Фотоісторія: артистка Світлана Органіста

^{Текст: Анастасія ТУМІК}

Поціновувачі театрального мистецтва точно знають її ім'я та роботи, адже Заслужена артистка України Світлана Органіста грає у більшості постановок Волинського академічного драмтеатру ім. Тараса Шевченка. Жінка погодилась порозмовляти з «Таблоїдом Волині», показати світлини, які відображають різні моменти її життя, та розповісти про них.

Світлана Органіста народилася 27 листопада в Горохові. Любов до мистецтва та творчості передалася їй від батьків: тато працював журналістом, мама – ветлікар, але мала письменницькі здібності, писала новели. Пані Світлана зізнається, що здійснила мамину мрію – бути артисткою та виступати на сцені.

[caption] 5 місяців з дня появи на світ[/caption]

[caption] Рисами обличчя схожа на тата, а от колір волосся (русий) передала у спадок мама[/caption]


У дитинстві завжди ходила з короткою зачіскою, тому що так подобалося мамі. Частенько перед тим, як розказати вірш чи заспівати пісню, урочисто оголошувала: «Виступає народна артистка українського театру»

[caption] 2 клас[/caption]

У 7 класі була солісткою вокально-інструментального ансамблю «Райдуга» в місті Горохів. Цей колектив об’їздив усю Волинь, також давав концерти і за межами області.

[caption] Виступ ансамблю «Райдуга» в Луцьку. 1985 рік[/caption]
[caption] Це тополя біля батьківської хати,яка не раз була свідком романтичних побачень.[/caption]

Світлана із задоволенням дивиться на фото з випускного: «Я завжди будь-які знання отримувала із вдячністю. Мені як відмінниці доручили виступити з привітальною промовою від випускників».

[caption] Промова від випускників[/caption]

Того ж 1988 року вступає до Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого на спеціальність «Актриса театру і кіно» (майстерня Л. А. Олійника), який у 1992 році закінчила з відзнакою. Розповіла: «Студентські роки були надзвичайно цікавими. Я із задоволенням ходила на пари, брала активну участь в житті інституту. На четвертому курсі приємним сюрпризом стала звістка, що, виявляється, йду на червоний диплом – я ж бо не ставила це за мету, просто любила вчитися, пізнавати нове».

[caption] 1 курс, 1989 рік[/caption]
[caption] 2 курс, 1990 рік[/caption]
[caption] Перше студентське весілля, 1988 рік[/caption]
[caption] З рідними, 1989 рік[/caption]
[caption] З інститутською подругою Галюнею Кияшко, початок 1989 року[/caption]
[caption] Зовсім юна Світлана[/caption]
[caption] Фотосесія на Дніпрі. 1990 рік[/caption]

Одногрупником Світлани Органісти був теперішній зірковий ведучий «1+1» Юрій Горбунов.

[caption] Світлана Органіста з Юрієм Горбуновим, початок 1989 року[/caption]


Світлана з Юрієм Горбуновим грали у виставі «Сватання на Гончарівці» за твором Г. Квітки-Основ’яненка. Організовували дійство випускний курс КДІТМУ ім. І. Карпенка-Карого. Режисер-постановник – В.Петров. В ролі Уляни – Світлана Органіста, Олексія – Юрій Горбунов.

[caption] Вистава «Сватання на Гончарівці», 1992 рік[/caption]

1990 року хлопці-випускники Горохівської музичної школи створили гурт «Наспіви», грали народні пісні та власні твори. Світлана Органіста щоразу під час перебування на канікулах долучалася до репетицій і виступів як солістка.

[caption] Гурт «Наспіви»[/caption]

[caption] Програмки студентських постановок [/caption]
[caption] Студентські роки лишилися позаду, 1992 року[/caption]


З донечкою Даринкою




Із 1 вересня 1992 року розпочався новий етап життя – робота у Волинському драмтеатрі. За ці роки Світлана зіграла понад шістдесят ролей, серед яких має багато улюблених.

«Акторська професія дуже залежна. Вони не обирають собі ролей: режисер або бачить тебе в цій ролі, або ні. Театральна постановка без життєвої правдивості – це мертве дійство. Глядач відчуває енергетичне наповнення вистави або порожнечу чи фальш і вірить лише в мистецький вимисел, збудований на щирості та правді.

Я люблю грати в дитячих виставах, адже діти – дуже вдячна аудиторія, яка приходить в театр в очікуванні дива, тонко відчуває щирість емоції і переповнена любов’ю до акторів. Казки – це хороша акторська школа, в них можна відпустити себе і насолоджуватися позитивом, яким переповнені маленькі глядачі. А ще мені подобається грати на малій або, як мені більше подобається казати, камерній сцені. Це справжнє випробування на правду та професійність для кожного актора, як «крупний план» у кіно», – ділиться творчими секретами жінка.

Серед улюблених ролей − Сироїжка («Жила-була Сироїжка»), Харитина («Наймичка» І.Карпенко-Карого), Марія («Вестсайська історія» А.Лоурннс), графиня Оляна («Коханий-нелюб, або Приборкання норовливого» Я.Стельмаха), Розаліна («Чума на дві родини ваші..» Г. Горіна), Кармен Руса («Кармен» П.Меріме), Цезонія («Калігула» А. Камю), Гертруда («Гамлет» В.Шекспіра) та багато інших.

Із останніх за часом – Ада («Три ідеальні подружжя» А. Касони). З особливим, трепетним відчуттям і хвилюванням готується щоразу грати в моновиставі «Стіна» за твором Ю.Щербака.

[caption] Одна з улюблених ролей – княжна Варвара Рєпніна, моновистава «Стіна»[/caption]
[caption] Фото моновистава «Стіна»[/caption]
[caption] Гертруда з «Гамлет» В. Шекспіра[/caption]
[caption] Актриса Лариса, «Аншлаг» А. Марданя[/caption]
[caption] Актриса Лариса, «Аншлаг»[/caption]
[caption] Ада, «Три ідеальні подружжя» А. Касона[/caption]
[caption] Сезонія, «Калігула» А. Камю[/caption]
[caption] Сироїжка, «Жила-була Сироїжка» А. Зиміна[/caption]
[caption] Ада, «Три ідеальні подружжя» А. Касона[/caption]
[caption] Софія, «Безталанна» І. Карпенка-Карого[/caption]
[caption] Цезонія, «Калігула» А. Камю[/caption]
[caption] Вона, «Гість» Г. Міхайчева[/caption]
[caption] Галя, «Прости й помилуй» М. Кузьо[/caption]
[caption] Касильда «Северин Наливайченко» С. Черкасенка[/caption]
[caption] Касильда «Северин Наливайченко» С. Черкасенка[/caption]
[caption] Мати Лисенка, «Українська родина»[/caption]
[caption] Софія, «Безталанна» І. Карпенка-Карого[/caption]

Фото з вистави «Обережно – жінки!» А. Курейчик.




З 2000 до 2006 року працювала на Волинському телебаченні. Професію журналіста освоювала вже на практиці: «Я була ведучою програми «Півгодини для родини», де спершу, працювала в прямому ефірі разом із психологом Антонієм Мельником.

Згодом програма змінила свій формат: я брала інтерв’ю для передачі та побувала у сім’ях багатьох відомих волинян. Це був гарний журналістський досвід,чудове пізнання неймовірно цікавих і талановитих особистостей. Мені подобається спілкуватися з різними за своїми характерами і досвідом людьми».

[caption] «Півгодини для родини»[/caption]
[caption] Прем’єра вистави «Пітер Пен»[/caption]

21 червня 2005 року Світлані Органісті вручили премію Кабінету міністрів України за внесок молоді у розбудову держави у номінації «За творчі досягнення».





Донька Даринка така ж, як і мама, творча: пише вірші, романи (готує до друку вже другу віршовану збірку), солістка луцького кавер-бенду «Royal City», грає в театрі-студії «Коло Лесі», де її мама – художній керівник – навчає акторського фаху.

[caption] Даринка з бабусею[/caption]





[caption] Театр-студія «Коло Лесі», Світлана Органіста – режисер та художній керівник[/caption]
[caption] Сольний концерт Станіслава Котляра у пабі «Лучеськ»[/caption]
[caption] Скелі Довбуша[/caption]


«Насправді немає жодного актора, який зіграв би все, що він хоче. Я не виняток. Робота в театрі – це нелегка праця, але втома від справи, яку справді любиш, − найприємніша у світі річ! Не уявляю свого життя без театру», – переконана Світлана.