«Таблоїд Волині» з’ясував, яка музика до смаку волинським творцям року.

Про свої вподобання розповів Андрій Тимчук, відомий в музичних колах як Тіма.

[img data=def]16_02_2015_730865816/1.jpg[/img]

Цікавитись музичною кулінарією почав з другої половини 80-х років, а самостійно «готувати» в цьому напрямку – з середини 90-х. Тіма зізнався, що протягом життя в списку улюблених були різні страви: то хіп-хоп, то альтернативний рок, то техно. Останній напрямок, до речі, все рідше з’являється на музичному застіллі Андрія. Не до смаку йому і російська попса й російськомовний продукт загалом. Хоча надає перевагу багатьом напрямкам: реггі, хіп-хоп, рок, альтернатива, поп, латина, джаз, дабстеп, брейкс, драм-енд-бейс, джангл, раггу, реггітон, рок-н-рол, свінг, електро-свінг, диско, фанк, не оминає й експериментальну музику.

Зізнається, що основним пріоритетом є страви від українського виробника: Тартак, ТНМК, Бумбокс, Kozak System, Мотор’ролла, Фіолет, Плач Єремії, Антитіла, Океан Ельзи, С.К.А.Й і багато-багато іншого.

Якщо ж говорити про улюблених закордонних шефів – то тут не менш широкий список: The Cat Empire, Caro Emerald, Seeed, Dub Inc, Shaggy, Serj Tankian, Kontrust, Red Hot Chilli Peppers, Pink, Prodigy, Linkin Park, Chase & Status, N.O.H.A. І це – лише третина з того, що перерахував Андрій!

Тіма любить новинки. Каже, що іноді розпіарені шеф-музиканти, які готують з дорогих інгредієнтів, можуть не виправдати надій, і простенький «Наполеон» у виконанні маловідомого музиканта може вийти набагато смачнішим, ніж «Трюфель» від професіонала.

На ніч музикант не любить ласувати «смачненьким» треком, надає перевагу фільмам перед сном. Страви до музичного столу підбирає по-різному: якщо під час роботи диск-жокея – переважно відомі хіти. Домашня трапеза складається з купи новинок, які він навіть не встигає селекціонувати. А якщо готує «перекус» в дорогу – ті ж самі новинки, щось релаксове і трохи перевіреної музики, що приносить додаткове задоволення від мандрівки.


 
Сергій Мартинюк, соліст гурту «Фіолет» як шеф-музикант стилістично не обмежує себе в тому, що слухає – треба ж знайомитись з шедеврами колег.

[img data=def]16_02_2015_730865816/2.jpg[/img]

Як слухач він – майже музичний маніяк. При тому, ще й маніяк-перфекціоніст: різнотематичні «страви» сортує по поличках, підписує, і зберігає окремо – на різних плеєрах. Інспектор Фреймут була б задоволена таким порядком на кухні. Напрямки варіюють від олдового попу і джазу до хард-кору і панку з усіма проміжними різновидами рок і поп-музики.  Особливе місце в його раціоні займають Земфіра, Muse, Димна Суміш, Radiohead, Сплін та The Dear Hunter – з ними він майже не розлучається.

Уже майже рік у Сергія режим – Sophie Ellis-Bextor і її «Me And My Imagination» на сніданок. І досі не «приїлася»! Якщо потрібно абстрагуватися від лихого, переформатувати процеси в голові – на такий випадок він має заготовки – збірка перевірених хітів від шкільних днів до сьогодні. Іноді, хоч і вкрай рідко, Сергій влаштовує собі «голодовки» – все набридає і він слухає тишу.

Зайнятися музичною кулінарією його надихнула співачка з дуже смачним ім’ям – Земфіра, з тих пір вона стала обов’язкових інгредієнтом будь-якої трапези Сергія.

Минулого року він відкрив для себе музику на вінілі, каже, що це – інший вимір задоволення. Радить всім відчути цей екзотичний, в наш час, смак. Сергій Мартинюк повністю відмовляється від музичного фаст-фуду, який подає радіо, хоча віднедавна сам почав працювати там. Музикант каже, що завжди відкритий до кулінарних експериментів на музичній арені.



Святослав Жар з гурту «Days like Chapters» також розповів «Таблоїду Волині» про те, якою музикою любить ласувати.

[img data=def]16_02_2015_730865816/3.jpg[/img]

Смакує музикант переважно стравами своїх близьких колег –  шефів важкого напрямку: post hard core, progressive metalcore, melodic hardcore інколи deathcor. Ті, хто розбираються в музиці, мабуть, помітили, що це трохи різні «страви». Святослав пояснює це тим, що така різноманітність корисна для музичного розвитку. Серед фаворитів на музичній кухні у нього такі гурти: Northlane,While She Sleeps, Fit For A King, Architects і Like Moths to Flames. В нього є навіть улюблені «страви»-альбоми. До таких належить динамічний «Disgusting» від групи Beartooth, та шедевр, в якому в міру і солі, і спецій – «Lost Forever//Lost Togeth» від Architects. В останньому, за словами Слави, є все, що потрібно для вдалого альбому.

Снідати музикою він не любить – прокидатися важко в будь-якому випадку, ще не знайшли смачної мелодії, від якої він міг би одразу піднятися з ліжка. Тому поки що його бадьорить стандартна мелодія на будильнику. І хоча сам він «готує» важку музику, та слухає й дещо мелодійне, зокрема, іноді балує себе порцією творчості гурту «Coldplay».

Заряджається позитивом та надихається від своїх колег: «Коли слухаєш щось дійсно класне – отримуєш масу задоволення і одразу ж хочеться створити щось не менш хороше!». А стати шефом на музичній кухні його надихнули…музичні страви! А особливо – відвідування концертів  улюблених гуртів, де їхню творчість можна дійсно відчути на смак. І саме тоді Слава зрозумів, що хоче готувати не менш смачну музику. До його кулінарної книги – списку відтворення – потрапляють лише ті пісні, які включає на повтор двічі. Якщо захотілось послухати ще раз – значить це саме те, що потрібно!


 
Наступний шеф-музикант – Вадик Вадимов – готує на кухні, що носить назву «4hours-band».

[img data=def]16_02_2015_730865816/4.jpg[/img]

Інгредієнтами він не перебирає: від російського репу до блек-металу. І виділити щось одне просто неможливо. Він розказав, що не снідає музикою, з нею набагато важче розібратися з думками, тому ранок проводить в тиші.

З дитинства мама кормила його Висоцьким і Окуджавою, а тато – «Deep Purple», «Pink Floyd», «Black Sabbath». Років в 11-12 вперше відкрив для себе кухню російського року, розпочав з «Арії», а далі почалося справжнє пекло!

Заспокоює, піднімає настрій і налаштовує на позитив Вадика не шоколад, а гурт «Pompeya». Він любитель музичного фуршету – його плей-ліст «Вконтакте» щодня поповнюється і на даний момент там 5 237 пісень. Таке застілля рідко набридає, оскільки щоразу можна знайти щось смачненьке, чого душа бажає в конкретний момент.

Та є у нього особлива страва – смак, знайомий з дитинства – це Єгор Лєтов і його гурт «Гражданская оборона». Це колектив, з яким Вадик познайомився в 12 років, і він досі йому не набрид завдяки своїй довершеності і повноцінності з точки зору «начинки». Надихає його також Brandan Schieppati, як синтез рок-музиканта і спортсмена – це саме той баланс, якому намагається слідувати і наш шеф-музикант. Ще один улюбленець – Генрі Роллінз,  він «змусив» Вадика тренуватися із залізом і розвивати своє тіло. Особливу насолоду він отримує від треків, які не чув роками, вони вже призабулися, але смак викликає ностальгію.


 
Розповів про свої смаки і Володимир Хомич з гурту «KEtO».

[img data=def]16_02_2015_730865816/5.jpg[/img]

Головне на його музичному столі – новинки, переважно рок-напрямку.

Важкі будні так його виснажують, що на ніч він не ласує нічим – засинає в тиші. Володимир зізнався, що розлучається з музикою лише уві сні, хоча раніше мав звичку й тоді слухати. Конкретного режиму та меню немає, оскільки найчастіше харчується он-лайн радіо. Залишається обрати лише потрібну станцію, а це вже залежить він настрою, погоди та обставин.

Є одна страва, якою він насолоджується завжди, навіть після пишного музичного бенкету вона буде йому до смаку – гурт «Deftones». А ще його надихають учні школи «Garage». Він бере участь у процесі підготовки до їхніх звітних концертів. І коли є результат на сцені – це не може не надихати!

Музична трапеза іноді викликає відчуття єйфорії, але скоріше не її «смак», а вигляд – візуалізація, тобто концерти або кліпи. З сучасними технологіями Володимир втратив необхідність зберігати музичні страви, робити заготовки «на зиму». В нього радіо, яке завжди підказує, чим посмакувати. Проте список музичних продуктів в дорогу в нього завжди готовий, він наперед знає виконавців і альбоми, які завантажить на плеєр для подорожі. І там не буде випадкових пісень!



Іванна САЦИК