У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відкрили виставку художниці Вероніки Чередниченко, присвячену Херсонському бавовняному комбінату – ХБК. Фабрика, яка займала майже 200 гектарів, була однією з найбільших текстильних підприємств в Україні та гордістю херсонців. 

Навіть по припиненню виробничих потужностей, будівля залишила свою ідентичність – на базі комбінату побудували культурно-розважальний центр, який надав нового життя фабричним стінам. Та з приходом повномасштабної війни, особливий для Херсона об'єкт знищили росіяни, до того ж двічі.

Вероніка Чередниченко – створила інсталяції з останніх залишків матеріалу, до якого в неї був доступ, виготовленого саме на ХБК, передає Район.Культура. 

«Ці всі рушники та простирадла роками зберігалися після закриття фабрики в будинку моєї бабці. Для мене було дуже важливо надати цьому мотлоху мистецького значення. Створити повноцінний мистецький проєкт без терміну придатності і надати цінності, пам'яті про молодість і епоху ХБК», – розповідає художниця.

«Серце розривається від болю. Цей червоний раптом стає кольором роздертої рани, кольором болю, розп'яття. Графічність білого і чорного, як якісь сувої долі переплітаються, миготять і вводять тебе в той стан, який може дати тільки мистецтво», – зауважує мистецтвознавиця Зоя Навроцька.

За словами керуючої партнерки музею Лесі Корсак, ХБК – це про відчуття дому. А під час війни почуття дому загострюється, адже багато людей втратили свій дім. Родина Вероніки нині у Херсоні, але її дім є у її душі.

«Дуже гарний і не схожий на наші попередні проєкти цей проєкт. Мені найбільше подобається у ньому слово "бавовна". Воно відразу викликає позитивні емоції, тому ця бавовна, якої тут так багато, вступає в бій із ворогом, який робить біду», – каже музейниця. 

На виставці також можна дізнатися про хронологію існування Херсонського бавовняного комбінату, яка презентована у фотографіях – від заснування до руйнації російськими військами. Фабрика дуже схожа й на інші подібні об'єкти Радянського союзу, більшість з яких розвалили, розкрали або ж приватизували. Тож за словами мисткині, ця історія може бути близькою не тільки для херсонців, а й для всіх українців. 

«Саме ця історія – особлива саме для мене, тому що це про моє дитинство і про мої асоціації з домом», – додає Вероніка.