Акустичний блюз, сповнений історій про життя та подорожі у виконанні неперевершеного американського блюзмена Кіта Данна та корифеїв українського блюзу «Train Four Blues Band» заполонив Ірландський паб та поніс усіх присутніх у далекі музичні мандри Америкою.  

Кіт Данн, відомий блюзмен зі США, виступив 16-го жовтня у Луцьку в ірландському пабі «Laphroaig», подарувавши присутнім свою неперевершену музику, просочену ритмами Дельти Міссісіпі. Альбом Данна «Along With The Blues» (1998), що складається переважно з авторського матеріалу, здобув широке визнання у любителів музики «несхожістю» на шаблони сучасного блюзу: тільки голос і гармоніка – рідкісний традиціоналізм для наших днів. 

З приглушеним світлом у залі, рухом вулиці за склом великих вікон і такою музикою складалося враження, що ми всі перенеслися назад у 30-ті в часових рамках і на 10 тисяч кілометрів на захід – у географічних.

І всі разом із Кітом Данном подалися у музичну подорож від Міссісіпі до Чикаго у блюзовому потязі, про який музикант розповідав перед однією з перших композицій.

[img data=wat]17_10_2015_1708064203/_mg_5941.jpg[/img]

По наростаючій до музики легендарного блюзмена додалася гітара Макса Ватутіна

[img data=wat]17_10_2015_1341969067/_mg_5906.jpg[/img]

ще з одною піснею – гітара Макса Тавричеського

[img data=wat]17_10_2015_464206342/_mg_5931.jpg[/img]

та на довершення – барабани Романа Сокирка, хлопців з київської формації з «Train Four Blues Band».

[img data=wat]17_10_2015_464206342/_mg_5938.jpg[/img]

Гармоніка – дивовижний інструмент, багатий на різноманітні звукові комбінації. І з нього умілі руки і губи можуть видобувати просто неймовірні композиції.

[img data=wat]17_10_2015_698557362/_mg_6001.jpg[/img]

Підкріплений потом на чолі американця, підстуканий підборами по дерев'яній сцені, цей вечір м’яко перетік в початок ночі. Уважна та спочатку мовчазна публіка виплеснула свої емоції спочатку в оплески, та врешті – на танцпол.

[img data=wat]17_10_2015_862786992/_mg_5967.jpg[/img]

З кожною піснею блюзовий потяг все пришвидшувався та пришвидшувався у своєму ритмі. І раптом «зійшов з рельс» просто в залу до танцюючих.

[img data=wat]17_10_2015_251179928/_mg_5988.jpg[/img]

Танцював і Кіт, видобуваючи з гармоніки чудесні мелодії, танцювали й Макси з гітарами, чіпляючи струни. Не зміг лише барабанщик. Зі зрозумілих причин. 

[img data=wat]17_10_2015_933673199/_mg_5973.jpg[/img]
[img data=wat]17_10_2015_933673199/_mg_5979.jpg[/img]
[img data=wat]17_10_2015_933673199/_mg_6007.jpg[/img]

Після двох «бісів» музика закінчилась. Проте не закінчився блюз. Бо ж як казав Джон Кемпбелл, «блюз – це шлях. Така собі стежина. Через темряву, через страх, через твої власні нічні жахіття. Якщо у тебе в грудях живе біль, і ти співаєш, ти граєш її - ти виводиш її в світ. Виводиш себе до світла. Тому музика – це реальне чарівництво. Блюз – це справжня, істинна магія». І ця магічна музика досі відстукує свої нехитрі ритми та підігрує на гармоніці всім тим, хто катався від Місіссіпі до Чикаго разом із Кітом Данном та хлопцями з «Train Four Blues Band» на чарівному блюзовому потязі в один холодний п’ятничний вечір. 

Блюзувала Іванна МАРТИНІВ
Фотографував Роман ДОМБРОВСЬКИЙ