_{Автор тексту: Сергій Мартинюк - музикант, блогер-колекціонер, організатор музичних фестивалів}
 
Terminator: Genisys (2015 - США)

Навколо прем’єри п’ятого «Термінатора» особливого ажіотажу я не помітив ні на кіносайтах, ні в блогосфері, ні, зрештою, в розмовах з людьми, з котрими час від часу випадає говорити про кіно. Потипу, фільм як фільм – черговий літній блокбастер, мета якого зрубати бабла на вже легендарній, перевіреній часом і глядачами темі.

КІНОТЕАТР

Буду відвертим – я і сам особливо не очікував нової частини культової робосаги, зважаючи на враження від попередніх двох. Втім, на прем’єру стрічки пішов – похід в кінотеатр в будній день автоматично перетворює його на свято, навіть якщо день видався відверто гівняним.

Особливо примітним видався той факт, що на сеанс я прийшов після смачнючої вечері варениками з чорницями, відтак більшу половину фільму мені довелося слухати натхненне чавкання, хрумкотіння, шелепотіння, сьорбання та інші похідні процесів споживання різного ступеня шкідливості продуктів.) – це, в свою чергу, змусило поглянути на себе збоку в ненайліпшому світлі, проте – то тема для абсолютно іншого допису.

[img data=def]03_07_2015_792311983/kinopoisk.ru-terminator_3a-genisys-2540143-w-800.jpg[/img]
ДИТИНСТВО. ІСТОРІЯ

Добре пам’ятаю смак 90-их і те відчуття, яке по собі лишали фільми на кшталт «термінатора», «робокопа», «командос», «подвійного удару» чи «горця» - герої на екрані демонстрували спроможність ставити життя з ніг на голову і унапрямлювати все в потрібне собі русло. Цього дуже не вистачало моїм батькам, які хоча і були героями, все ж не дотягували до рівня кіношних персонажів. Останні ж не просто абстрагували від напівголодних 90-их – вони давали реальну віру в ліпше в головах та серцях підростаючого покоління.

Першою я побачив другу частину «Термінатора» - Судний день явив мені чи не найулюбленіший зразок бойовиків 90-их – все там було на місці: і персонажі, і історія, і діалоги, і ефекти, і відчуття епічності. І навіть мої сльози після численних сварок з вітчимом, який не давав подивитися фільм, бо той йшов надто пізно – навіть вони вписалися в ту картину. Дещо пізніше побачив і першу частину, яка, втім, була сприйнята мною досить прохолодно…

ТРЕЙЛЕРИ, ОЧІКУВАННЯ, СПОЙЛЕРИ

Якийсь час тому, під час відвідин кінотеатру, довелося побачити трейлер нового «Термінатора». Якщо говорити про присутність спойлерів у моєму дописі, то вам краще не дивитися і сам трейлер) – надто очевидними в ньому виглядають «позиції» деяких персонажів. Тому, до перегляду «Генезису» я підійшов без особливих очікувань – не вразив ні трейлер, ні 3-тя з 4-ою частини, ні акторський склад. На Арні хіба дивитися зараз одне задоволення.


Ніколи не вважав себе крайнім снобом, відповідно завжди намагався не забувати, що масове комерційне кіно – це масове комерційне кіно – відпочинок, легкі рефлексії, настрій і качум. Хто чекав від 5-го «Термінатора» революції, а тепер пише глибоко критичні рецензії, викликає в мене як мінімум щиросердну усмішку. 91-го не повернути ніколи. Апріорі.

ТВОРЦІ, БЮДЖЕТИ

170 мільйонів доларів – в таку суму стало творення нового «Термінатора» для команди творців фільму на чолі з режисером Аланом Тейлором («Тор-2», «Гра престолів», «Загублені» та цілий список інших відомих серіальних постановок).  Над сценарієм фільму працювала справжня зіркова команда: Лаета Калогрідіс («Острів проклятих», «Олександр»), Патрік Люссьє («Музика серця», «Крик», «Нічний рейс) та Джеймс Камерон, якого представляти навряд потрібно.

Всі присутні, на мій скромний погляд, зі своєю роботою справилися майстерно: особливо, що стосується сценарію, присутність в якому часових петель та інших просторових хитросплетінь тільки додають фільму ваги. І хай перші прокатні тижні п’ятого «Термінатора» за касовими зборами суттєво поступаються набагато дешевшому другому «Майку», своїх людей (а їх, до слова, немало) стрічка Тейлора збирає впевнено.

[img data=def]03_07_2015_792311983/kinopoisk.ru-terminator_3a-genisys-2570345-w-800.jpg[/img]
ІСТОРІЯ

Джон Коннор, очільник армії спротиву тоталітарній робосистемі, яка після судного дня взяла тотальний контроль над рештками людства, посилає сержанта Кайла Різа в 1984-ий рік з місією врятувати Сару Коннор. Різ потрапляє в цілком іншу, альтернативну версію минулого, де ні Сарі Коннор, ні Термінатору нічого пояснювати непотрібно – вони вже ведуть боротьбу із робозасланцями з прийдешнього. Герої отримують новий виклик – тепер їм потрібно змінити майбутнє, попутньо розібравшись із новим, ще небезпечнішим ворогом.

Ефектна зброя, погоні, перестрілки, видовищні бійки, динаміка сюжету, специфічна інтрига і глядач отримує ще одну яскраву сторі з хеппі ендом, у якій і світ врятували і людству ненав’язливо нагадали: будьте обережні з гаджетами і тій ролі, якій ми їм відводимо у нашому житті.

І хай все тут досить передбачувано, це не напрягає.)

[img data=def]03_07_2015_792311983/terminator_genisys_wallpaper_1920x1080_by_sachso74-d88ojer.jpg[/img]
АКТОРИ, ЖАНРИ

Видається, що це найбільш проблемна ділянка фільму. За винятком старого як світ і від того до дідька милого Арнольда Шварценеггера, інші актори хоча і справились зі своїми ролями, лишили злегка ніякий післясмак. Чи то епічності їх персонажам не стало, чи харизми, чи просто досвіду…

Фактурно лихий Джейсон Кларк, який зіграв Джона Коннора, Емілія Кларк в ролі Сари Коннор, Джай Кортні в образі Кайла Різа, Дж. К. Сіммонс – ветеран-поліцейський (до слова, дуже вдалий другорядний персонаж!), - все це гарно, але не більше.

Прекрасний Арні, зі своїми усмішками на екрані, завченими лайками та харизмою, викликає не просто щирий сміх, - він плавно перетворює фантастичний бойовик на сімейну комедію. І цим ні разу не шкодить загальному полотну оповіді – навпаки – формує щемке відчуття, що ти потрапив на тусовку зі старими добрими друзями.

[img data=def]03_07_2015_792311983/tr-16736r.jpg[/img]
Не хочеться про це думати, але Арні лишилося не так і багато. Хочеться, чомусь, запам’ятати його саме таким – старим, але не іржавим.

ЕМОЦІЇ

Я був справді розчулений. Попри все і всіх присутніх в залі та на екрані. Тонка, ледь вловима, але все проникливіше нитка ностальгії зшивала в єдине ціле мене теперішнього, дітвака по духу і того малюка, який в середині 90-их посередництвом фільмів шукав варіантів життєвих змін. Хотів допомогти батькам і собі, як барон Мюнхаузен, намагаючись витягнути себе своїми руками з болота. Я не певен, що вийшло, але я пам’ятаю ті речі, які допомагали мені не втрачати віри в краще. І це відчуття я маю намір пронести крізь все життя.

[img data=def]03_07_2015_792311983/terminator-genisys-2015-movie-hd-wallpaper.jpg[/img]
Фільм подивитися раджу. Якщо в попередніх частинах саги творці акцентували увагу глядача на звершеннях майбутнього, то 5-ий «Термінатор» навертає нас естетикою 80-их, музикою Ramones та тогочасними синтезаторами до щемкої ностальгії за минулим. Далеко не ідеальним, але тим, звідки ми всі родом.