_{Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ
Текст: Юлія ФІНКОВСЬКА}

Вистава Юрія Андруховича «Альберт, або Найвища форма страти», що відбулася 22 січня, зібрала у Луцьку людей, небайдужих до сучасного мистецтва.

[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1091.jpg[/img]
[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1093.jpg[/img]
[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1094.jpg[/img]

Захід пройшов у рамках проекту «Мистецький січень від «стендаЛю».

Перформанс «Альберт…» створений за однойменним оповіданням Юрія Андруховича, яке колись увійде до його збірки про видатних нечестивців усіх часів.

[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1095.jpg[/img]
[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1099.jpg[/img]

У центрі дійства – історія штукаря Альберта Вироземського, який промишляв цирковими фокусами та дрібними крадіжками, а згодом вкрав у монастирі печатку, що дозволяла йому сповідати, вінчати людей та хрестити дітей.

З того він нажив йому неабияких статків, які «зберігав у нещодавно націоналізованому «ПриватБанку».

[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1102.jpg[/img]
[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1106.jpg[/img]

«Махінації могли б тривати вічно, якби не коханки Альберта. Їх мало бути не менше і не більше 12. Наймолодшій не виповнилося й 11 років, а найстаршій перевалило за 87. Він любив різноманіття, а тому серед коханок час від часу відбувалася ротація», – повідомляється у дійстві.

[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1109.jpg[/img]
[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1116.jpg[/img]

Задля уникнення смертної кари Альберт погодився віддати душу дияволу, але підписана кров'ю угода не спрацювала, «й певного осіннього дня року 1641-го його було привселюдно спалено посеред львівської площі Ринок…».

[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1118.jpg[/img]
[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1120.jpg[/img]

Втім, коротко переказавши сюжет драми, все ж неможливо занурити в атмосферу дійства, адже перформанс складається не лише із зачитування уривків оповідання.

[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1126.jpg[/img]
[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1129.jpg[/img]

Вистава за принципом мозаїки вибудовується із елементів, покликаних вплинути на усі органи чуття глядачів. 

Тут і озвучення тексту глибоким низьким голосом Юрія Андруховича, і середньовічні автентичні наспіви-молитви та фрі-джаз від  Уляни Горбачевської, і геніальна гра на контрабасі Марка Токара, і графічні композиції Анатолія Бєлова, які вимальовувалися на екрані, ніби на дитячій магнітній дошці, і професійна режисура всього проекту від Ольги Михайлюк.

[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1134.jpg[/img]
[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1137.jpg[/img]

Твір не має застиглої форми, усі актори постійно взаємодіють між собою, додаючи у виставу все нових і нових акцентів та інтонацій.

[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1140.jpg[/img]
[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1141.jpg[/img]

Драма демонструє сутність усього людства через призму історії окремого шахрая Альберта.

Суспільство, що дедалі більше прагне лише хліба та жахливих видовищ, буденне зникнення цілих міст та континентів, цирк як життя і життя як цирк, біблійні символи та образи, які потребують глибокого розкодування, – все це постає перед глядачем через текст, голос, музику, молитву, крик, танець, анімацію тощо.

[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1150.jpg[/img]
[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1151.jpg[/img]

Це драма, яку сприймуть далеко не всі, саме тому ще на початку дії кілька людей покинули зал. Втім, через півгодини перегляду навіть ті, хто не дуже глибоко розумів суть, все ж не могли відірватися.

[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1144.jpg[/img]
[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1147.jpg[/img]

«Я не знаю, що це, але це щось нове і прекрасне», – чулося десь поряд від молодої жінки.

Юрій Андрухович грав самого себе, письменника, що пише історію свого героя, Уляна Горбачевська час від часу перевтілювалася із музи автора в його злого генія, а Марк Токар змінював ролі, не випускаючи з рук музичного інструменту.

[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1152.jpg[/img]
[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1154.jpg[/img]

«Треба побачити це ще разів двадцять, щоб сформувати ставлення до цього цікавого хаосу на сцені, що затягує в себе», – ділився враженнями чоловік у черзі до гардеробу.

[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1155.jpg[/img]
[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1160.jpg[/img]

Перформанс показав Юрія Андруховича не лише як талановитого автора, а й майстерного актора та співака.

[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1164.jpg[/img]
[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1167.jpg[/img]

До слова, вистава у кожному з міст містить у собі унікальний елемент, тому навіть найпалкішим прихильникам буде цікаво побачити це шоу ще раз. До того ж, постмодерні вистави передбачають безліч прочитань і асоціацій глядачів.

***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].

[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1171.jpg[/img]
[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1181.jpg[/img]
[img data=wat]23_01_2017_1095288685/img_1183.jpg[/img]