У Луцьку відбулася зустріч із відомим українським письменником, автором історичних бестселерів Василем Шклярем. Зустріч організувало мистецьке об'єднання "Стендаль". Письменник презентував лучанам свій новий історичний роман «Маруся».

[img data=wat]13_03_2015_1678338101/img_9881.jpg[/img]

Захід відбувся у Волинському обласному театрі ляльок 12 березня.

[img data=wat]13_03_2015_1678338101/img_9779.jpg[/img]

[img data=wat]13_03_2015_1678338101/img_9780.jpg[/img]

[img data=wat]13_03_2015_1678338101/img_9782.jpg[/img]

[img data=wat]13_03_2015_1678338101/img_9783.jpg[/img]

[img data=wat]13_03_2015_1678338101/img_9793.jpg[/img]

[img data=wat]13_03_2015_1678338101/img_9796.jpg[/img]

Головною героїнею роману «Маруся» є 16-річна дівчина, яка взяла на себе командування армією українських добровольців та стала отаманом війська.
 
У романі йдеться про бурхливий 1919 рік – один із найдраматичніших в історії України. Після загибелі своїх братів, повстанських отаманів, Саша Соколовська на псевдо Маруся стає на чолі тисячного війська. На шалику її козацької шапки був напис «Смерть ворогам України!». Та навіть у вирі кривавих подій доля дарує їй щире кохання і шанс зберегти життя.

[img data=wat]13_03_2015_1678338101/img_9797.jpg[/img]

[img data=wat]13_03_2015_1678338101/img_9800.jpg[/img]

[img data=wat]13_03_2015_1678338101/img_9801.jpg[/img]
 
«У 1960-их роках «кагебісти» знайшли землянку Марусі. Там була скриня з вишиванками, намистом, дзеркалом. Я собі уявив, як це дівча хотіло жити в щасті, по-людському, як вона після кривавих боїв заходила у землянку і приміряла вишиванку, дивилася в дзеркало, а потім знову зодягалася, як писали її сучасники, по-чоловічому, сідала на коня і йшла до бою. Єдине, що вділила їй скупа українська доля, то це щире кохання», ‒ сказав Шкляр про свою героїню.
 
[img data=wat]13_03_2015_1678338101/img_9808.jpg[/img]

Василь Шкляр розповів, що на літературних зустрічах його часто запитують, чи є серед сучасників такі люди, як Чорний ворон.
 
«Казав, що немає, бо нас знищили на генному рівні. Але казав, що скоро ці люди появляться. У Кривому Розі до мене підійшов хлопчина, юний, чорнявий такий, сказав: «Пане Василю, покажіть, де вмерти за Україну?». Це не у Львові, не в Луцьку, а в Кривому Розі. Потім цього хлопчину зустрів на Майдані. Нині він воює в батальйоні «Азов». Знову народилися нові українці, люди нового типу, з іншої кістки, у яких немає страху. Цей хлопчина каже, що для нього найбільше свято – бій. Може для нас то звучить гріховно, але він розповідає, що хоче нищити того москаля з дня на день. Теж саме казав Чорний ворон», ‒ наголосив письменник.

[img data=wat]13_03_2015_1678338101/img_9814.jpg[/img]

[img data=wat]13_03_2015_1678338101/img_9828.jpg[/img]

[img data=wat]13_03_2015_1678338101/img_9830.jpg[/img]
 
Автор зазначив, що в далекі 90-ті він передбачив неминучу участь Донбасу та Криму у розколі України. На думку письменника, у цих регіонах потрібно було пропагувати та інтегрувати українську культуру.
 
«Я не є великим прихильником України від Сяну до Дону. Вважаю, що Україні потрібна та територія, де є український дух. У 21 столітті територію країни не варто вимірювати квадратними кілометрами. Навіщо мені російськомовний, до кісток просякнутий, кацапський Крим, де я завше відчував себе, як на чужині? Навіщо мені Донбас, який підтримує Путіна? Мені кажуть, що там теж є кращі люди. Але ж кращі є й в Америці, і в Фінляндії. Я не хочу жити з такими людьми, які підтримують Путіна. Кращі українці проливають там кров. Але та земля не варта їхнього життя. Треба відвойовувати ту територію, де є справді Україна, а вже потім збудувати нормальну державу», ‒ переконаний Василь Шкляр.
 
Письменник розповів, що й надалі планує працювати над історичними романами і вже має надзвичайно цікаві документальні матеріали. А його нова книжка буде про тернопільський край.

[img data=wat]13_03_2015_1678338101/img_9855.jpg[/img]

[img data=wat]13_03_2015_1678338101/img_9856.jpg[/img]

[img data=wat]13_03_2015_1678338101/img_9872.jpg[/img]
 
Текст: Лілія БОНДАР