту для горла. 

Яким бачите «RecOrDie» через десять років?

Даня: Це буде лейбл, який збиратиме багато груп і дасть змогу всім записуватись. 

Стас: Думаю, це буде нова епоха музики. 

Рува: А я із впевненістю можу сказати, що мені буде тридцять шість років (сміється).

1

Традиційно: побажання читачам «Таблоїда Волині»

Роман: Щастя, здоров’я, дітей-музикантів (сміється).

Рува: Самовиражайтеся. 

Стас: Хорошої музики вам у вуха. І якщо ви обрали свій шлях – то йдіть ним до кінця. 

Даня: А я бажаю, щоб ви наважилися і зробили цей вибір: діяти або померти. RecOrDie.

_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}