Філософ, публічний інтелектуал Олександр Філоненко прочитав у Луцьку лекцію про те, як краса та мистецтво впливає на життя міста. Диспут на тему «Краса і розвиток громад» відбулася в межах МСУМК Art Forum «Краса, яка об’єднує: як мистецтво формує громаду». 

Захід провели 4 жовтня. Його відвідала журналістка Район.Культура.

«Краса – це не тільки сфера мистецтва, але робота усієї культури, соціального життя, політики, людського тіла і всіх систем», – означив Олександр Філоненко. 

Олександр Філоненко. Фото Наталії Мазепи

За словами філософа, краса викликає у людей реакцію та змушує відповідати на неї діями. Виникнення зв'язку відповідальності й здатності на відповідь до краси є найголовнішим чинником цього явища. За народження цілісної громади відповідають інформаційні простори. Ними є: храми, лікарні, сади, музеї та школи. 

Філоненко розповів про традицію будівництва соборів. У кожному великому місті Європи знайдеться величезний собор, який будувався століттями, а їхній вік сягає більше ніж п'яти століть. До прикладу, у XIII столітті Флоренція розбагатіла завдяки власній банківській системі, тому жителі вирішили побудувати найбільший храм у світі, який міг би вмістити усіх громадян міста. Та постала проблема – вони не знали жодної людини, яка спромоглася б покрити собор дахом. Жителі почали молитись, щоб Бог, послав їм людину, що завершить їхню справу. Після того, як три покоління відбуло в молитвах,  у XV столітті за проєктом Філіппо Брунеллескі, був зведений купол. 

«Ця історія не тільки про їх забобони. Люди розуміли, що на будівництво підуть століття. Чому вони не жахалися цього? Тому що розуміли, що коли вони збудують собор, то собор збудує громадян. Це і є інкубатор вирощування громадян. Якщо я з малих літ розумію, що якось беру участь у цьому будівництві, це формує мене як громадянина цього міста. Тому організовували простір, в якому народиться суб'єктивність громадянина. І не просто простір, а середовище, зроблене на найвищому мистецькому рівні», – додав філософ. 

Філософ розповідає про красу

Одним з таких просторів у Флоренції стала перша побудова у ренесансному стилі. Це був інтернат для сиріт. Попри закритість установи, багато митців дарували інтернату свої роботи. Наразі це одна з найважливіших колекцій творів мистецтва у Флоренції. 

«Навіщо мистецтво в цьому будинку? Якщо ми хочемо виховати сироту, то один з вихователів має бути мистецтвом найвищого ґатунку».

«Флорентійці, міланці будували собори. Але ж ми не маємо такої важливості сьогодні, коли йде війна, почати щось подібне, тому що немає віри, немає такого натхнення, немає вогню. Це бідні люди і бідні часи. Тому з чого ми повинні починати, якщо собор сьогодні вже не є інформаційним простором? Відповіддю для мене є сади», – розповів Олександр. 

Слухачі

Як пояснив інтелектуал, коли людина вирощує свій сад, вона розуміє, що і сама, і її діти можуть не побачити його у повній красі, але така перспектива не зупиняє від плекання рослин. Її мотивує зацікавленість у своїй справі й готовність займатися нею довгий час. 

Третім інформаційним простором міста є – лікарня. Англійською – hospitale, де корінь «host» означає «гостинність». 

«Кожен сієнець у XII cтоліття з дитинства чув історію про першого чоботаря Суроре. Він мав власну майстерню, у якій зустрічав пілігримів. Окрім лагодження взуття подорожніх, він облаштував для них одну кімнату для відпочинку, а згодом ще й ізолярну для хворих», – додав він. 

Фреска

Слухачам інтелектуал продемонстрував світлини приймальної госпіталю, зведеного у XIII-XIV століттях. Вона була прикрашена фресками та архітектурно оздоблена. Керівники лікарні розуміли, що можуть допомогти людині навіть через ставлення до неї.

«Перша програма – це програма гідності. Я повинен прийняти людину, як царя, тому починаю з мистецтва. Якщо немає цієї трансформації, гостинності, то система не працює… Людину, яка страждала від болю і заходила до лікарні, зустрічали правителі. Їх можна побачити на фресці у чорних капелюхах. Це були найбагатіші й найвпливовіші люди Сієни», – пояснив він. 

Фреска

Ще одна фреска демонструвала шлях сироти, яку підкинули в лікарню. Автор зобразив дівчинку, адже це найвразливіша людина, а шлях її виховання – найвиваженіший, найпрофесійніший. Згодом сирота стає найдорожчою нареченою в місті. Голова шпиталю, який виконує роль тата, приймає заручини між багатим місцевим парубком і вихованкою. 

Також муніципалітет Сієни зберігав у кімнаті прийняття рішень зображення жінки з повідомленням, що в місті панує мир. За словами Філоненка, правителі вважали, що у світі, де є красиві речі – квіти, птахи, небо, ангели та рай, є дещо важливіше – судження людей. Якщо судження погані, таке і майбутнє міста, а якщо навпаки – починається хороше правління. Тому керівники мали власну інструкцію гарних рішень – замовили у художника Сімоне Мартіні першу світську фреску. Не тільки тому, що це було красиво, а й через те, що твір нагадував їм про відповідальність перед красою. 

Публічна дискусія

У центрі цієї композиції був не правитель, а жіноча фігура зі звісткою про мир. Усі благородні громадяни підтримували її на своїх плечах, але не були прив’язані до неї, адже є вільними людьми. На стінах вивісили два твори про місто при мирі та при хаосі. Перша фреска містила зображення будівельників, які споруджують нову архітектуру, майстерні ткачів, читача біля книг, солярію, школи, весілля городянки та дівчат, які танцюють. Кількість людей на першому зображенні, що йшла в місто з села, та з села в місто була пропорційною. 

На іншій фресці усе занепало, виготовлялася лише зброя, руху людей у місто не було, з вікон будинків не виглядали квіти. 

«Це був перший вибух мистецтва в сфері управління. Немає можливості керувати містом, якщо немає істинного мистецтва», – пояснив Філоненко. 

Зображення

Ще одним інформаційним простором є музеї. 

«Музей – це не експлуатація, не освіта, не просвіта. Музей – це місце, в якому живуть музи – ті, хто працюють в музеях. А треба, щоб до музеїв ще прийшли богині. Музей організовує системні функції краси, тому що краса це не тільки втілення сенсів, а і те, що притягує глядача. Здатність краси притягувати, грецькою називається харіс. Тобто, якщо краса не харизматична, це не краса», – додав він. 

Захід

Присутні також могли почути тези інтелектуала про красу та філософію. Філоненко зазначив, що краса – це те, що запускає бажання. Тому завданням людини є зрозуміти, щоб ці бажання розкрилися. На прикладі «Божественної комедії» Данте, він доводив, що людина повинна жити на висоті своїх бажань. Данте називає злом зраду своїм бажанням або зупинку на своєму шляху. 

Для поета була важлива концепція висоти бажання. Як пояснив Філоненко, бажання не є горизонтальним, адже це не потреба. Тому коли у творі Данте герой у пеклі натрапляє на очі вовчиці, то він «втратив надію на висоту». Це фіксація життя в жаху. Якщо людина готова жити з жахами, то наслідком стане втрата надійної висоти.

_{Текст: Тетяна МАРКОПОЛЬСЬКА}

_{Фото: Наталія МАЗЕПА}