Творча Волинь не перестає дивувати місцевих поціновувачів якісної музики. Зовсім нещодавно музична сцена нашого регіону поповнилася ще одним проектом - «Lutsk Jazz Friends». Музиканти вже встигли дати концерт під назвою «Make Jazz – Not War», який відбувся 6 березня у Волинському обласному театрі ляльок.

Концерт луцьких джазменів був присвячений пам'яті трубача Валерія Колеснікова.

Учасники гурту погодилися розповісти в інтерв'ю про власний музичний шлях та творчі перспективи.

Олег Баковський, відомий український джазовий трубач, керівник та організатор гурту, учасник багатьох міжнародних джазових фестивалів, Руслана Моклиця – вокал, Артем Петровський – контрабас, Святослав Гавроль – рояль, Мирослав Кіруєв - ударні.

Олег Баковський: Ідея створення колективу виникла в нас під час організації спільного щорічного концерту "Щедрий вечір з гарним джазом" в ірландському пабі. Наша вокалістка, Руслана Моклиця, "з'явилася зненацька" (сміється).

[img data=def]17_06_2015_2017110245/11639466_842747899141218_966673295_o.jpg[/img]
Гадаю, ми створили гарний меседж для суспільства. Так як наша країна знаходиться у стані військової напруги, ми заявили, що наша музика спрямована проти війни. Продовженням цього для нас стала організація концерту новоутвореного квінтету з відповідними антивоєнними гаслами. Так, з першими репетиціями і дебютним концертом постав наш колектив.

Руслана Моклиця: Особисто для мене музика це навряд хобі чи робота, - це життя. Людина, яка грає музику, хворіє нею, переймається, пропускає її крізь себе, живе нею. Можна, звичайно, сказати, що тут зібралися аматори і професіонали. Особисто я себе до професіоналів не можу віднести. В мене немає музичної освіти, немає такого великого досвіду як в колег, але приходиш і кожної репетиції вчишся. Щось приносиш своє для колективу, адже коли грають професійні музиканти, вони часто грають "як книжка пише". Коли приходить людина не обмежена класичними рамками і стандартами, вона вносить щось своє, свій погляд на музику. Не обов'язково це має бути суто джаз, - можливо, тут є деякі вкраплення і інших стилів, інших напрямків, іншої манери подачі того ж співу.

Якби хтось з нас сприймав це просто як роботу задля грошей - навряд ми б зібралися.

Олег Баковський: Джаз - це стан душі. В світі є чимало музикантів, які не закінчували консерваторій і джазових академій і стали всесвітньо відомими. Тому на відміну від класичної музики, в джазі можна досягти успіхів і не обов'язково маючи музичну освіту. Просто треба це любити, а ще наполегливо собою займатися, адже якщо людина розвивається і любить свою справу - вона стане професіоналом. Руслана якраз той випадок. Я все-таки переконаний, що вона дійсно є родзинкою нашого колективу. Це є щось нове для Луцька і вона правильно мислить, правильно чує і в неї все в порядку в плані ритму і розуміння джазового виконання.

Артем Петровський: Для мене музика - це набагато більше ніж хобі. Я також не є професійним музикантом, не маю спеціалізованої музичної освіти, займаюся трошки іншим, але музика мене надихає, я цим живу і жити без музики не можу і не хочу.

[img data=def]17_06_2015_2017110245/11640516_842747909141217_681860535_o.jpg[/img]
Олег Баковський: Все дуже просто. Існують певні джазові стандарти - відомі композиції, які написані і їх знає весь світ. Є база композицій, з яких можна дуже багато вибрати, що тобі пасує, що подобається. Саме таким чином ми формуємо свою програму. Далі - це вже питання імпровізації. Можливо - долучення якихось компонентів до джазових стандартів, - у нашому випадку їх найбільше додає наш піаніст. Ми привносимо в ці стандарти певні відхилення завдяки доповненням їх українськими мелодіями. Для українських меломанів - грати українські народні пісні в джазовій обробці – це дуже круто. Це покищо тільки в планах, але в нас є кілька композицій такого характеру, наприклад - «Armando’s Rhumba» з доповненням "Очі чорні".

У Луцьку люди слухають джаз, але не так багато людей розуміється на його стилях. Джаз - музика душі, можливо певного стану душі, тому я думаю, що наша музика несе людям виключно позитив. Навіть ті люди, які ніколи не слухали джаз, скажуть, що це дуже класна штука! (сміється). Є стилі джазу, який навіть я сам не дуже можу слухати. Адже джаз має понад 40 стилів і якраз стандартний джаз уособлює в собі великий позитив, через доступність сприйняття гарних мелодій.

Руслана Моклиця: Дуже багато є різних відгуків, в тому числі, діаметрально протилежних. Одні люди, які в принципі не чули джазу, приходять і кажуть: "Вау, це так класно, це так круто". Зокрема тому, що в нас джаз легенький, він не є з різними такими "витребеньками", як арт-джаз, чи ще якийсь суперовий, модерновий джаз. Інші люди, які навпаки є джазовими меломанами, приходять і кажуть - "та ви граєте попсу, ви не граєте джаз".

Олег Баковський: Я мрію, аби ми не грали по різних "халтурках". Ми граємо серйозну музику і плануємо виступати на фестивалях, можливо на якихось спільних імпрезах в Луцьку, можливо в різних клубах з сольними концертами, і, звісно – за кордоном. Наразі є плани та запрошення виступити на джазових фестивалях в Польщі.

Можна сказати, що ми тільки почали свій шлях разом і будемо йти до того, аби все-таки привносити щось своє в музику і підвищувати рівень професійності власної гри. Головне, що в нас є потенціал, я бачу це, і ми можемо грати на досить достойному рівні. І це позитив як для себе, для власного розвитку, так і для Луцька, а можливо і не тільки, оскільки щиро сподіваюсь, що будемо виступати в Польщі, Німеччині, інших країнах і можливо та важливо - в Україні.

Ми не хотіли б грати на весіллях. Не хотілося б, щоб нас порівнювали з колективами, які грають щось набагато простіше. Те, що граємо ми - це дійсно не проста музика, тим більше, такі джазові стандарти в Луцьку мало хто виконував. Сподіваюсь, що все це буде серйозно. Найголовніше, що наш колектив повинен уособлювати собою Луцьк, тому що про наше місто мають знати в Європі чи в світі.

Записала: Катерина ВОЗНЯК