Жодна з нас ніколи не ночувала раніше на Бандерштаті. Це й не дивно, адже усі місцеві, тож в цьому просто не було потреби. Проте заради наших читачів троє журналісток «Таблоїда Волині» (Катя Устимчук, Люда Яворська й Іра Сасовська) зважились переночувати на території фесту, аби показати нічне життя Бандерштату.

Перше питання, яке довелось вирішувати, ‒ наявність намету. Яворська рішуче взяла цю справу на себе, мовляв переконаю чоловіка, щоб поїхав на риболовлю іншим разом. Вмовляннями Люди нам дістався не лише намет, але й надувний матрац. Все це встановити у наметовому містечку нам допоміг колега Василь Бідун. Він накачав для нас надувний матрац й залишив наодинці з нічним Бандерштатом.

[img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5107.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5111.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5112.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5113.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5116.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5119.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5120.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5126.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5131.jpg[/img] [caption][img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5137.jpg[/img] Так ми позначили наш намет, щоб потім легко знайти. То було мудре рішення.[/caption]
Наші пригоди розпочались… у черзі до туалету. Народу тут зібралось стільки, що сміливо можна було організовувати гутірку. Молодь спілкувалася, жартувала й знайомилась між собою. Саме у черзі до туалету деякі гітаристи-аматори знайшли свою публіку. Хто зна, можливо, хтось тут знайшов й кохання. Все могло трапитися, адже часу було вдосталь ‒ черга рухалась дуже повільно, оскільки біотуалети працювали далеко не всі.

[img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5148.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5153.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5154.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5150.jpg[/img]
Попри нічну температуру на дворі, біля акустичної сцени було тепло й затишно. Люди закутались у пледи й спальники та, зручно вмостившись на соломі, слухали виконавців. У програмці першого дня акустичної сцени заявлені були «Брем Стокер», театр «Шарж», «ANEBO», «Шосте чуття», «Суренж», «Поза часом» та Юрій Дмитрук. Одну з пісень «Брем Стокера» разом з хлопцями заспівав лідер гурту «Фіолет» Сергій Мартинюк. Такий сюрприз публіка сприйняла особливо тепло.

[img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5169.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5171.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5172.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5174.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5180.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5188.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5189.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5193.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5197.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5201.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5203.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5202.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_1159343684/dsc_5204.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5206.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5216.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5220.jpg[/img]
Від акустичної сцени ми перемістились до майданчика, де переглядали кінострічки. Тут панувала особлива заспокійлива атмосфера. Ніяково було навіть фотографувати людей, аби не заважати спалахом кіноперегляду. Та декілька фото ми все ж зробили.

[img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5209.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5210.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5213.jpg[/img]
По дорозі від акустичної сцени до кінозони ми зустріли хлопця з повітряними кульками. Його звали Влад. На запитання, звідки в нього повітряні кульки, відповів, що знайшов біля якогось чоловіка, який ліг відпочити й заснув.

[img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5244.jpg[/img]
Поблизу наметового містечка група молоді бавилась у цікаву гру «Коди», яка також відома за назвою «Зґвалтування». Спочатку ми було подумали, що тут якась бійка, однак згодом все стало зрозуміло, коли нам розповіли правила. Дівчата тут – цифри, а хлопці – літери. Перед грою дівчата та хлопці, окремо один від одного визначаються, хто буде якою цифрою, а хто якою літерою. Визначившись всі сідають у коло. Посередині кола сідає ведучий, який і розпочинає всю гру. Крикнувши, наприклад, Р-11, до ведучого має вибігти хлопець під літерою «Р» і дівчина під  цифрою «11». Якщо ведучим є хлопець, тоді хлопець під літерою «Р» має не дати дівчині під цифрою «11» поцілувати ведучого, а в свою чергу поцілувати її. Якщо ж ведучою є дівчина, тоді все робиться з точністю до навпаки. І наступним ведучим стає той, хто перший поцілує ту людину, яку потрібно. Словами це описати важко, але вигляд має феєричний.

[img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5236.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5238.jpg[/img]
Ще один гурт молоді грав у «Камасутру». Ця гра трохи популярніша за попередню й, мабуть, відома багатьом. Компанія, яка нам зустрілася, вже давно грала, оскільки встигли добряче «заплутатись».

[img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5264.jpg[/img]
Особливої уваги заслуговує життя у наметовому містечку. Воно тут вирувало, немов у якійсь окремій республіці. Біля багатьох наметів навколо багаття зібралися «бандерштатівці». Вони співали пісень, щось обговорювали, пили чай. Біля одного з наметів побачили дівчинку, яка активно виконувала якісь вправи: стрибала й махала руками. Виявилось, що вона просто грілася.

[img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5253.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5256.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5280.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5287.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5289.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5290.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5291.jpg[/img]
Ще ми зустріли хлопця, який просто стояв й тримав в руках гітару. На запитання не відповідав, просто дивився в ніч. Коли ми трохи відійшли, він нарешті видав тихе «брень». Стало навіть трохи моторошно.

[img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5272.jpg[/img]
За декілька кроків в гордій самотності сидів ще один юнак й бавився ножем.

[img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5282.jpg[/img]
Нахабні ми навіть позаглядали до чужих казанків, що наповнені водою чекали ранку.

[img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5292.jpg[/img]
Загалом нічний Бандерштат видався дуже атмосферним і рідним. Було чітке враження, ніби всі люди, що поруч, рідні тобі. Ніхто не сварився на бренькання на гітарі чи інший шум о четвертій ранку. Нікому не заважав гучний сміх. Здавалося, навіть біля акустичної сцени народ умудрявся насолоджуватись здоровим сном.

[img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5293.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5295.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5296.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5297.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5303.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5304.jpg[/img] [img data=wat]01_08_2015_635274138/dsc_5305.jpg[/img]
Текст: Ірина САСОВСЬКА
Фото: Людмила ЯВОРСЬКА, Катерина УСТИМЧУК