BLOG: Термінатор-5 – генезис дитячої віри

_{Автор тексту: Сергій Мартинюк - музикант, блогер-колекціонер, організатор музичних фестивалів}

Terminator: Genisys (2015 - США)

Навколо прем’єри п’ятого «Термінатора» особливого ажіотажу я не помітив ні на кіносайтах, ні в блогосфері, ні, зрештою, в розмовах з людьми, з котрими час від часу випадає говорити про кіно. Потипу, фільм як фільм – черговий літній блокбастер, мета якого зрубати бабла на вже легендарній, перевіреній часом і глядачами темі.

КІНОТЕАТР

Буду відвертим – я і сам особливо не очікував нової частини культової робосаги, зважаючи на враження від попередніх двох. Втім, на прем’єру стрічки пішов – похід в кінотеатр в будній день автоматично перетворює його на свято, навіть якщо день видався відверто гівняним.

Особливо примітним видався той факт, що на сеанс я прийшов після смачнючої вечері варениками з чорницями, відтак більшу половину фільму мені довелося слухати натхненне чавкання, хрумкотіння, шелепотіння, сьорбання та інші похідні процесів споживання різного ступеня шкідливості продуктів.) – це, в свою чергу, змусило поглянути на себе збоку в ненайліпшому світлі, проте – то тема для абсолютно іншого допису.


ДИТИНСТВО. ІСТОРІЯ

Добре пам’ятаю смак 90-их і те відчуття, яке по собі лишали фільми на кшталт «термінатора», «робокопа», «командос», «подвійного удару» чи «горця» - герої на екрані демонстрували спроможність ставити життя з ніг на голову і унапрямлювати все в потрібне собі русло. Цього дуже не вистачало моїм батькам, які хоча і були героями, все ж не дотягували до рівня кіношних персонажів. Останні ж не просто абстрагували від напівголодних 90-их – вони давали реальну віру в ліпше в головах та серцях підростаючого покоління.

Першою я побачив другу частину «Термінатора» - Судний день явив мені чи не найулюбленіший зразок бойовиків 90-их – все там було на місці: і персонажі, і історія, і діалоги, і ефекти, і відчуття епічності. І навіть мої сльози після численних сварок з вітчимом, який не давав подивитися фільм, бо той йшов надто пізно – навіть вони вписалися в ту картину. Дещо пізніше побачив і першу частину, яка, втім, була сприйнята мною досить прохолодно…

ТРЕЙЛЕРИ, ОЧІКУВАННЯ, СПОЙЛЕРИ

Якийсь час тому, під час відвідин кінотеатру, довелося побачити трейлер нового «Термінатора». Якщо говорити про присутність спойлерів у моєму дописі, то вам краще не дивитися і сам трейлер) – надто очевидними в ньому виглядають «позиції» деяких персонажів. Тому, до перегляду «Генезису» я підійшов без особливих очікувань – не вразив ні трейлер, ні 3-тя з 4-ою частини, ні акторський склад. На Арні хіба дивитися зараз одне задоволення.


Ніколи не вважав себе крайнім снобом, відповідно завжди намагався не забувати, що масове комерційне кіно – це масове комерційне кіно – відпочинок, легкі рефлексії, настрій і качум. Хто чекав від 5-го «Термінатора» революції, а тепер пише глибоко критичні рецензії, викликає в мене як мінімум щиросердну усмішку. 91-го не повернути ніколи. Апріорі.

ТВОРЦІ, БЮДЖЕТИ

170 мільйонів доларів – в таку суму стало творення нового «Термінатора» для команди творців фільму на чолі з режисером Аланом Тейлором («Тор-2», «Гра престолів», «Загублені» та цілий список інших відомих серіальних постановок). Над сценарієм фільму працювала справжня зіркова команда: Лаета Калогрідіс («Острів проклятих», «Олександр»), Патрік Люссьє («Музика серця», «Крик», «Нічний рейс) та Джеймс Камерон, якого представляти навряд потрібно.

Всі присутні, на мій скромний погляд, зі своєю роботою справилися майстерно: особливо, що стосується сценарію, присутність в якому часових петель та інших просторових хитросплетінь тільки додають фільму ваги. І хай перші прокатні тижні п’ятого «Термінатора» за касовими зборами суттєво поступаються набагато дешевшому другому «Майку», своїх людей (а їх, до слова, немало) стрічка Тейлора збирає впевнено.


ІСТОРІЯ

Джон Коннор, очільник армії спротиву тоталітарній робосистемі, яка після судного дня взяла тотальний контроль над рештками людства, посилає сержанта Кайла Різа в 1984-ий рік з місією врятувати Сару Коннор. Різ потрапляє в цілком іншу, альтернативну версію минулого, де ні Сарі Коннор, ні Термінатору нічого пояснювати непотрібно – вони вже ведуть боротьбу із робозасланцями з прийдешнього. Герої отримують новий виклик – тепер їм потрібно змінити майбутнє, попутньо розібравшись із новим, ще небезпечнішим ворогом.

Ефектна зброя, погоні, перестрілки, видовищні бійки, динаміка сюжету, специфічна інтрига і глядач отримує ще одну яскраву сторі з хеппі ендом, у якій і світ врятували і людству ненав’язливо нагадали: будьте обережні з гаджетами і тій ролі, якій ми їм відводимо у нашому житті.

І хай все тут досить передбачувано, це не напрягає.)


АКТОРИ, ЖАНРИ

Видається, що це найбільш проблемна ділянка фільму. За винятком старого як світ і від того до дідька милого Арнольда Шварценеггера, інші актори хоча і справились зі своїми ролями, лишили злегка ніякий післясмак. Чи то епічності їх персонажам не стало, чи харизми, чи просто досвіду…

Фактурно лихий Джейсон Кларк, який зіграв Джона Коннора, Емілія Кларк в ролі Сари Коннор, Джай Кортні в образі Кайла Різа, Дж. К. Сіммонс – ветеран-поліцейський (до слова, дуже вдалий другорядний персонаж!), - все це гарно, але не більше.

Прекрасний Арні, зі своїми усмішками на екрані, завченими лайками та харизмою, викликає не просто щирий сміх, - він плавно перетворює фантастичний бойовик на сімейну комедію. І цим ні разу не шкодить загальному полотну оповіді – навпаки – формує щемке відчуття, що ти потрапив на тусовку зі старими добрими друзями.


Не хочеться про це думати, але Арні лишилося не так і багато. Хочеться, чомусь, запам’ятати його саме таким – старим, але не іржавим.

ЕМОЦІЇ

Я був справді розчулений. Попри все і всіх присутніх в залі та на екрані. Тонка, ледь вловима, але все проникливіше нитка ностальгії зшивала в єдине ціле мене теперішнього, дітвака по духу і того малюка, який в середині 90-их посередництвом фільмів шукав варіантів життєвих змін. Хотів допомогти батькам і собі, як барон Мюнхаузен, намагаючись витягнути себе своїми руками з болота. Я не певен, що вийшло, але я пам’ятаю ті речі, які допомагали мені не втрачати віри в краще. І це відчуття я маю намір пронести крізь все життя.


Фільм подивитися раджу. Якщо в попередніх частинах саги творці акцентували увагу глядача на звершеннях майбутнього, то 5-ий «Термінатор» навертає нас естетикою 80-их, музикою Ramones та тогочасними синтезаторами до щемкої ностальгії за минулим. Далеко не ідеальним, але тим, звідки ми всі родом.